ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 грудня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 737/124/19

Головуючий у першій інстанції – Лібстер А. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/12/20

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області     

третя особа: Державна Казначейська служба України

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області у складі судді Лібстера А.С. від 23 травня 2019 року, місце ухвалення рішення смт.Куликівка, дата складання повного тексту рішення 28 травня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення матеріальної шкоди (індексації пенсії), третя особа: Державна Казначейська служба України,

                               В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області) про стягнення матеріальної шкоди (індексації пенсії) за період з 01.05.2016 року по 01.02.2019 року, включно, в розмірі 34 832 грн. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що з 2011 року він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області та отримує пенсію за віком. Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 06.08.2015 року було визнано неправомірними дії Управління ПФУ в Куликівському районі Чернігівської області при нарахуванні та виплаті індексації пенсії позивачу за період з 01.01.2015 року по день розгляду справи в суді, і зобов`язано Управління ПФУ в Куликівському районі Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію пенсії відповідно до вимог Закону України ”Про індексацію грошових доходів населення” та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 за період з 01.01.2015 року по день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України, яка на виконання п.9 Прикінцевих положень до Закону України ’’Про Державний бюджет України на 2015 рік’’ буде регулювати питання визначення порядку та розмірів індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік, з врахуванням раніше проведених виплат. Позивач вказував, що за період з 01.01.2015 року по 01.05.2016 року його пенсія була проіндексована, відповідно до вимог чинного законодавства, проте, в подальшому, відповідач протягом тривалого часу, свідомо, безпідставно, не виплачує позивачу пенсію в повному обсязі. За даних обставин, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду (індексацію пенсії) за період з 01.05.2016 року по 01.02.2019 року, включно, в розмірі 34 832 грн.

Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 23.05.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди (індексації пенсії).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 23.05.2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 23.05.2019 року є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зазначають, що матеріалами справи підтверджуються неправомірні дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач щомісячно не виплачує позивачу пенсію у повному обсязі, що суперечить положенням статті 43 Конституції України та Закону України ”Про індексацію грошових доходів населення”. Доводи апеляційної скарги вказують, що позивач додав до позову помісячний розрахунок індексації пенсії, з урахуванням зростання індексу споживчих цін, за період з липня 2011 року (базовий місяць) по лютий 2019 року, таблицю зростання індексу споживчих цін, роз`яснення щодо визначення базового місяця для проведення індексації. Доводи апеляційної скарги зазначають, що загальний розмір матеріальної шкоди (індексації пенсії) за період з 01.05.2016 року по 01.02.2019 року становить 34 832 грн., і оскільки, відповідно до Закону України ’’Про індексацію грошових доходів населення’’, індексація пенсій проводиться за рахунок Пенсійного фонду України, то саме Пенсійний фонд є належним відповідачем по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області просить залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 23.05.2019 року.          

Відповідно до приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області у складі судді Лібстера А.С. від 23.05.2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення матеріальної шкоди (індексації пенсії), третя особа: Державна Казначейська служба України, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається з повідомлень про вручення поштових відправлень, відповідач та третя особа отримали копії ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За інформацією Куликівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (а.с.171), 11.11.2019 року Куликівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області складено актовий запис про смерть №326 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матеріали справи містять в собі копію свідоцтва про смерть ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 (а.с.169).    

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. 

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.23-24), ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 19.02.2019 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про стягнення матеріальної шкоди (індексації пенсії) за період з 01.05.2016 року по 01.02.2019 року. При цьому, судом першої інстанції роз`яснено ОСОБА_1 , що з даним позовом він має право звернутись до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05.04.2019 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Куликівського районного суду Чернігівської області від 19.02.2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.                  

Відповідно до ч.1, ч.3 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Даний спір не допускає правонаступництва, оскільки спірні правовідносини пов`язані безпосередньо з особою позивача.  

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно даних Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (а.с.13-15), станом на 14.11.2017 року, ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні, і отримував пенсію за віком, відповідно до Закону України ’’Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування’’. З 13.07.2011 року ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України ’’Про державну службу’’, з 01.10.2017 року, відповідно до Закону України від 03.10.2017 року ’’Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій’’, позивача було переведено на пенсію за віком, відповідно до норм Закону України ’’Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування’’. 

Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 06.08.2015 року було визнано неправомірними дії Управління ПФУ в Куликівському районі Чернігівської області при нарахуванні та виплаті індексації пенсії позивачу за період з 01.01.2015 року по день розгляду справи в суді, і зобов`язано Управління ПФУ в Куликівському районі Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію пенсії відповідно до вимог Закону України ”Про індексацію грошових доходів населення” та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 за період з 01.01.2015 року по день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України, яка на виконання п.9 Прикінцевих положень до Закону України ’’Про Державний бюджет України на 2015 рік’’ буде регулювати питання визначення порядку та розмірів індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік, з врахуванням раніше проведених виплат (а.с.5-7).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.05.2019 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив у даному рішенні, що відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача матеріальної шкоди, оскільки позивачем в ході судового розгляду даної справи не  доведено, що дії територіального органу ПФУ були неправомірними, не доведено, що між діями чи бездіяльністю відповідача  і шкодою є безпосередній зв`язок, та є вина відповідача, при цьому, визначений позивачем розмір шкоди не ґрунтується на доказах.

Крім того, відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №281/46/16-ц, зазначив, що шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування, до яких має бути пред`явлений позов.          

За даних обставин, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 23.05.2019 року дійшов висновку, що позивач відмінності індексації грошових доходів населення від відшкодування шкоди не врахував, факту та розміру завданої шкоди не довів, та позову до належного відповідача про відшкодування шкоди не заявив, що є підставою для повної відмови в задоволенні його позовних вимог.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23.05.2019 року, суд першої інстанції фактично вирішив даний спір по суті, зазначивши при цьому, що позивач в ході судового розгляду даної справи не довів обґрунтованості вимог заявленого позову, і за даних обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити. 

Крім того, ще однією підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 23.05.2019 року зазначив ту обставину, що позов до належного відповідача про відшкодування шкоди позивачем не заявлено, тобто, сторона відповідача у даній справі, є неналежною.

Таким чином, розглянувши позов ОСОБА_1 по суті заявлених вимог, та зазначивши при цьому, що позивач в ході судового розгляду даної справи не довів обґрунтованості вимог заявленого позову, і за даних обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити, суд першої інстанції також послався на ті обставини, що відповідач по справі є неналежним.

За даних обставин, в ході апеляційного розгляду даної справи частково знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції не узгоджуються із положеннями норм права, які регламентують спірні правовідносини.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.         

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Право на ефективний судовий захист регламентовано також статтею 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР ’’Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції’’.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі №372/51/16-ц, провадження №14-511цс18, зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, як вказано у висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу, як співвідповідача.

За теоретичним визначенням ’’відповідач’’ - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Частиною першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу (стаття 13 ЦПК України). Установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи.

Отже, за приписами закону, позивач самостійно визначається з колом осіб, які є відповідачами у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі, як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про стягнення матеріальної шкоди (індексації пенсії) за період з 01.05.2016 року по 01.02.2019 року, включно, в розмірі 34 832 грн., третя особа: Державна Казначейська служба України.

Відповідно до ч.4 статті 25 ЦПК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Враховуючи, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.169,171), у апеляційного суду відсутні підстави для ухвалення нового рішення або зміни рішення.  

Згідно приписів ч.1,ч.3 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Відповідно до п.7 ч.1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

Приймаючи до уваги вищенаведене, положення ч.1 статті 377 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, при цьому, рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 23.05.2019 року, необхідно скасувати. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення матеріальної шкоди (індексації пенсії), третя особа: Державна Казначейська служба України.

Керуючись п.7 ч.1 статті 255, статтями: 367, 368, 369, 374; ч.1 статті 377, статтями: 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

                               П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2019 року - скасувати.  

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення матеріальної шкоди (індексації пенсії), третя особа: Державна Казначейська служба України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 28.12.2020 року. 

Головуючий:                                           Судді: