РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

22 грудня 2020 року м. Рівне              №460/6925/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадення адміністративну справу за позовом

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області     

доУправління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів)   третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1  

про визнання неправомірними дії та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – ГУ ПФУ в Рівненській області, позивач) звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі – Управління, відповідач) про визнання неправомірними дій  відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу в сумі 10200 грн. ВП №62674557 від 08.09.2020 та скасування цієї постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі №460/1090/20, яке 07.07.2020 набрало законної сили, зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 13.12.2019. Повідомив, що 27.07.2020 на виконання вказаного рішення суду позивачем проведено перерахунок пенсії відповідному пенсіонеру та новий розмір пенсії ОСОБА_1 отримає вже з вересня 2020 року, після виділення коштів з Державного бюджету України на такі виплати. Наголосив, що виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, а тому підстав вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає. Позивач вважає, що ним підтверджено вжиття конкретних заходів щодо повного виконання рішення суду у справі №460/1090/20, відсутні вина або умисел на навмисне невиконання в повному обсязі рішення суду, а отже відсутні підстави для застосування щодо нього штрафу. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та у порядку ст.287 КАС України призначено судове засідання. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 ; зобов`язано Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) надати суду копії усіх матеріалів виконавчого провадження ВП №62674557; усіх доказів на обґрунтування наявності підстав та правомірності прийняття оспорюваної постанови.

19.10.2020 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , у яких останній повідомив, що боржником проведено лише перерахунок пенсії, натомість виплата за період починаючи з 13.12.2019 по 31.08.2020 на час винесення державним виконавцем постанови про повторне накладення штрафу здійснена не була, та висловлюється лише готовність проводити виплату перерахованого розміру пенсії з вересня поточного року. Вважає, що позивач без поважних причин не виконав у встановлений державним виконавцем строк вимоги рішення суду, яке набрало законної сили, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, свою позицію виклав у письмовому відзиві на позов від 21.10.2020.

22.10.2020 ухвалою суду провадження в справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням в справі №460/6521/20.

Ухвалою суду від 21.12.2020 провадження в справі було поновлено в зв`язку з тим, що відпали підстави для зупинення провадження в справі, а рішення в справі №460/6521/20 набрало законної сили.

В судове засідання 22.12.2020 представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечив.

Третя особа на стороні відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час і місце судового засідання повідомлений засобами телефонного зв`язку, заяв і клопотань не подавав.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але не всі учасники справи з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, оскільки потреба заслухати свідка чи експерта відсутня.

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як свідчать матеріали справи, 07.07.2020 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №460/1090/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій  апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 задоволено частково - зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 №18-153 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

27.07.2020 Рівненським окружним  адміністративним  судом  видано виконавчий лист по справі №460/1090/20.

29.07.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на підставі заяви стягувача ОСОБА_1 від 27.07.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62674557 з примусового виконання виконавчого листа №460/1090/20, виданого Рівненським окружним  адміністративним  судом  27.07.2020. Вказаною постановою встановлено строк виконання рішення суду боржником (ГУ ПФУ в Рівненській області) – 10 робочих днів.

07.08.2020 ГУ ПФУ в Рівненській області звернулося до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження ВП 62674557 за вих. №1700-0802-5/23167 (вх.№6222 від 12.08.2020), якою повідомило державного виконавця про виконання у добровільному порядку рішення суду у справі 460/1090/20, яке набрало законної сили 07.07.2020, в повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а отже наявності підстав для закінчення виконавчого провадження ВП 62674557 без стягнення виконавчого збору. Цією ж заявою позивач зазначив, що на виконання зобов`язальної частини рішення суду у справі №460/1090/19 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а у вересні 2020 року ОСОБА_1 отримає новий розмір пенсії. Суми доплати за період з 13.12.2019 по 06.07.2020 в сумі 220156,18 грн. та за період з 07.07.2020 по 31.08.2020 в сумі 58430,07 грн. буде виплачено останньому після виділення коштів з Державного бюджету України на такі виплати, оскільки будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

25.08.2020 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Рівненській області за невиконання без поважних причин рішення Рівненського окружного адміністративного суду №460/1090/20 у розмірі 5100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

08.09.2020 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Рівненській області за невиконання без поважних причин рішення Рівненського окружного адміністративного суду №460/1090/20 у розмірі 10200 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 по справі №460/6521/20 в задоволенні позову ГУ ПФУ в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу ВП №62674557 від 25.08.2020 відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №460/6521/20 - без змін.

Позивач, вважаючи повторну постанову державного виконавця про накладення штрафу від 08.09.2020 у сумі 10200 грн протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Відтак, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст.18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 5 ст.26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ст.63 цього Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.  

Таким чином, постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Суд враховує, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.

Згідно із п.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління ПФУ від 22.12.2014 №28-2 (далі – Положення), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України. Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до пп.2, 4 п.4 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством; планування доходів та видатків коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечення виконання бюджету ПФУ.

Поряд з цим, ст.129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Як вже зазначалося судом раніше, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1090/20, зміненим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 13.12.2019 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 28.02.2020 №18-153 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Зазначене рішення набрало законної сили 07.07.2020.

Таким чином, фактичним виконанням цього рішення суду є як перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 13.12.2019, так і виплата пенсії ОСОБА_1 на підставі такого перерахунку.

При цьому, перерахунок та виплата пенсії за вислугу років в даному випадку повинні бути здійснені на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та відповідно, яке є обов`язковим до виконання.

