Справа № 766/18974/18

н/п 2/766/1768/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:  

головуючого-судді                                                               Прохоренко В.В.,

секретар                                                                                Фетісової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення та визнання права власності,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона є власником 1/4 частин квартири АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.09.2015 року посвідченого Першою Херсонською державною нотаріальною конторою. Власником іншої 3/4 частини квартири є ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.09.2015 року, посвідченого Першою Херсонською державною нотаріальною конторою та свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу Комаренко А.М. Спірна квартира має загальну площу 42,25 кв.м., житлову 28,05 кв.м., та складається з двох житлових кімнат площею 12,10 кв.м. та 15,95 кв.м. Позивач зазначає, що відповідач чинить їй перешкоди в володіння та користування належною їй часткою нерухомого майна. На підставі викладеного, положення ст.. 364 ЦК України, враховуючи, що  спільне користування об`єктом нерухомого майна є неможливим, а частка, яка їй належить є незначною, просить в судовому порядку припинити право власності на 1/4 частину квартири на користь відповідача та стягнути з  ОСОБА_2  на її користь компенсацію у розмірі 204 16,00 грн.відповідно до висновку експерта № 85 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 24.09.2018 року, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 25.01.2019 року клопотання позивача призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що позивачем не доведено належними та допустими доказами чинення нею позивачу перешкод в користуванні спірною квартирою. Наданий до суду лист Херсонського ВП від 14.08.2018 року №36/4150 не підтверджує зазначеної обставини, оскільки позивач зареєстрована та проживає в м.Москва Російської Федерації. Розмір вартості квартири у сумі 817 664 грн., визначений висновком експерта від 24.09.2018 року є значно завищеним, так як квартира розташована на п`ятому поверсі п`ятиповерхового будинку, побудованого ще в 60-х роках, немає сучасного ремонту, потребує змін комунікацій водопостачання та водовідведення, сантехніки. Враховуючи, положення ст.. 365 ЦК України, а також, те що позивачкою не доведено, що виділ належної їй частки є неможливим, не доведено чи користуються цим майном інші співвласники, та чи спроможна вона виплатити вказану компенсацію, просила суд відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій остання зазначила, що позивач дійсно проживаю в РФ, але ця обставина не є підставою для позбавлення її права власності чи користування належним їй майном. Сім`я позивача, яка складається з 5 осіб, проживає в квартирі загальною площею жилою - 38 м2, жилою - 23 м2. ОСОБА_1 приїжджала до м. Херсона з метою вирішити з відповідачкою питання щодо своєї частки у спільному майні. Однак відповідачка взагалі не допустила її в квартиру.

ОСОБА_2 також квартирою не користується, оскільки проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Спірну квартиру відповідачка здає в оренду іншим особам, отримуючи при цьому дохід, в тому числі, і за частину квартири позивача. У зв`язку з тим, що в серпні 2018 року відповідачка не допустила її до вказаної квартири і взагалі відмовилася від спілкування з приводу вирішення питання в добровільному порядку, вона змушена була звернутися до Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області.

Вважає, що невизнання відповідачем позову та подача відзиву на позов також є підтвердженням факту небажання відповідачки вирішити питання з приводу належної позивачу частини квартири, тобто факту чинення перешкод в володінні та користуванні вказаною квартирою.

Нічим не підтверджені доводи відповідачки про те, що вказана у висновку експерта № 85 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 24.09.2018 року вартість кватири є суттєво завищеною.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування висновку експерта № 85 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 24.09.2018 року, проте що вартість кватири є суттєво завищеною не надано.

Натомість з висновку експерта вбачається, що експертом було враховано всі характеристики будівлі, в якій розташована спірна квартира, її фізичний знос (арк. 7-9 висновку).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 6 постанови № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», на які відповідачка також посилається, під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості.

Експерт, визначаючи вартість квартири, використовувала порівняльний підхід, тобто визначила вартість квартири, виходячи з пропозицій щодо продажу об`єктів, подібних спірній квартирі (арк. 13, 14 висновку).

