СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р.                                                                             Справа № 905/750/20  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя             Бородіна Л.І., суддя  Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача – Іванченко О.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1065560 від 06.12.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000604 від 10.06.2019,

відповідача – Усенко В.Ж. на підставі довіреності №216/12-19 від 27.12.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5308 від 26.12.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (вх.№3235Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Харакоз К.С., час проголошення рішення - 16:20год., дата складання повного тексту рішення - 26.10.2020, у справі №905/750/20

за позовом фізичної особи-підприємця Тюпи Олексія Володимировича, м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол", м. Горлівка, Донецька обл.,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець Тюпа Олексій Володимирович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" про стягнення боргу в сумі 266 056, 03грн.  

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів про надання консультаційних послуг №СТ16 від 25.10.2016 та №СТ17 від 24.10.2017. Прострочення оплати вартості послуг за договорами також вважає підставою для нарахування інфляційних та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Концерн Стирол” на користь фізичної особи-підприємця Тюпи О.В. заборгованість в сумі                242 745, 55грн, з яких 211 602, 24грн основного боргу, 8 934, 30грн 3% річних,                     22 209, 01грн інфляційних, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3 641, 19грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 247, 70грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що між сторонами був підписаний акт наданих позивачем консультаційних послуг до договору №СТ16 від 25.10.2016 на суму 105 151, 59грн; відповідач не спростував належними та допустимими доказами належного надання позивачем консультаційних послуг згідно з договором №СТ16.

У зв`язку із зазначеним, також дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення 8 925, 65грн 3% річних та 22 209, 01грн інфляційних за період з липня 2017 року по березень 2020 року на заборгованість по договору №СТ16.

Щодо договору №СТ17 від 24.10.2017 суд дійшов висновку, що відповідач в порушення умов договору №СТ17 у визначений у договорі строк не сплатив першого платежу та не провів повної оплати наданих позивачем послуг, хоча зобов`язаний був це вчинити.

Водночас, судом зазначено, що для перевірки правильності нарахування позивачем інфляційних та річних необхідно визначити точну дату надсилання відповідачу акту виконаних робіт, однак, оскільки таке направлення відбулося з використанням засобів електронного листування, встановити точну дату такого надсилання суду встановити не вдалося. Отже, за неможливості визначити точного періоду прострочення відповідачем оплати за договором №СТ17 судом відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення інфляційних та 3% річних, нарахованих на заборгованість по цьому договору.

Крім того, судом зазначено, що позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000, 00грн. Оскільки суд частково задовольнив позов, з відповідача на користь позивача підлягає до відшкодування 18 247, 70грн витрат за надану професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; судові витрати просить покласти на позивача.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що судом не вірно встановлено обставини виконання позивачем своїх обов`язків за договорами. Апелянт посилається на наявність різниці між підписом голови правління ПАТ "Концерн Стирол" С.М. Павлючука на договорах і акті надання послуг від 19.05.2017, яка, на думку апелянта, є настільки очевидною, що проведення експертизи вважає недоцільною.

З огляду на викладене, вважає, що акт від 19.05.2017 не є належним доказом надання послуг за договором №СТ16 від 25.10.2016.

Щодо договору №СТ17 від 24.10.2017 апелянт зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів надання відповідачем послуг за вказаним договором, а надані позивачем роздруківки електронного листування є не допустимими доказами через відсутність на них обов`язкового реквізиту - електронних цифрових підписів.

Як вказує апелянт, остаточний звіт за договором №СТ17 від 24.10.2017 не було надано позивачем ні відповідачу, ні суду у якості доказу надання послуг.

Апелянт також посилається на те, що по договору №СТ17 від 24.10.2017 позивач не міг надавати відповідачу послуги з актуарної оцінки довгострокових зобов`язань і витрат за планами виплат по закінченні трудової діяльності працівникам за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, оскільки у цей період відповідач не вів господарську діяльність.

До апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про долучення доказів (вх.№11617), в якому апелянт просить суд долучити до матеріалів справи такі докази: роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Донецького апеляційного суду від 24.04.2019 у справі №243/5214/18, копію індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-7) у справі №243/5214/18 - ОСОБА_1 , роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Донецького апеляційного суду від 12.03.2019 у справі №243/5294/18, копію індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-7) у справі №243/5294/18 - Соколова Ю.П., роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Донецького апеляційного суду від 12.03.2019 у справі №243/5296/18, копію індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-7) у справі №243/5296/18 - Бондалетов О.А., роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Донецького апеляційного суду від 08.05.2019 у справі №243/6773/18, копію індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-7) у справі №243/6773/18 - Малишко О.М.

Як вказує апелянт, необхідність долучення до матеріалів справи та оцінки вказаних доказів пояснюється тим, що даними доказами підтверджується те, що в період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за який позивачем ніби то надавались послуги за договором №СТ17 від 24.10.2017, відповідач не міг здійснювати відрахувань своїм працівникам, складати та подавати звітність, а отже, передбачені договором №СТ17 від 24.10.2017 послуги не могли надаватись позивачем.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/750/20; встановлено позивачу строк до 11.12.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 11.12.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 22.12.2020 об 11:00год.

09.12.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12276), зазначає, що підпис на акті від 19.05.2017 до договору №СТ16 від 25.10.2016 такий же, як і на інших документах, досліджених судом, стосовно яких у сторін відсутній спір.

На думку позивача, суд першої інстанції правильно встановив, що про достовірність наданих доказів на підтвердження надання послуг за договором №СТ17 від 24.10.2017 свідчить перелік осіб, якими безпосередньо здійснювалось надання вихідних даних для виконання позивачем актуарних розрахунків, адреси електронних скриньок яких містять назву підприємства відповідача; згідно наданого суду електронного листування між сторонами за попередні роки за іншими договорами здійснювалося електронне листування, у тому числі, з аналогічних електронних адрес.

Як вказує позивач, твердження апелянта, що відповідач не володів та не володіє з 2017 року інформацією по підприємству не підтверджено доказами. З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 15.10.2020 - без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2020 заяву представника фізичної особи-підприємця Тюпи О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на 22.12.2020  об  11:00год., провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.

Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на 22.12.2020  об  11:00год., провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.12.2020, яке відбулось в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 15.10.2020 - без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники судового процесу висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянт не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання до суду першої інстанції доданих апелянтом до апеляційної скарги додаткових доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

А доводам апелянта щодо неповноти дослідження судом першої інстанції обставин щодо ненадання позивачем послуг за договором №СТ17 від 24.10.2017 буде надана відповідна правова оцінка під час перегляду справи апеляційним господарським судом, однак, самі по собі доводи щодо неповноти, на думку апелянта, дослідження наявних у матеріалах справи доказів не можуть бути самостійною підставою для прийняття додаткових доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає надані апелянтом додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 25.10.2016 між Приватним акціонерним товариством “Концерн Стирол” (замовник) та фізичною особою-підприємцем Тюпою Олексієм Володимировичем (виконавцем) був укладений договір про надання консультаційних послуг №СТ16 (т.1 а.с.14-16), за умовами пунктів 1.1, 1.2. яких виконавець на основі наданих замовником даних протягом терміну дії договору надає замовнику консультаційні послуги з питань актуарних розрахунків, які необхідно провести згідно до норм, передбачених 19 стандартом Міжнародних Стандартів Бухталтерськго Обліку станом на 31.12.2016.

Протягом терміну, передбаченого пунктом 3.1. договору, виконавець надає замовнику попередній звіт, що включатиме в себе основні результати актуарних розрахунків, які необхідно провести згідно до норм, передбачених 19 стандартом Міжнародних Стандартів Бухгалтерсько Обліку у форматі, передбаченому цим стандартом.

Згідно з пунктом 1.3 договору, виконавець надає замовнику остаточний письмовий звіт російською мовою, що включатиме в себе основні результати актуарних розрахунків.

У пункті 2.1.1 договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний своєчасно, у визначений пунктом 3.1 договору термін, надавати визначені замовником консультаційні послуги та звіти.

Сторони погодили, що замовник зобов`язаний своєчасно, у передбачені пунктом 3.2 договору терміни, здійснювати розрахунки із виконавцем на підставі акту надання консультаційних послуг (пункт 2.2.3 договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору, виконавець зобов`язується з моменту підписання договору по 31.05.2017 надавати замовнику послуги, передбачені договором. Надання послуг розпочнеться після надання виконавцю всієї необхідної інформації згідно з інформаційними запитами. За умови, що вся інформація згідно з інформаційними запитами буде надана виконавцю замовником до 02.02.2017, та за умови, що така інформація буде належної якості, виконавець надасть замовнику попередній звіт (звіт в частині "Розкриття") 22.02.2017 та попередній звіт актуарних розрахунків до 26.02.2017 (включно). Будь-які затримки при підготовці необхідної інформації понад погоджені терміни або надання інформації неналежної якості (неповної або неточної) можуть призвести до порушення термінів надання послуг, але не більше ніж на строк затримки надання інформації або строк, який знадобився Замовнику для надання якісної інформації.

У пункті 3.2. договору сторони погодили, що одночасно з наданням остаточного звіту виконавець зобов`язаний надати замовнику підписаний зі своєї сторони акт надання консультаційних послуг та рахунок на сплату платежу в розмірі 105 151, 59грн, без ПДВ. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання остаточного звіту розглянути його на відповідність умовам договору, та за відсутності зауважень, підписати акт надання консультаційних послуг і надіслати його виконавцю. При цьому, об`єм послуг виконавця вважається прийнятим замовником після підписання акту надання консультаційних послуг обома сторонами. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання акту надання консультаційних послуг здійснити оплату послуг, наданих виконавцем, шляхом перерахування зазначеної у цьому пункті суми грошових коштів на поточний рахунок виконавця. У разі виявлення недоліків у наданих консультаційних послугах (невідповідність остаточного звіту умовам договору), замовник впродовж 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання остаточного звіту має право заявити вмотивовану відмову від підписання акту надання консультаційних послуг, у зв`язку з чим сторони складають двосторонній акт виявлених недоліків у наданих послугах із визначенням їх переліку та строків усунення.

Офіційний курс НБУ долара США станом на 25.10.2016 становить 2564, 0480грн, за 100 доларів США.

Вартість послуг виконавця за договором становить 105 151, 59грн, без ПДВ, але остаточно складається з сум згідно акт та коригуючого до нього акту, підписаних обома сторонами, складених у відповідності до пункту 3.2. договору (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору, він вступає в дію з дня його підписання і діє до 31.05.2017, але в будь-якому разі до належного виконання сторонами обов`язків, передбачених договором.

19.05.2017 між сторонами був підписаний акт наданих позивачем консультаційних послуг до договору №СТ16 від 25.10.2016 на суму 105 151, 59грн. З боку замовника акт підписаний представником ПАТ “Концерн Стирол”                     Павлючук С.М., з боку виконавця -  Тюпою О.В. (т.1  а.с.17).

Як встановлено судом, відповідач не спростував належними та допустимими доказами належного надання позивачем консультаційних послуг згідно з договором №СТ16.

Місцевим господарським судом також встановлено, що 24.10.2017 між Приватним акціонерним товариством “Концерн Стирол” (замовник) та фізичною особою-підприємцем Тюпою Олексієм Володимировичем (виконавцем) був укладений договір про надання консультаційних послуг №СТ17 (т.1 а.с.18-20), за умовами пунктів 1.1, 1.2. якого, виконавець на основі наданих замовником даних, протягом терміну дії договору надає замовнику консультаційні послуги з питань актуарних розрахунків, які необхідно провести згідно до норм, передбачених 19 стандартом Міжнародних Стандартів Бухталтерськго Обліку станом на 31.12.2017.

Протягом терміну, передбаченого пунктом 3.1. договору, виконавець надає замовнику попередній звіт, що включатиме в себе основні результати актуарних розрахунків, які необхідно провести згідно до норм, передбачених 19 стандартом Міжнародних Стандартів Бухгалтерсько Обліку у форматі, передбаченому цим стандартом.

Згідно з пунктом 1.3 договору, виконавець надає замовнику остаточний письмовий звіт російською мовою, що включатиме в себе основні результати актуарних розрахунків.

У пункті 2.1.1 договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний своєчасно, у визначений пунктом 3.1 договору термін, надавати визначені замовником консультаційні послуги та звіти.

Сторони погодили, що замовник зобов`язаний своєчасно, у передбачені пунктом 3.2 договору терміни, здійснювати розрахунки із виконавцем на підставі акту надання консультаційних послуг (пункт 2.2.3 договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору, виконавець зобов`язується з моменту підписання договору по 15.01.2018 надавати замовнику послуги, передбачені договором.

Надання послуг розпочнеться після надання виконавцю всієї необхідної інформації згідно з інформаційними запитами. За умови, що вся інформація згідно з інформаційними запитами, які будуть  надані до 01.11.2017, буде надана виконавцю замовником до 20.11.2017, та за умови, що така інформація буде належної якості, виконавець надасть замовнику попередній звіт актуарних розрахунків до 20.12.2017  (включно). Будь-які затримки при підготовці необхідної інформації понад погоджені терміни або надання інформації неналежної якості (неповної або неточної) можуть призвести до порушення термінів надання послуг, але не більше ніж на строк затримки надання інформації або строк, який знадобився замовнику для надання якісної інформації.

У пункті 3.2. договору сторони погодили, що протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання договору виконавець зобов`язаний надати замовнику рахунок №1 на сплату першого платежу в розмірі 53 225, 33грн, без ПДВ. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання рахунку на сплату 1-го платежу здійснити оплату рахунку №1 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Одночасно з наданням остаточного звіту виконавець зобов`язаний надати замовнику підписаний зі своєї сторони акт надання консультаційних послуг та рахунок №2 на сплату другого платежу в розмірі 53 225, 32грн, без ПДВ. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання остаточного звіту розглянути його на відповідність умовам договору, та, за відсутності зауважень, підписати акт надання  консультаційних послуг і надіслати його виконавцю. При цьому, об`єм послуг виконавця вважається прийнятим замовником після підписання акту надання консультаційних послуг обома сторонами. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання акту надання консультаційних послуг здійснити оплату рахунку №2 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. У разі виявлення недоліків у наданих консультаційних послугах (невідповідність остаточного звіту умовам договору), замовник впродовж 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання остаточного звіту має право заявити вмотивовану відмову від підписання акту надання консультаційних послуг, у зв`язку з чим, сторони складають двосторонній акт виявлених недоліків у наданих послугах із визначенням їх переліку та строків усунення.

Офіційний курс НБУ долара США станом на 06.09.2017 становить 2595, 4263грн за 100 доларів США. Вартість послуг виконавця за договором становить 106 450, 65грн, без ПДВ, але остаточно складається з сум згідно акт та коригуючого до нього акту (рахунків та корегуючих рахунків), підписаних обома сторонами, складених у відповідності до пункту 3.2. договору (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору, він вступає в дію з дня його підписання і діє до 31.05.2018, але в будь-якому разі до належного виконання сторонами обов`язків, передбачених договором.

На виконання умов договору позивачем виставлений відповідачу рахунок-фактуру №СТ171 від 25.10.2017 на оплату першого платежу у розмірі 53 225, 33грн, але оплати по ньому протягом 10 робочих днів, як визначено у договорі здійснено відповідачем не було.

Як вказує позивач, на виконання умов пункту 3.4 договору після завершення надання послуг, позивачем був складений акт надання консультаційних послуг від 24.02.2018 до договору №СТ17 та направлений на підпис відповідачу.

Акт надання консультаційних послуг до договору відповідач не підписав, водночас будь-яких зауважень щодо якості та обсягу наданих послуг відповідачем не висловлював.

Вказаний акт на суму 106 450, 65грн відповідачем не підписано.

Однак, суд дійшов висновку, що надані відповідачем попередній звіт “Актуарна оцінка довгострокових зобов`язань і витрат по планам винагороди по закінченню трудової діяльності робітникам” за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 по ПАТ “Концерн Стирол” (т.1 а.с.23-44); електронне листування між позивачем та відповідачем стосовно технічних питань складання актуарного звіту за 2017 рік. (т.1 а.с.168-175; т.2 а.с.43-75), заява свідка ОСОБА_2 (т.2 а.с.76) є належними доказами на підтвердження наданих послуг.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Укладені сторонами у справі договори є договорами про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язався на основі наданих замовником даних протягом терміну дії договору надати замовнику консультаційні послуги з питань актуарних розрахунків, які необхідно провести згідно до норм, передбачених 19 стандартом Міжнародних Стандартів Бухталтерськго Обліку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї  глави можуть  застосовуватися  до  всіх договорів про  надання  послуг,  якщо  це  не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором  передбачено  надання  послуг  за плату, замовник  зобов`язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Сторони погодили, що замовник зобов`язаний своєчасно, у передбачені пунктом 3.2 договорів терміни, здійснювати розрахунки із виконавцем на підставі акту надання консультаційних послуг (пункт 2.2.3 договорів).

У пункті 3.2. договорів сторони погодили, що одночасно з наданням остаточного звіту виконавець зобов`язаний надати замовнику підписаний зі своєї сторони акт надання консультаційних послуг та рахунок на сплату платежу. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання остаточного звіту розглянути його на відповідність умовам договору, та за відсутності зауважень, підписати акт надання консультаційних послуг і надіслати його виконавцю. При цьому, об`єм послуг виконавця вважається прийнятим замовником після підписання акту надання консультаційних послуг обома сторонами. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання акту надання консультаційних послуг здійснити оплату послуг, наданих виконавцем.

Згідно матеріалів справи, 19.05.2017 між сторонами був підписаний акт наданих позивачем консультаційних послуг до договору №СТ16 від 25.10.2016 на суму                105 151, 59грн, який за умовами договору №СТ16 від 25.10.2016 є належним доказом надання послуг і підставою для здійснення замовником розрахунку за отримані послуги.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до   статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо доводів апелянта про наявність різниці між підписом голови правління ПАТ "Концерн Стирол" С.М. Павлючука на договорах і акті надання послуг від 19.05.2017, яка, на думку апелянта, є настільки очевидною, що проведення експертизи є недоцільною, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як зазначено в акті, з боку замовника акт підписаний головою правління ПАТ “Концерн Стирол” Павлючук С.М., з боку виконавця -   ОСОБА_3 ; підпис голови правління ПАТ “Концерн Стирол” ОСОБА_4 скріплено печатою ПАТ “Концерн Стирол” (т.1  а.с.17).

ОСОБА_4 на момент підписання договорів і акту від 19.05.2017 є головою правління ПАТ “Концерн Стирол”, і згідно наказу ПАТ “Концерн Стирол” від 11.04.2017 (т.2 а.с.197), голова правління Павлючук С.М. наказав право підпису усіх господарських договорів, а також іншої, пов`язаної з їх виконанням первинної, фінансової і господарської документації, до особливого розпорядження, залишити за собою, а відтиск печатки ПАТ “Концерн Стирол” ставити виключно на підписі голови правління ПАТ “Концерн Стирол”.

Відмінність у підпису голови правління ПАТ “Концерн Стирол” ОСОБА_4 на договорах і акті від 19.05.2017 до договору №СТ16 від 25.10.2016 не є належним і допустимим доказом непідписання акту від 19.05.2017 головою правління ПАТ “Концерн Стирол” Павлючуком С.М.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не подано клопотання про призначення експертизи для встановлення виконавця підпису на акті, а доводи апелянта про недоцільність проведення експертизи є виключно його правовою позиції щодо визначення кола подання доказів на підтвердження власних заперечень стосовно позовних вимог.

В цілому, доводи відповідача про відмінність у підписах голови правління Павлючука С.М. на договорах і акті від 19.05.2017 суд апеляційної інстанції розцінює як так, що спрямовані на ухилення від взяих на себе зобов`язань по договору №СТ16 від 25.10.2016.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами факту підписання обома сторонами акту надання послуг від 19.05.2017 до договору №СТ16 від 25.10.2016 на підтвердження  надання позивачем консультаційних послуг згідно з договором №СТ16 на суму 105 151, 59грн.

Як і не надав доказів оплати отриманих послуг за актом від 19.05.2017.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено наявність заборгованості за договором №СТ16, що становить 105 151, 59грн згідно акту від 19.05.2017.

Суд апеляційної інстанції погоджуєтьс з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності по заборгованості за договором №СТ16, що становить 105 151, 59грн згідно акту від 19.05.2017, виходячи з такого.

Згідно зі статтями     256, 257 Цивільного кодексу України     позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 цього Кодексу).

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У пункті 3.2. договору №СТ16 сторони домовилися, зокрема, що одночасно з наданням остаточного звіту виконавець зобов`язаний надати замовнику підписаний зі своєї сторони акт надання консультаційних послуг та рахунок на сплату платежу в розмірі 105 151, 59грн.

За умовами договору №СТ16, обов`язок відповідача з оплати 105 151, 59грн за надані позивачем послуги настав 01.06.2017, тобто протягом 10 робочих днів з дати підписання акту надання послуг (19.05.2017).

Тому прострочення виконання зобов`язання та, відповідно, відлік строку позовної давності почався з 02.06.2017; позивач звернувся з позовом до суду 23.04.2020, тобто, у межах строку позовної давності.