Судом встановлено, що ГУ ПФУ в Рівненській області на виконання рішення суду у справі №460/1090/20 здійснило лише перерахунок пенсії ОСОБА_1 , натомість виплата за період з 13.12.2019 по 31.08.2020 станом на 08.09.2020 не здійснена., у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Як свідчить зміст оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 08.09.2020, така винесена за невиконання рішення суду саме в частині нездійснення виплати перерахованої ОСОБА_1 пенсії. При цьому, державним виконавцем при її прийнятті враховано зміст заяви позивача про закінчення виконавчого провадження від 31.08.2020, який свідчить про часткове виконання рішення суду, а не повне як стверджував боржник, позаяк фактична виплата пенсійних коштів не здійснена.

Суд наголошує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1090/20, зміненим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 заборговану у зв`язку з перерахунком пенсію за конкретний період, а не нарахувати пенсію та забезпечити її облік, що фактично було вчинено позивачем на виконання вказаного рішення суду.  

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 17.08.2020 у справі № 160/4615/19.

Так, у вказаній постанові зазначено, що повторним невиконанням судового рішення в розумінні вимог Закону України "Про виконавче провадження" є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин. Проте, судами першої та апеляційної інстанції не досліджувався факт повторності невиконання рішення суду та правомірності накладення штрафу, враховуючи оскарження в судовому порядку постанови державного виконавця про накладення на позивача першого штрафу. Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи. Відтак рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до окружного адміністративного суду.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи жодних доказів наявності причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення ГУ ПФУ в Рівненській області та які не залежали від його власного волевиявлення позивачем не надано, судом не здобуто та матеріали справи не містять.

Долучений до матеріалів справи бюджет ГУ ПФУ в Рівненській області на 2020 рік як доказ поважності причин невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, у повному обсязі, суд оцінює критично, адже з його змісту слідує, що у рядках "Видатки" "за рахунок коштів Державного бюджету України на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, з урахуванням витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пенсійних витрат" передбачено 3327955 тис. грн., з них "погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" – 3999,7 тис. грн. Залишки власних коштів на кінець року згідно з вказаною довідкою – 15381,4 тис. грн. Отже, твердження позивача про відсутність коштів для виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 13.12.2019 по 31.08.2020 на виконання рішення суду не знайшли підтвердження в ході розгляду цієї справи.

Більше того, як встановлено судом, зазначений бюджет ГУ ПФУ в Рівненській області на 2020 рік був наданий лише суду та у державного виконавця на час прийняття оскаржуваної постанови був відсутній.

Ба більше, про причини невиконання рішення суду від 07.07.2020 у справі №460/1090/20 та/або будь-яких доказів поважності причин такого невиконання, позивач державному виконавцю до моменту винесення останнім спірної повторної постанови про накладення штрафу не повідомляв та не надавав. Жодних доказів на підтвердження протилежного позивачем суду не надано і в матеріалах справи станом на час вирішення даної справи відсутні.  

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що станом на 08.09.2020 ГУПФУ в Рівненській області фактично не виконало рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1090/20, змінене постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, у повному обсязі у добровільному порядку та не повідомило державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про поважні причини такого не виконання.

За правилами ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Таким чином, відповідач при прийнятті спірної постанови про накладення штрафу від 08.09.2020 за ВП №62674557 діяв у відповідності до вимог Закону №1404-VIII, а отже на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України, а відтак підстави для визнання таких дій відповідача неправомірними у суду відсутні.

При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, яким визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

22.07.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/5248/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Таким чином, на час здійснення позивачем перерахунку пенсії третьої особи на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1090/20, а саме: 27.07.2020 року та на час відкриття виконавчого провадження ВП 62674557,  постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 не підлягала застосуванню, позаяк з 22.07.2020 є скасованою і підстави для її застосування у позивача відсутні.

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин та на час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду в справі № 460/1090/20 у ГУ ПФУ в Рівненській області не було жодних правових підстав для встановлення черговості виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду, зміненого постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, так як таке не передбачено чинним законодавством. А отже, на переконання суду, посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 не може слугувати поважною причиною невиконання такого рішення суду.

При вирішенні даного спору, суд враховує, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі», п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див. рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п. 71).

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі «Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства» (Gillan and Quinton v. The United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями та п. 67 рішення у справі «Котій проти України» (Заява № 28718/09) від 5 березня 2015).

Поряд з цим, суд також відхиляє як безпідставні твердження позивача про відсутність бюджетних асигнувань як на обґрунтування поважності причин невиконання рішення суду, що набрало законної сили, в частині невиплати пенсії ОСОБА_1 .

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу .

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Хорнсбі проти Греції", "Ромашов проти України", "Шаренок проти України" та ряду інших, зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Таким чином, доказів на підтвердження поважності причин невиконання ГУПФУ в Рівненській області рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1090/20, зміненого постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 13.12.2019,  на час винесення оскаржуваної постанови від 08.09.2020 позивачем суду не надано, матеріали справи не містять і судом не здобуто.

Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, свідчить про однозначну позицію, згідно з якою правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.129-1 Конституції України.

Основним призначенням стадії виконавчого провадження, є фактичне та повне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена з вини державного органу до отримання судового захисту. Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, без права встановлювати інші механізми та обсяги його виконання, трактуючи зобов`язальну частину судового рішення на свій лад, нівелюючи тим самим весь процес судового розгляду спору.

За таких обставин, суд вважає, що державним виконавцем обґрунтовано і правомірно застосовано до ГУ ПФУ в Рівненській області штраф за невиконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/1090/20, зміненого постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, у межах виконавчого провадження №62674557.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що постанова  державного виконавця ВП№62674557 від 08.09.2020 про накладення штрафу у розмір 10200 грн. відповідає зазначеним критеріям правомірності, так як прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підстави для визнання її протиправною і скасування відсутні.

Відповідно до вимог ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та зібрані судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул. Замкова, 29, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43317547) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу ВП №62674557 від 08.09.2020 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.  

Суддя                                                                                  Д.Є. Махаринець