ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2020 р. Cправа № 902/990/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Хім Торг" (02140, м. Київ, вул. Єлізавети Чавдар, буд. № 5, група приміщень 205)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Політек Груп" (21007, м. Вінниця, вул. Батозька, буд. № 2-Н)

про стягнення 170 070, 22 грн.

За участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.

Представники сторін в судове засідання не з"явилися.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Хім Торг" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Політек Груп" про стягнення 170070, 22 грн., в т.р. 169764, 64 грн. - основної заборгованості за поставлений товар та 305, 58 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №У200819 ДП від 20.08.2019 року в частині своєчасного проведення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Ухвалою від 13.10.2020 року відкрито провадження у справі № 902/990/20 за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою підготовче засідання у справі призначено на 03.11.2020 року.

22.10.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив від 20.10.2020 року на позовну заяву.

В поданому відзиві на позовну заяву відповідач вважає, що вимоги позовної заяви є необґрунтованими, оскільки позов подано передчасно, однак зважаючи на те, що позивач має право на подання такого позову, то даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідач зазначає, що передача документів, а саме: видаткової накладної № 1372 від 24.07.2020 року, товарно - транспортної накладної №Р1372 від 24.07.2020 року для проведення взаємних розрахунків згідно п. 4.3. договору поставки № У200819 від 20.08.2019 року були отримані ТОВ "Політек Груп" лише 17.09.2020 року.

У відзиві відповідач вказує, що ним сплачено позивачу 74000,00 грн., проте позивач списав із них штраф без погодження з покупцем.

З огляду на вказане, відповідач у відзиві просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 74000,00 грн.; позов задовольнити частково на суму 96070,22 грн. - основного боргу та 305, 58 грн. - пені; врахувати сплату 25000,00 грн. в рахунок сплати основного боргу.

30.10.2020 року від позивача до суду надійшла заява - клопотання від 27.10.2020 року, зокрема, про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, про проведення судових засідань за відсутністю представника ТОВ "Торгівельна компанія "Хім Торг".

В судовому засіданні 03.11.2020 року представник відповідача не заперечив проти факту існування боргу, однак не згодний з сумою, оскільки на день розгляду справи сума боргу менша від зазначеної в позовній заяві.

Ухвалою від 03.11.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання від 27.10.2020 року позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відкладено підготовче засідання до 08.12.2020 року.

16.11.2020 року від позивача до суду надійшли заперечення № 056 від 12.11.2020 року, в яких просить об"єктивної безсторонності службовця громадян правової і демократичної республіки Україна; до закінчення підготовчого засідання виключити з числа доказів платіжні доручення відповідача на адресу фінансового представника, що додані до відзиву відповідача; 08.12.2020 року закрити підготовче провадження; 08.12.2020 року призначити справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження; розглянути спір за наявною позовною заявою та на підставі доказів поданих позивачем разом з позовом; врахувати норму п. 4 ст. 161 ГПК України, захистити права позивача у спосіб задоволення предмету позову та дотримання методів договірного права; повністю, незалежно від результатів вирішення спору, покласти на відповідача судові витрати позивача; у резолютивній частині рішення у справі: вказати строк виконання рішення, вказати дату складання повного судового рішення; судові засідання у справі (розгляд справи) провести за відсутністю представника (повіреного) позивача; документи відповідача, що не відповідають вимогам до письмових доказів, а також такі, що подані після 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, з причин прострочення процесуального строку за ухвалою та відсутності обґрунтувань такого прострочення, залишити без розгляду.

25.11.2020 року від відповідача до суду надійшла заява від 24.11.2020 року про приєднання до матеріалів справи акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період червень 2020 р. - вересень 2020 р.

В судовому засіданні - 08.12.2020 року представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 2043 від 07.12.2020 року. Дане клопотання задоволено судом.

Ухвалою від 08.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/990/20 для судового розгляду по суті на 22 грудня 2020 р.

На визначену судом дату - 22.12.2020 року в судове засідання представники сторін не з"явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомленні належним чином - ухвалою суду від 08.12.2020 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією позивачу на адресу, що значаться в позові, відповідачу на адресу, що значиться в позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно трекінгу відправлень Укрпошти копія ухвали від 08.12.2020 р., яка надсилалася позивачу на адресу зазначену в позові, останньому вручена - 21.12.2020 року.

Суд враховує, що керівник відповідача 08.12.2020 року був ознайомлений під розписку про дату, час наступного судового засідання.

Суд також враховує, що в запереченнях від 12.11.2020 року позивач клопотав судові засідання у справі (розгляд справи) провести за відсутністю представника (повіреного) позивача.

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці представників сторін в судове засідання враховується наступне.

Пунктами 4, 5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 р., якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того суд наголошує, що ухвали суду були надіслані сторонам завчасно, з урахуванням Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане, сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 08.12.2020 р., у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (параграф 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

При цьому, ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.3 ч.1 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від сторін щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, однак останні не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

20.08.2019 року між позивачем - ТОВ "Торгівельна компанія "Хім Торг" (в Договорі - "Постачальник") та відповідачем - ТОВ "Політек Груп" (в Договорі - "Покупець") укладено Договір поставки № У200819ДП від 20.08.2019 року.

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставляти Покупцю, а Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених Договором, приймати й оплачувати продукцію (надалі - "Товар").

За умовами п.1.2. Договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити Постачальник, визначається у погодженому між сторонами Додатку до Договору, що є невід`ємною частиною договору. На основі погодженого сторонами Додатку до Договору Постачальник складає видаткову накладну, яка підписується сторонами під час приймання-передачі товару та після її підписання стає невід`ємною частиною Договору.

У Додатку до Договору та видатковій накладній сторони вказують ціну, вартість та кількість товару, його асортимент, номенклатуру за видами, групами, підгрупами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної партії товару (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору строк та умови поставки партії товару, а також місце передачі товару для кожної партії товару визначаються сторонами у Додатку до Договору.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. Усі ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару переходять до Покупця з моменту передачі йому товару. Право власності на партію товару виникає у Покупця після оплати ним вартості цієї партії товару.

Згідно з п. 3.4. Договору приймання товару за кількістю та якістю проводяться Покупцем у відповідності до встановленого чинним законодавством України порядку у присутності представника Постачальника.

За умовами п. 4.3. Договору підставою для проведення взаємних розрахунків є видаткова накладна, підписана представниками сторін з відповідними на те повноваженнями.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.5. Договору).

Відповідно до пп. 5.3.2. п. 5.3. Договору Покупець зобов`язаний оплатити товар у порядку і строк, встановлені цим Договором та Додатками до нього.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 року (п. 9.1. Договору).

За приписами п. 9.2. Договору, якщо жодна із сторін протягом 30 днів до дати припинення дії Договору у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, не виявить бажання припинити його дію, строк дії Договору вважається продовженим на наступний календарний рік.

22.07.2020 року сторони підписали Додаток № 5 до Договору поставки № У200819ДП від 20.08.2019 року.

Відповідно до вказаного Додатку № 5 загальна кількість тон товару: 5,500 т.; строк поставки товару: 24.07.2020 року; місце та умови передачі (поставки) товару: поставка здійснюється на умовах ЕХW склад Продавця (Інкотермс в редакції 2010 р.), що знаходиться за адресою: Київська область, Київ, вул. Миколи Хвильового,15 (п.п.1-3 Додатку № 5).

Згідно п.п. 4, 4. Додатку № 5 вартість товару на 23.07.2020 р. - 182978,40 грн., що складає еквівалент в доларах США 6572 доларів 50 центів. Ціна в умовних одиницях складає: Поліетилен LL 30200 FE - за 1 т. - 1195 дол. США.

Умови оплати товару:Покупець оплачує товар на протязі 30 календарних днів з дати відвантаження. Датою оплати вважати дату зарахування грошей на рахунок Продавця (п.5 Додатку № 5).

Відповідно до п. 6 Додатку № 5 до Договору поставки № У200819ДП від 20.08.2019 року у випадку прострочення оплати товару Покупцем більше ніж на один календарний день, Покупець зобов"язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10% від неоплаченої (несвоєчасної оплати) партії товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника. В разі зміни курсу на дату здійснення платежу (ів) по договору більше ніж на 1% від курсу на момент підписання додатку, ціна договору в гривнях підлягає перерахуванню виходячи з міжбанківського курсу, діючого на дату платежу (ів). Перерахунок на користь Покупця у разі дотримання термінів оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 1289 від 23.07.2020 року в сумі 182978,40 грн. (в тому рахунку ПДВ - 30496,40 грн.) товару - 5, 500 т поліетилену LL 30200 FE.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній отримав товар - 5 тон 500 кг поліетилену LL 30200 FE на суму 182978,40 грн. (в тому рахунку ПДВ - 30496,40 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 1372 від 24.07.2020 року, товарно - транспортною накладною № Р1372 від 24.07.2020 року.

