Судове рішення #91007528

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд



Справа №296/3129/20 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І.

Категорія 44 Доповідач Миніч Т. І.



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


24 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді: Миніч Т.І.

суддів:                         Шевчук А.М.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Кучерявого О.В.

з участю представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І.

у цивільній справі № 296/3129/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди, -


в с т а н о в и в:


У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області моральну шкоду в розмірі 20 000 000,00 грн. В обґрунтування поданого позову зазначав, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 року у справі №806/1349/18 частково задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 01.03.2018. На думку позивача, протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює на власний розсуд в 20 000 000,00 грн. та вважав, що ця сума буде достатньою для відновлення його душевної рівноваги. Моральна шкода виразилась в душевних стражданнях, пережитих ним у зв`язку із неправомірними діями відповідача. У зв`язку з цим, зазначає позивач, похитнулась віра в державні органи та саму державу Україна. Крім того, позивач зазначав, що був змушений виділити тривалий час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод зі сторони відповідача, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем та задоволення своїх людських потреб. Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилось на його психічному стані та відносинах в сім`ї.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта, протиправність і винність відповідача доведена судовим рішенням, а тому ця обставина не підлягає доказуванню. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, встановивши протиправність діяння заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, дійшов незаконного висновку про відсутність при всіх зазначених складових самої моральної шкоди. Така позиція суду першої інстанції протирічить ст.ст.23,1167 ЦК України. Крім того, вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №804/2252/14; від 31.01.2018 року у справі № 813/5138/13-а; від 12.02.2018 року у справі №800/500/16; від 01.03.2018 року у справі № 9901/377/18.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 року у справі № 806/1349/18 частково задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 01.03.2018.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01.03.2018 про передачу в оренду земельної ділянки та за результатами розгляду прийняти рішення встановленої форми, з урахуванням норм Земельного кодексу України, правових висновків Верховного Суду та встановлених судом обставин справи (а.с.7-11).

Обгрунтовуючи зазначені висновки та здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, окружний адмінсуд дійшов висновку, що рішення про надання (передачу) земельної ділянки в оренду (користування), або про відмову у наданні земельної ділянки оренду оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання в оренду земельної ділянки або про відмову у наданні в оренду земельної ділянки після спливу встановленого законом строку для прийняття такого рішення, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Разом з тим, вирішуючи спір в даній справі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що достатніх підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди не було.

Так, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та другої ст.23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1174 цього ж Кодексу передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.5 вказаної вище постанови Пленуму обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов`язок доказування в цивільному процесі встановлений статтею 81 ЦПК, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000 000 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до їх переоцінки.

Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для цього, апеляційним судом не встановлено.

Апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для визнання дій позивача зловживанням своїми процесуальними правами в розумінні положень ст.44 ЦПК. У зв"язку з наведеним і відсутні підстави для накладення штрафу на позивача.

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.


Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:


Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.


Головуючий:                        Судді:






Повний текст постанови складений 28.12.2020 року.



  • Номер: 22-ц/4805/2348/20
  • Опис: про стягнення моральної шкоди
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 296/3129/20
  • Суд: Житомирський апеляційний суд
  • Суддя: Миніч Т. І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.11.2020
  • Дата етапу: 18.11.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація