ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 р. № К-11749/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Гончаренку Р.С.
за участю представників:
позивача: не з’явився;
відповідача: Сергеєв Є.В., дов. № 4261/8/10-08 від 17.10.2006 р.
розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Василівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 р.
у справі № 23/11 господарського суду Запорізької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпрорудненський сироробний комбінат»
доВасилівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.06.2005 р. у справі № 23/11, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 р., повністю задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Дніпрорудненський сироробний комбінат» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Василівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області № 0000292601/0 від 31.08.2004 р. та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.
Судове рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано дотриманістю позивачем всіх вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та правомірністю віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, які були сплачені у зв’язку із придбанням основних фондів. Також судами зроблено висновок, що чинним законодавством не передбачено обов’язок платника податку проводити коригування податкового кредиту по ПДВ з вартості неамортизованих основних засобів, які передаються в якості внеску до статутного фонду іншої юридичної особи.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Василівська МДПІ оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 р. з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст. 49 КАС України не скористався, про причини не явки суду не вказав, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Василівською МДПІ проведена документальна перевірка ВАТ «Дніпрорудненський сироробний комбінат» з питання правильності визначення і сплати ПДВ при реорганізації підприємства за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2004 р., за результатами якої складено акт № 30-26-05496046 від 26.08.2003 р.
Актом перевірки встановлені порушення позивачем пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), а саме підприємством не було виключено з податкового кредиту суму ПДВ з вартості неамортизованої частини переданих основних фондів у сумі 359540 грн.
На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292601/0 від 31.08.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 431448 грн., з яких, 359540 грн. – основний платіж та 71908 – штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ стала здійснена позивачем у травні 2004 р. господарська операція, за якою позивач передав свої основні фонди 2-4 групи (виробниче обладнання) до статутного фонду іншої юридичної особи в обмін на корпоративні права для формування цілісного майнового комплексу на загальну суму 1986873 грн. При цьому, на момент передачі залишкова (неамортизована) вартість цих основних фондів в бухгалтерському обліку позивача на момент передачі складала 1797700 грн.
ВАТ «Дніпрорудненський сироробний комбінат» організовано шляхом перетворення ЗАТ «Дніпрорудненський сироробний комбінат» у Відкрите акціонерне товариство, на підставі рішення загальних зборів. ЗАТ «ДСК» є правонаступником організації орендарів АП «Дніпрорудненський сироробний комбінат».
У процесі проведення приватизації, організація орендарів АП «Дніпрорудненський сироробний комбінат» у відповідності до договору купівлі - продажу № 123 від 16.06.1994 р. за актом передачі державного майна від 15.03.1995 р. та свідоцтва про право власності від 04.11.1995 р. придбала майновий комплекс, розташований за адресою: м. Дніпрорудне, Запорізька область, вул. Степова, 2 на суму 5451448000 карбованців (без ПДВ). До складу викупленого майнового комплексу увійшли: будівлі, споруди, передаточні пристрої, машини та обладнання, інструменти, транспорт. Тобто, все придбане у процесі приватизації майно є основними засобами підприємства, оскільки підпадають під визначення основних засобів, які визначені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.
Пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР визначено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.
Згідно пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього ж Закону України під терміном «основні фонди» розуміються матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
П. 1.8 ст. 1 Закону України № 283/97 передбачено, що корпоративні права - це право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності одної юридичної особи або фізичною особою.
Підпунктом 1.28.2 статті 1 даного Закону також визначено, що під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.
Згідно з пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) не є об’єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України.
Також, зазначеним законом встановлено, що під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній та регулярній основі та строк використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.
Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє операцію з передачі в статутний фонд основних фондів віднести до операцій, які не є об’єктом оподаткування, у разі, коли за допомогою таких основних фондів відбувається формування цілісного майнового комплексу та коли засновник або учасник отримує компенсацію у вигляді корпоративних прав.
Зазначене свідчить про те, що при передачі основних фондів до статутного фонду юридичної особи для формування його цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, нарахування податкових зобов’язань по ПДВ законодавством не передбачено.
Крім того, п. 1.7 ст. 1 Закону України №168/97 передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 того ж Закону України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону № 168/97 датою виникнення права на податковий кредит вважається дата виникнення одної із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суми ПДВ, які увійшли до складу податкового кредиту, повинні бути підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97.
Судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем дотримані всі вимоги Закону України № 168/97 та правомірно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту, які були сплачені у зв’язку із придбанням основних фондів.
Пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону України передбачено, у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.
Тобто, при придбанні основних фондів, які підлягають продажу по операціям, які не є об’єктом оподаткування, сума податку, сплачена у зв’язку із придбанням такого основного засобу, відноситься на збільшення вартості основного засобу.
Також судова колегія підтримує і правову позицію судів попередніх інстанцій, що хоча пп. 7.4.2 Закону України № 168/97 передбачає віднесення суми податку на збільшення вартості основного засобу при використанні основного засобу у звільнених від оподаткування або які не є об’єктом оподаткування операцій, але даний пункт не містить прямої норми, яка зобов’язує платника податку коригувати податковий кредит по ПДВ з неамортизованої вартості основних засобів, які вносяться до статутного фонду іншого підприємства та які використовувалися платником податку більше ніж в одному податковому періоді.
Відтак, зазначена норма, на яку посилається відповідач, не містить вимоги проведення будь-яких перерахунків чи коригувань раніше сплаченого ПДВ при зміні напрямків використання основних фондів у наступних податкових періодах. Перелічені в пп. 4.5 ст. 4 Закону України № 168/97 випадки коригувань сум ПДВ в наступних податкових періодах не поширюються на здійснену позивачем операцію.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком судів, що чинним законодавством не передбачено обов’язок платника податку проводити коригування податкового кредиту по ПДВ з вартості неамортизованих основних засобів, які передаються в якості внеску до статутного фонду іншої юридичної особи.
Відповідачем не встановлені факти здійснення позивачем операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування з ПДВ в період придбання основних засобів, які в подальшому були передані до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права.
Пп. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить для платника податку (позивача у справі) вимог щодо проведення будь-яких перерахунків чи коригувань раніше сплаченого ПДВ при зміні напрямків використання основних фондів в наступних податкових періодах.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 23/11 господарські суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
В зв’язку з цим, касаційна скарга Василівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Василівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.І.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.