Відтак, рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 в частині стягнення з відповідача 105 151, 59грн заборгованості за договором №СТ16 на користь позивача є обгрунтованим, а доводи апелянта не є підставою для його скасування, отже рішення в цій частині слід залишити без змін.

Щодо нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних на суму заборгованості у розмірі 105 151, 59грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Як було встановлено судом першої інстанції, за умовами договору відповідач був зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання акту надання консультаційних послуг здійснити оплату послуг, наданих виконавцем, шляхом перерахування зазначеної у цьому пункті суми грошових коштів на поточний рахунок виконавця, отже, останнім днем здійснення оплати є 02.06.2017, а тому період прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №СТ16 починається з наступного дня після закінчення строку відстрочки, тобто з 03.06.2017.

За розрахунком суду першої інстанції, перевірений апеляційним господарським судом, розмір інфляційних за період з липня 2017 року по березень 2020 року, становить суму 22 209, 01грн, яка підлягає стягненню.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних по договору №СТ16 підлягають задоволенню частково в сумі 22 209, 01грн.

Отже, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22 209, 01грн інфляційних по договору №СТ16 рішення місцевого господарського суду від 15.10.2020 слід залишити без змін.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом першої інстанції встановлено, що позивач припустився помилки при визначенні початкової дати для нарахування 3% річних на суму заборгованості за договором №СТ16, а саме, період прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №СТ16 починається з наступного дня після закінчення строку відстрочки, тобто з 03.06.2017, при тому, що згідно розрахунку нарахування 3% річних здійснено позивачем з 02.06.2017.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок 3% річних на суму заборгованості 105 151, 59грн за період з 03.07.2017 по 31.03.2020, вірно встановив загальний розмір 3% річних в сумі 8 925, 65грн, що підлягають стягненню, однак, в резолютивній частині рішення помилково зазначив, що стягненню підлягають 8 934, 30грн 3% річних.

З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 8 925, 65грн, а рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8, 65грн 3% річних і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення          8, 65грн 3% річних, нарахованих на заборгованість за договором №СТ16.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача                 106 450, 85грн основного боргу за договором №СТ17 від 24.10.2017, а також інфляційних та 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовується позивачем, акт наданих послуг, який відповідно до умов договору є належним доказом на підтвердження наданих послуг, сторонами підписано не було.

Позивач просить стягнути заборгованість за договором №СТ17 від 24.10.2017 у розмірі 106 450, 85грн, яка, на його думку підтверджується виставленим рахунком, здійсненим попереднім звітом, електронним листуванням і заявою свідка            ОСОБА_2 .

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у пункті 3.2. договору №СТ17 від 24.10.2017 сторони погодили, що протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання договору виконавець зобов`язаний надати замовнику рахунок №1 на сплату першого платежу в розмірі 53 225, 33грн, без ПДВ. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання рахунку на сплату 1-го платежу здійснити оплату рахунку №1 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Одночасно з наданням остаточного звіту виконавець зобов`язаний надати замовнику підписаний зі своєї сторони акт надання консультаційних послуг та рахунок №2 на сплату другого платежу в розмірі 53 225, 32грн, без ПДВ. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання остаточного звіту розглянути його на відповідність умовам договору, та, за відсутності зауважень, підписати акт надання  консультаційних послуг і надіслати його виконавцю. При цьому, об`єм послуг виконавця вважається прийнятим замовником після підписання акту надання консультаційних послуг обома сторонами. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання акту надання консультаційних послуг здійснити оплату рахунку №2 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. У разі виявлення недоліків у наданих консультаційних послугах (невідповідність остаточного звіту умовам договору), замовник впродовж 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання остаточного звіту має право заявити вмотивовану відмову від підписання акту надання консультаційних послуг, у зв`язку з чим, сторони складають двосторонній акт виявлених недоліків у наданих послугах із визначенням їх переліку та строків усунення.

Судова колегія зазначає, що у матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури №СТ171 від 25.10.2017 на суму 53 225, 33грн без доказів його надсилання відповідачу.

Матеріали справи також не містять належних і допустимих доказів надсилання позивачем попереднього, остаточного звітів відповідачу.