Також позивач долучив до позову податкову декларацію з податку на додану вартість (звітний (податковий період) 2020 рік 07 місяць із додатками та податкову накладну № 189 від 24.07.2020 року.

Відповідно до Додатку № 5 до договору, строк оплати - 24.08.2020 року.

Як слідує із поданих документів, відповідач, на виконання взятих в договорі зобов"язань сплатив позивачу до подачі позову до суду 34 000,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку (а.с. 53 - 58), платіжними дорученнями № 1820 від 11.09.2020 року на суму 15000,00 грн., № 1841 від 22.09.2020 року на суму 10000,00 грн., № 1855 від 29.09.2020 року на суму 9000,00 грн.

Також матеріали справи містять підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період червень 2020 р. - вересень 2020 р. згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.2020 р. становить 148978,40 грн.

Згідно опису вкладення у цінний лист (а.с. 62) позивач надіслав відповідачу претензію № 1 (вих. № 18/1 від 18.09.2020 р.), в якій просив керівника відповідача протягом 3 днів від дня отримання зазначеної претензії переказати (перерахувати) на поточний рахунок позивача суму грошових коштів в розмірі 188303,27 грн.

Після подачі позову до суду відповідач сплатив позивачу 148 978, 40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1881 від 08.10.2020 року на суму 10000,00 грн., № 1891 від 12.10.2020 року на суму 10 000,00 грн., № 1900 від 16.10.2020 року на суму 20000, 00 грн., № 2043 від 07.12.2020 року на суму 108978,40 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, виконав з порушенням строку на оплату.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору поставки № У200819ДП від 20.08.2019 року між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач поставив відповідачу, а останній отримав товар - 5 тон 500 кг поліетилену LL 30200 FE на суму 182978,40 грн.

Відповідач на виконання умов Договору та Додатку, до подачі позову до суду сплатив позивачу 34 000,00 грн., а саме: 11.09.2020 року - 15000,00 грн., 22.09.2020 року - 10000,00 грн., 29.09.2020 року - 9000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, виписками по рахунку.

Тому, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 34000,00 грн. - основного боргу, то, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню, з огляду на їх безпідставність та необгрутованість, оскільки позивачем не було враховано, що відповідач перерахував вказану суму на рахунок позивача до подачі позову до суду.

Посилання позивача на ст. 534 ЦК України судом оцінюється критично, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Проте, Договором, а саме, п. 4.6. сторони передбачили, що грошові кошти, які отримані від Покупця в межах дії цього Договору, першочергово направляються на погашення заборгованості (у випадку наявності такої) та оплату штрафних санкцій, які застосовуються до Покупця, а залишок направляється на оплату вартості Товару.

Таким чином, умовами договору сторони передбачили першочергове погашення заборгованості. Проте, при наявності заборгованості позивач зараховує перераховані відповідачем кошти на погашення штрафних санкцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів або вказівок відповідача про віднесення сплачених коштів в якості погашення штрафу, 3% річних, пені.

Крім того, у разі порушення грошового зобов`язання за договором поставки, покупець зобов`язується сплатити штрафні санкції. Продавець "має право вимагати" від покупця як оплату за поставлений товар, так і оплату штрафних санкцій. Але, "має право вимагати" не означає "має право зараховувати грошові кошти, які прийшли на оплату товару на залік (за рахунок) погашення нарахованих ним штрафних санкцій.

Позивач суми часткових оплат відповідача зараховував також в погашення самостійно нарахованих ним 3% річних.

Відповідно до Аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві від 01.07.2014 року при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 ЦК) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов`язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Проценти, передбачені ст. 625 ЦК за порушення грошового зобов`язання, погашаються після суми основного боргу.

З огляду на викладені обставини справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача 34000,00 грн. - основного боргу задоволенню не підлягають.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу в сумі 34 000,00 грн. слід відмовити.

Як було встановлено судом, після подачі позову до суду, відповідач, на виконання умов Договору та Додатку сплатив позивачу 148 978, 40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1881 від 08.10.2020 року на суму 10000,00 грн., № 1891 від 12.10.2020 року на суму 10 000,00 грн., № 1900 від 16.10.2020 року на суму 20000, 00 грн., № 2043 від 07.12.2020 року на суму 108978,40 грн.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Таким чином, спір в даній справі припинив своє існування в частині суми основного боргу в розмірі 148978,40 грн. під час розгляду справи, у зв`язку зі сплатою відповідачем заборгованості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд закриває провадження у справі в частині вимог щодо стягнення 148 978,40 грн. - основного боргу на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

З приводу клопотання позивача про залишення без розгляду документів відповідача поданих після 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.10.2020 року було зобов"язано відповідача, протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати до суду відзив, а також зобов"язано позивача, не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву, надати відповідь на відзив.

