Справа № 1-94 / 10 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

06 травня 2010 року       Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді              -  Пархоменка П.І.

при секреті                             -  Горбач Н.Д.

з участю прокурора                -  Сидоренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі справу по обвинуваченню            

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка               с.м.т. Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області, громадянка України, із середньою-спеціальною освітою, фізична особа-підприємець, одружена, має на утриманні малолітню дитину – доньку ОСОБА_4, раніше не судима, мешканка АДРЕСА_1, -

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України, -

в с т а н о в и в :

Підсудна будучи фізичною особою-підприємцем і використовуючи найману працю, допустила грубе порушення законодавства про працю вчинене нею стосовно потерпілої – ОСОБА_3

Так, ОСОБА_2 являючись фізичною особою-підприємцем, для здійснення підприємницької діяльності в приватному магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 умисно, грубо порушуючи вимоги п. 6 ч. 1 ст. 24 Кодексу Законів про Працю України, згідно якого трудовий договір з фізичною особою укладається з обов'язковим додержанням письмової форми та ст. 24-1 Кодексу Законів про Працю України, якою передбачено, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання,, використовувала працю фізичної особи, а саме, у вересні 2009 року прийняла на роботу в якості продавця потерпілу ОСОБА_3, при цьому письмовий трудовий договір з останньою не уклала і в Ічнянському районному центрі зайнятості Чернігівської області його не зареєструвала. В подальшому підсудна продовжуючи грубо порушувати законодавство про працю, а саме ст. 48 Кодексу Законів про Працю України, згідно якої роботодавець заводить на всіх працівників, які працюють па підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів трудові книжки та заносить до них відомості про роботу, на працюючу ОСОБА_3 трудову книжку не завела та відомостей про роботу останньої не вносила.

Продовжуючи свій злочинний умисел направлений на грубе порушення трудового законодавства, підсудна, після початку роботи ОСОБА_3 порушила вимоги ст. 57 Кодексу Законів про Працю України, відповідно до змісту якої час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством, не встановила графіки роботи (час початку та закінчення щоденної роботи), в порушення вимог ст. 66 Кодексу Законів про Працю України не визначила час перерви для відпочинку та харчування, в порушення вимог ст. 67 Кодексу Законів про Працю України не встановила вихідні дні, а також до початку роботи не роз'яснила вищевказаній особі її права і обов'язки та не проінформувала під розписку про умови праці, чим порушила вимоги ст.29 Кодексу Законів про Працю України.

Крім того, ОСОБА_2 порушуючи вимоги ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", згідно із якою власник зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці, не вела табелі обліку робочого часу і як наслідок, не проводила достовірний розрахунок заробітної плати.

Підсудна, допитана у судовому засіданні, вину у пред’явленому обвинуваченні визнала повністю та пояснила, що підтримує у повному обсязі свої попередні свідчення дані на досудовому слідстві. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.

З’ясувавши думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд, вважає за недоцільне досліджувати докази по справі в повному обсязі, оскільки про таке не заперечують учасники судового розгляду та підсудна, яка показала, що розуміє у чому обвинувачуються, фактичних обставин справи не оспорює, таке її волевиявлення є добровільним, вона розуміє, що буде позбавлена права оспорювати визнанні нею обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи свідчення підсудної, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії підсудної правильно кваліфіковані за ст. 172 ч. 1 КК України, як грубе порушення законодавства про працю, а вина у скоєному доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, що є злочином невеликої тяжкості, особу винної – її вік, сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини – доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, наявність постійного місця проживання та позитивної характеристики за таким, обставина, яка пом’якшує покарання – щире каяття, за відсутністю обставин, що його обтяжують, доходить висновку про можливість виправлення підсудної з обранням самого м’якого із передбачених видів покарань, а саме штрафу, причому з врахуванням вищезазначеного визначивши такий у мінімальному розмірі, що є необхіднім і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для обрання більш м’яких або тяжких покарань суд не знаходить.

Цивільний позов по справі не заявлявся. Судові витрати та речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винною за ст. 172 ч. 1 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп. (п’ятсот десять гривень 00 копійок).

Мірою запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

На вирок можуть бути подані апеляції до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб із моменту його проголошення.

Головуючий                                                                                                  П.І. Пархоменко