Поряд з цим, за умовами зазначених вище пунктів договору №СТ17 від 24.10.2017, сторони узгодили конкретний порядок прийняття послуг і порядок розрахунків: об`єм послуг виконавця вважається прийнятим замовником після підписання акту надання консультаційних послуг обома сторонами. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання акту надання консультаційних послуг здійснити оплату рахунку №2 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Отже, саме підписаний сторонами акт надання консультаційних послуг є належним і допустимим доказом надання позивачем консультаційних послуг і прийняття їх відповідачем, що є підставою для здійснення оплати за отримані послуги.

Однак, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів надсилання позивачем акту надання консультаційних послуг від 24.02.2018 відповідачу, копія якого підписаного лише з боку замовника міститься у матеріалах справи.

Судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка – це повідомлення суду про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Статтею 88 цього Кодексу передбачено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.  

Відповідно до частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватись обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

У спірних правовідносинах обставини, які мають бути встановлені, є по-перше, факт надання позивачем послуг у період січень-грудень 2017 року і виконання власних зобов`язань перед замовником у повному обсязі та належним чином, що відповідно до пункту 3.1 укладеного сторонами у справі договору №СТ17 від 24.10.2017 підтверджується виключно підписаним обома сторонами актом наданих послуг; по-друге, наявність правових підстав для оплати відповідачем за надані поивачем послуги у вказаний період на підставі підписаного акту.

Однак, свідок ОСОБА_2 у заяві зазначила, що в коло її обов`язків входило: підготовка форм для збору даних по персоналу і обробка інформації, наданої компанією-клієнтом; узгодження з ним основних актуарних припущень для проведення розрахунків; безпосередньо сама оцінка величини зобов`язань за планами з визначеними виплатами і зобов`язань, що відображаються в балансі станом на звітну дату, та оцінка періодичних витрат на виплати за планами за звітній період; складання попереднього та фінального актуарного звіту, інші поточні питання.

Свідок також зазначила, що листування здійснювалось засобами електронного зв`язку.

Отже, у заяві свідка ОСОБА_2 відсутні відомості щодо обставин підписання акту наданих послуг по договору №СТ17 від 24.10.2017.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Однак, позивачем таких доказів суду не надано.

За змістом частини 4 статті 96 цього Кодексу, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Однак, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Натомість, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що позивачем не були дотримані вимоги процесуального законодавства щодо подання належних і допустимих письмових доказів на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості по договору №СТ17 від 24.10.2017, оскільки позивачем надані для долучення до матеріалів справи не засвідчені електронним цифровим підписом роздруківки електронного листування.

Поряд з цим, навіть із даних роздруківок не вбачається обставин щодо факту підписання акту по договору №СТ17 від 24.10.2017 сторонами у справі, як і не вбачається факту надання позивачем послуг належним чином і в узгодженому сторонами обсязі.     

Помилковим є висновок суду першої інстанції, що відповідач не підписуючи акту наданих послуг, поряд з цим, будь-яких зауважень щодо якості та обсягу наданих послуг не висловлював, оскільки за умовами пункту 3.2. договору №СТ17 від 24.10.2017, у разі виявлення недоліків у наданих консультаційних послугах (невідповідність остаточного звіту умовам договору), замовник впродовж 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання остаточного звіту має право заявити вмотивовану відмову від підписання акту надання консультаційних послуг, у зв`язку з чим, сторони складають двосторонній акт виявлених недоліків у наданих послугах із визначенням їх переліку та строків усунення.

Однак, матеріали справи не містять ані належних доказів надсилання позивачем остаточного звіту відповідачу, ані акту наданих консультаційних послуг.

А сама по собі відсутність зауважень з боку відповідача за відсутності належних і допустимих доказів надання позивачем послуг не може бути правовою підставою для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих позивачем доказів вбачається, що консультаційні послуги на умовах договору фактично надано відповідачу, оскільки матеріалами справи не підтверджується обсягу наданих послуг, належне їх виконання позивачем і прийняття відповідачем.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду доводи апелянта щодо не здійснення ним господарської діяльності у 2017 році.

Висновок суду, що згідно наданого позивачем електронного листування між сторонами за попередні роки за іншими договорами здійснювалося електронне листування, в тому числі з аналогічних електронних адрес, не може бути правовою підставою для задоволення позовних вимог, оскільки, по-перше, надані для долучення до матеріалів справи не засвідчені електронним цифровим підписом роздруківки електронного листування не є належними і допустимими доказами надання послуг, і, по-друге, здійснення сторонами електронного листування у попередні роки не стосуються обставин порядку надання і прийняття послуг по договору №СТ17 від 24.10.2017.

