ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 р. № К-11736/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.І.
Карася О.В.
Костенка М.І.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: не з’явився;
відповідача: не з’явився;
розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 р.
та рішеннягосподарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2005 р.
у справі № 2-15/4194-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. Казакевича» Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-фінансова компанія «Поліком»
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2005 р. у справі № 2-15/4194-2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 р., задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. Казакевича» Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-фінансова компанія «Поліком», визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим № 0002622331/0 від 17.12.2004 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2004 року на 10 000 грн.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що сплачений позивачем податок на додану вартість з операцій, пов’язаних з незакінченим будівництвом, відноситься до податкового кредиту незалежно від строків введення такого будівництва в експлуатацію.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2005 р., з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, та відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні як безпідставної.
Представники сторін в судове засідання суду касаційної інстанції не з’явились, не зважаючи на те, що були належно повідомлені про день, місце і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Бахчисарайському районі на підставі висновків акту перевірки № 254/23-1 від 15.12.2004 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002622331/0 від 17.12.2004 року про виявлення завищення позивачем бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2004 року на 13925 грн.
В акті перевірки вказано, що позивач до податкового кредиту за жовтень 2004 року відніс суми податку на додану вартість по податковим накладним, що видані ТОВ «ЛОКУС» № 14 від 06.10.2004 р. на 6666,67 грн. та № 19 від 28.10.2004 року на 3333,33 грн. по об’єкту, який не має статусу основних фондів – незакінчене будівництво (душові із сауною і басейном у с. Піщане).
Вказані податкові накладні видані позивачу ТОВ «ЛОКУС» по авансовим платежам у рахунок виконання підрядних робіт.
Так, як встановлено судами, договірні відносини позивача та ТОВ «ЛОКУС» підтверджуються договором підряду № 8/79 від 04.10.2004 р., актами приймання підрядних робіт, платіжними дорученнями від 06.10.2004 р., від 28.10.2004 р. по першій події – оплаті робіт, в тому числі ПДВ – 6666,67 грн. та 3333,33 грн., платіжними дорученнями про оплату робіт у наступних податкових періодах, витягом з журналу-ордеру та відомостями по рахунку № 151 «Капітальне будівництво».
Судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин вірно застосовано пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Так, дійсно, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. встановлено, що під терміном «основні фонди» слідує розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.
Проте, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, вимоги спеціального законодавства, а саме, Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають не фактичне віднесення у конкретному податковому періоді об’єкта незакінченого будівництва до основних фондів, а можливість у майбутньому віднести такий об’єкт до основних фондів.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, передбачено право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів незалежно від строків введення їх в експлуатацію.
Згідно ж пп. 7.5.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Як вказано вище, судами встановлено, що податковий кредит позивача за жовтень 2004 року підтверджений податковими накладними, виданими ТОВ «ЛОКУС».
За наведених обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 2-15/4194-2005 господарські суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Таким чином, касаційна скарга ДПІ у Бахчисарайському районі підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 2-15/4194-2005 – без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.І.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Костенко М.І.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.