22.10.2020 року від відповідача надійшов до суду відзив на позов (який здано на пошту - 20.10.2020 року) та копії платіжних доручень про часткову сплату заборгованості.

В судове засідання 08.12.2020 року відповідачем надано копію платіжного доручення № 2043 від 07.12.2020 року про оплату сировини на суму 108978,40 грн.

Пунктом 7 частини 1 статті 182 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд з"ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Також, суд звертає увагу на те, що частина боргу була сплачена відповідачем після встановленого судом строку для подачі відзиву з доказами, а тому відповідні докази не могли бути надані до вказаної дати, однак повинні бути враховані при винесенні рішення.

З огляду на положення ст. ст. 74, 182 ГПК України, незважаючи на подання 08.12.2020 року відповідачем копії платіжного доручення № 2043 від 07.12.2020 року, суд вважає за можливе прийняти платіжне доручення з метою дотримання принципів змагальності сторін, встановлення об"єктивних обставин справи та прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення.

Таким чином, на момент винесення рішення судом, борг відповідача перед позивачем погашений.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 305,58 грн. - пені за період прострочення 25.08.2020 р. - 05.10.2020 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В п.п. 6.1. - 6.4. Договору сторони домовилися, що несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов"язань за цим Договором у відповідності до вимог чинного законодавства.

У випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару Покупець зобов"язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення.

Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за даним Договором.

Сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій, за прострочення виконання зобов"язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку пені судом встановлено, що за визначений позивачем період прострочення, розмір пені складає - 2097,11 грн., що більше, ніж заявив позивач.

Відповідач у відзиві на позов визнав позовні вимоги в частині стягнення 305, 58 грн. - пені.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 305,58 грн. - пені, підлягають задоволенню в повному обсязі в межах заявлених вимог.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про встановлення строку виконання рішення суду.

Заявником не вказано в який саме строк повинно бути виконано рішення і не наведено обґрунтування необхідності встановлення такого строку.

Крім того, з урахуванням обставин справи, суд вважає, що рішення повинно бути виконано у загальному порядку.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 34000,00 грн. - боргу, задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 305,58 грн. - пені та закриває провадження у справі в частині вимог щодо стягнення 148978, 40 грн. - основного боргу.

Слід звернути увагу, що при прийнятті рішення суд керувався таким.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що законним є рішення, ухвалене господарським судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно із ч.4 ст.4 ГПК України суд, зокрема, застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як визначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України", яке 10.05.2011 року набрало статусу остаточного, одним із критеріїв обґрунтованості судового рішення є те, щоб продемонструвати сторонами, що вони почуті.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 року та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998 року).

З огляду на те, що судом детально досліджено усі наявні у справі матеріали, у суду наявні правові підстави вважати прийняте рішення законним та обґрунтованим, з огляду на що у сторін не повинно виникнути сумнівів, що вони почуті.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає завданням господарського судочинства, що цілком узгоджується із положеннями ст. 2 та ч. 3 ст.236 ГПК України.

Враховуючи ст. 129 ГПК України, клопотання позивача про повне покладення судових витрат на відповідача, задоволенню не підлягає.

З огляду на приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача, в сумі 449,06 грн. - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76 - 79, 91, 123, 129, 231, 233, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Політек Груп" (вул. Батозька, буд. 2-Н, м. Вінниця, Вінницька область, 21007; код ЄДРПОУ 40462447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ХІМ ТОРГ" (02140, м. Київ, вул. Єлізавети Чавдар, буд. № 5, група приміщень 205; 04209, м. Київ, вул. Озерна, буд.1; код ЄДРПОУ 40631061) 305,58 грн. - пені та 2102,00 грн. - судового збору.

3. Закрити провадження у справі № 902/990/20 в частині позовних вимог щодо стягнення 148 978, 40 грн. - основного боргу.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу в сумі 34000,00 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копії рішення надіслати сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень, а також засобами електронного зв`язку на електронні адреси: позивача - office@chimtorg.com.ua та відповідача - politek_llc@ukr.net.

Повне рішення складено 29 грудня 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (02140, м. Київ, вул. Єлізавети Чавдар, буд. № 5, група приміщень 205);

3 - відповідачу (21007, м. Вінниця, вул. Батозька, буд. № 2-Н).