Крім того, не зрозумілим є посилання відповідачки на положення ст. 365 ЦК України, оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги відповідно до ст.. 364 ЦК України відповідно до якої співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно з технічним паспортом на квартиру, складеним ХДБТІ 02.12.2011 року, вказана квартира має загальну площу 42,25 м2, житлову - 28,05 м2 і складається з двох житлових кімнат площею 12,10 м2 та 15,95 м2.

Виходячи з наведеного, на частку позивача припадає 7,1 м2жилої площі, що значно нижче встановленої ст. 47 ЖК України норми жилої площі.

Крім того, кімнати є суміжними і відсутня кімната, яка має площу, що припадає на її частку.

Враховуючи, що виділ належної позивачу частки в натурі є неможливим; відповідачка спільним майном не користується, оскільки проживає в іншому жилому приміщенні, а спірну квартиру здає згідно з договором оренди; отримуючи доходи від здачі квартири в оренду, матеріальну компенсацію відповідачка їй не сплачує;вона спроможна виплатити компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно і це не становитиме для неї надмірний тягар, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач та її представник за довіреністю ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, надали повноваження представнику.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги з підтримала, з підстав, зазначених в позовній заяві, просила суд припинити право власності ОСОБА_1 на 1/4 частину квартири на користь відповідача, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача компенсацію у розмірі 165 037,00 грн. відповідно до висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз №14 від 05.03.2020 року, складеного ОСОБА_4 грн., та стягнути з відповідача судовий збір.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала повноваження представнику.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають врегулюванню на підставі статті 364 ЦК України. Доводи відповідача про те, що статтею 365 ЦК України встановлена вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення, судом відхиляються, оскільки припинення права на частку у спільному майні відповідно до ст. 364 ЦК України не передбачає внесення такої компенсації на депозитний рахунок суду.

Крім того, на відміну від статті 365 ЦК України, у якій врегульовано порядок дій співвласника більшої частини, стаття 364 цього Кодексу  врегульовує порядок дій власника меншої частини, які можуть в судовому порядку і лише за наявності передбачених підстав ініціювати питання про припинення їх права власності на незначну частку у майні.

Відповідно до положень статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 належить 1/4 частин квартири АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.09.2015 року посвідченого Першою Херсонською державною нотаріальною конторою.

Власником інших 3/4 частини квартири є ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.09.2015 року, посвідченого Першою Херсонською державною нотаріальною конторою та свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу Комаренко А.М.

Згідно технічного паспорту спірна квартира має загальну площу 42,25 кв.м., житлову 28,05 кв.м., та складається з двох житлових кімнат площею 12,10 кв.м. та 15,95 кв.м.

Факт наявності конфліктних відносин між позивачем, відповідачем підтверджується листом Херсонського відділу поліції від 14.08.2018 року № 36/4150 з якого вбачається, що заява ОСОБА_1 по факту протиправних дій сестри, яка заважає користуватися спільним майном зареєстрована у журналі ЄО за 21943 від 01.08.2018 року розглянута, по ній проведена перевірка. За результатами розгляду в даній події було встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення у зв`язку з чим відповідно до 214 КПК України дана заява не підлягає реєстрації в ЄРДР. В даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини у зв`язку з чим, заявнику рекомендовано звернутися до суду (а.с. 11).

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Підстави для припинення права власності встановлені ст. 346 ЦК України. Право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Оцінюючи заперечення сторони відповідача щодо недоведення позивачем неможливості виділу частки в натурі, суд доходить висновку щодо неможливості такого виділу.

Судом встановлено, що позивачу належить 1/4 частина спірної квартири, житлова площа якої згідно з технічним паспортом становить 28,05 кв. м (а.с. 9-10). Тобто, житлова площа, яка може припадати на позивача становить 7,1 кв.м, що є меншим, ніж найменша кімната в квартирі (12,10 кв.м). Квартира розташована на 5 поверсі п`ятиповерхового будинку, що виключає можливість обладнання квартири окремим входом.