Відтак, рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 слід скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь фізичної особи-підприємця Тюпи Олексія Володимировича 106 450, 85грн основного боргу по договору №СТ17 від 24.10.2017 як таких, що не підтверджені належними і допустимими доказами, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Відтак, є недоведеними і вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних, нарахованих на вказану заборгованість.

Судом першої інстанції зазначено, що для перевірки правильності нарахування позивачем інфляційних та річних суду необхідно визначити точну дату направлення відповідачу акту виконаних робіт, однак, встановити точну дату такого направлення суду встановити не вдалося.

Отже, за неможливості визначити точного періоду прострочення відповідачем оплати за договором №СТ17 судом відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення інфляційних за період квітень 2018 року – березень 2020 року в сумі               11 807, 96грн, та 3% річних за період прострочення з 26.03.2018 до 31.03.2020 в сумі 6 439, 54грн.

Отже, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та 3% річних по договору №СТ17 від 24.10.2017 рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 слід залишити без змін, але з підстав, викладених вище.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000, 00грн.

На підтвердження наданих адвокатом Іванченко О.В. послуг з правничої допомоги надано договір про надання правової допомоги від 01.04.2020 №03-04/2020, який укладений між фізичною особою-підприємцем Тюпою Олексієм Володимировичем та адвокатом Іванченко Олександром Володимировичем; ордер на надання правничої допомоги серії АА №1025700 від 16.04.2020.

За умовами договору про надання правової допомоги, адвокат взяв на себе зобов`язання здійснити представництво клієнта в питанні стягнення заборгованості з ПАТ "Концерн Стирол" за договорами №СТ16 від 25.10.2016 на суму 105 151, 59грн та №СТ17 від 24.10.2017 на суму 106 450, 65грн.

Відповідно до додатку №1 від 01.04.2020 до договору, сторони погодили виплату фінансової суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правової допомоги у розмірі 20 000, 00грн.

Сторони погодили, що вказаний розмір гонорару встановлений сторонами з врахуванням складності справи, виходячи з принципів розумності. Сторонами погоджено, що виплата гонорару здійснюється авансом в розмірі 20 000, 00грн.

Про оплату правничих послуг свідчить платіжне доручення від 07.04.2020 №50 про отримання від фізичної особи-підприємця Тюпи Олексія Володимировича суми у розмірі 20 000, 00грн.

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Апелянт не висловив заперечень щодо розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи і часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу (20 000, 00грн) та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви (3 990, 85грн) підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Отже, рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 слід скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь фізичної особи-підприємця Тюпи Олексія Володимировича 8 002, 77грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу і 1 596, 90грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Поряд з цим, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/750/20 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь фізичної особи-підприємця Тюпи Олексія Володимировича 106    450, 85грн основного боргу, 8, 65грн 3% річних, 8    002, 77грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу і                     1    596, 90грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/750/20 в такій редакції:

"Позов фізичної особи-підприємця Тюпа О.В. до Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Концерн Стирол” (84610, Донецька область, м. Горлівка, вулиця Горлівської Дивізії, б.10; код ЄДРПОУ 05761614) на користь фізичної особи-підприємця Тюпи Олексія Володимировича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; IBAN: НОМЕР_2 у ТВБВ №10026/016 філії – ГУ по м. Києву та Київській області АТ “Ощадбанк”) 105    151, 59грн основного боргу за договором №СТ16 про надання консультаційних послуг від 25.10.2016, 8 925, 65грн 3% річних, 22 209, 01грн інфляційних, 2 044, 29грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 10 244, 793грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити".

Стягнути з фізичної особи-підприємця Тюпи Олексія Володимировича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; IBAN: НОМЕР_2 у ТВБВ №10026/016 філії – ГУ по  м. Києву та Київській області АТ “Ощадбанк”) на користь Приватного акціонерного товариства “Концерн Стирол” (84610, Донецька область, м. Горлівка, вулиця Горлівської Дивізії, б.10; код ЄДРПОУ 05761614) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі                         2    395, 34грн.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 29.12.2020.

Головуючий суддя                                                                    Л.М. Здоровко

Суддя                                                                                           Л.І. Бородіна  

       Суддя                                                                                           В.В. Лакіза