Крім того, неможливість виділу позивачу частки в натурі підтверджується висновком експерта №14 від 05.03.2020 року, складеного ОСОБА_4 з якого вбачається, що виділ в натурі ј частки квартири АДРЕСА_1 , з дотриманням вимог ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення» не надається за можливе , так як співвласнику з часткою ј причитаються приміщення площею 10,56 кв.м., що менше 28 кв.м, регламентованих ДБН.

Відтак, суд критично ставиться до заперечення відповідача в частині можливості виділу частки позивача в натурі.

З врахуванням закріплених в пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд враховувати при вирішенні спору інтереси обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити, зокрема, чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Суд вважає, що неспроможність зобов`язаної до сплати компенсації особи, якій спільне майно залишається у власність і користування, сплатити таку компенсацію, фактично позбавляє власника як на володіння своєю власністю, так і на компенсацію своєї частки при встановленні судом, що частка не може бути виділена в натурі, є порушенням статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому закон не передбачає такої підстави для позбавлення власника своєї власності, як сама по собі неспроможність співвласника, у власності та користуванні якого залишається спільне майно, сплатити компенсацію, та, що це є для них надмірним тягарем.

За таких обставин, об`єкт спільної власності може бути відчужено з компенсацією кожному власнику його частки, що є прикладом дотримання балансу інтересів усіх співвласників.

З аналізу норм міжнародного права та національного законодавства вбачається, що власник може бути позбавлений права власності або його компенсації лише якщо такий захід буде визначено пропорційним визначеним при вирішені спору цілями, та таке позбавлення буде основане на законі та мати суспільний та публічний інтерес.

При цьому в залежності від обставин справи суди не позбавляються права на застосування принципу пропорційності, якщо у власника який виділяється існує інше житло або інша подібна власність, та його інтереси на користування або володіння спірною власність є меншими, ніж інтереси протилежної сторони.  Однак, неспроможність відповідача за своїм матеріальним станом до сплати компенсації іншому власнику, що визначено Верховним Судом в постанова від 13.01.2016 року у цивільній справі № 6-2925, як надмірний тягар, сама по собі не може бути підставою для відмови у сплаті такої компенсації.

Тому суд вважає неприйнятними посилання відповідача, на те що стягнення з нього компенсації за частку позивача у спірній квартирі є для неї надмірним тягарем, так як зазначена обставина судом не встановлена, а відповідачем в силу ст.. 81 ЦПК України не доведена.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивачем не доведено факт не проживання її у спірній квартирі, так як з повідомлення Херсонського ВП №4225 від 07.11.2020 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_5 , 1995 року народження.

Визначаючи розмір компенсації суд приймає до уваги висновок експерта №14 від 02.03.2020 року, складеного експертом Фесун Л.А. оскільки жодна зі сторін проти цього висновку (в частині визначення розміру компенсації) не заперечувала і додаткових клопотань про призначення судової експертизи не заявляла.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в даному висновку експерт оперував наявними пропозиціями продажу із більш наближеними характеристиками до об`єкта оцінки (площею, технічним станом, суміжністю кімнат).

Як слідує з зазначеного висновку, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 площею приміщень 42,25 кв.м. станом на березень 2020 року становить 660 146 грн. Ринкова вартість ј частки квартири АДРЕСА_1 площею приміщень 42,25 кв.м. станом на березень 2020 року становить 165 037 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь позивача в розмірі 2 044,16 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.316, 317, 319, 321, 328, 346, 364 ЦК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 в сумі – 165 037 гривень.

Після отримання позивачем вказаного розміру компенсації вартості належної їй частки на спірне майно припинити право власності ОСОБА_1 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та визначити за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 044,16 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя                                                                      В.В.Прохоренко