ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р.                                                           Справа №5008/579/2012

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя                                                            Желік М.Б.                                                       судді                                                                                          Скрипчук О.С.

                                                                                                 Мирутенко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Експедиційно-транспортної компанії “СІКО”, м. Ужгород, №02-06/316 від 19.10.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/2951/20 від 21.10.2020)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 (суддя Л.В. Андрейчук, повний текст ухвали складено 06.10.2020)

у справі №5008/579/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Ізі Лайф”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Експедиційно транспортна компанія “Сіко”, м. Ужгород

за участю третьої особи ПАТ “Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк в особі філії Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород, м. Ужгород

про стягнення 7739093,85 грн.

за участю представників:

від апелянта: Жмарьова О.М. - представник

від ОСОБА_1 : Ламбрух О.С. - представник

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 у справі №5008/579/2012 було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» про поворот виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 у справі №5008/579/2012, скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2020 у справі № 5008/579/2012.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 у справі №5008/579/2012 про відмову у повороті виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником, задоволити заяву ТзОВ «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» про поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 про заміну стягувача у виконавчому провадженні правонаступником, прийняти рішення про здійснення повороту виконання рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» вартості незаконно набутих земельної ділянки та майнового комплексу у сумі чотири мільйони дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять дві гривні, рішення про скасування заходів забезпечення позову відмінити, судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2020 справу №5008/579/2012 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії Скрипчук О.С., Мирутенко О.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 18.11.2020.

02.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 (вх. №01-04/6370/20 від 02.11.2020) в якому, заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 відкладено розгляд справи на 25.11.2020, витребувано в Господарського суду Закарпатської області усі матеріали справи №5008/579/2012.

11.12.2020 на адресу суду надійшла заява відповідача про висновки Великої Палати у справі №638/22386/14-ц від 10.11.2020, відповідно до яких фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, відтак відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить вимогам цивільного законодавства.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від  25.11.2020 відкладено розгляд справи на 16.12.2020.

В судовому засіданні 16.12.2020 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким здійснити поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Експедиційно транспортна компанія «Сіко» вартості незаконно набутих земельної ділянки та майнового комплексу.

Представник Мельник Ю.Г. в судовому засіданні просив оскаржену ухвалу залишити без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників учасників апеляційного провадження, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а відтак оскаржувану ухвалу слід змінити, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі №5008/579/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно - транспортна компанія «Сіко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» суму 7739093,85 грн. заборгованості за кредитним договором від 12.02.2008 року № 1/4-08, а також суму 64380 грн. у відшкодування судового збору.

На виконання вказаного рішення 03.10.2013 видано відповідний наказ.

В подальшому, господарським судом винесено ухвалу від 25.08.2016, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №5008/579/2012 та замінено особу стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» у виконавчому провадженні №50314743 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2013 у справі №5008/579/2012 на його правонаступника ОСОБА_1 , Ужгородський район, с. Минай.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 №5008/759/2012 ухвалу скасовано, прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.08.2016 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5008/579/2012. Також присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку в сумі 1 600 грн.

28.08.2018 відповідач у справі – ТзОВ «ЕТК «СІКО» звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі №5008/579/2012 шляхом скасування постанови та акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні ВП №53186502 та видачі наказу яким зобов`язано державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження Виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 . Заява мотивована фактом скасування ухвали господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі №5008/579/2012, на підставі якої ОСОБА_1 набула статусу сторони виконавчого провадження (стягувача) у справі №5008/579/2012 та права на звернення стягнення на предмет іпотеки (майно відповідача, заявника у даному випадку).

Одночасно із поданням заяви про поворот виконання рішення у справі №5008/579/2012 заявник подав суду заяву про забезпечення повороту виконання судового рішення у порядку ч.6 ст.333 ГПК України.

Ухвалою суду від 06.09.2018 заяву ТзОВ «ЕТК «СІКО» від 28.08.2018 про поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі №5008/579/2012 повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 ухвалу від 06.09.2018 №5008/579/2012 скасовано, справу передано до суду для розгляду поданих заяв по суті.

Під час розгляду заяви  ТзОВ «ЕТК «СІКО» подано докази про відчуження спірного майна на користь ОСОБА_1 (Договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.12.2018, зареєстровані в реєстрі за № № 3158, 3159).

З огляду на неможливість в межах цього господарського процесу здійснити поворот виконання скасованої ухвали шляхом повернення майнового комплексу та земельної ділянки у власність товариства (через фактичну відсутність цього майна у ОСОБА_1 ), заявою від 19.09.2019 ТзОВ «ЕТК «СІКО» просило суд задовольнити його вимоги шляхом стягнення з ОСОБА_1 повної вартості вказаного майна в розмірі 3 774 832,00 грн., а в подальшому заявою від 30.09.2019 Вих № 02-06/161 (Вх. № 02.3.1-07/13767/19 від 01.10.2019) просило суд задовольнити його вимоги шляхом стягнення з ОСОБА_1 повної вартості вказаного майна в розмірі 4 929 832,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2020 провадження з розгляду заяви про поворот виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25 серпня 2016 року у справі №5008/579/2012 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні зупинено до вирішення справи №308/8326/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «СІКО» про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Стандарт» та ОСОБА_1 , та справи №308/1294/19 за позовом ТзОВ «Експедиційно-транспортна компанія «СІКО» до ОСОБА_1 , про повернення нерухомого майна із незаконного володіння.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2020 скасовано, справу передано до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Постановляючи оскаржену ухвалу місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неправильним тлумаченням рішень Конституційного суду та Європейського суду з прав людини, суд не взяв до уваги правових висновків, викладених у постановах Верховного суду у подібних правовідносинах.

Скаржник вважаає, що суд першої інстанції неправильно визначив правові наслідки скасування ухвали про заміну стягувача, а відтак постановив незаконне рішення. На переконання скаржника до спірних правовідносин підлягають застосуванню правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №905/1775/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №905/1956/15. Також апелянт покликається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду України у справі №6-2858цс15 від 25.06.2016 про те, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно послався в оскарженій ухвалі на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», оскільки з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу, відповідно до якого господарські суди повинні враховувати при винесенні рішень правові висновки Верховного суду.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив скасовану ухвалу про заміну стягувача із рішенням по суті у справі №5005/579/2012.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, зазначає, що рішення суду від 03.10.2012, яким вирішено спір по суті, набрало законної сили та підлягає виконанню, заява боржника про поворот виконання рішення за своєю суттю є віндикаційним позовом з новими позовними вимогами, які не відносяться до справи №5008/579/2012, окрім того, договори відступлення прав вимог, на підставі яких до ОСОБА_1 перейшли права щодо стягнення боргу за кредитним договором з ТзОВ «ЕТК «СІКО» є чинними, а тому ОСОБА_1 є належним кредитором апелянта.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що питання повороту виконання рішення, постанови, врегульовано у статті 333 Господарського процесуального кодексу України.

Так, приписами ч.ч. 1, 2, 3 статті 333 ГПК України встановлено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з ч. 5, 6, 9 статті 333 ГПК України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє за безпідставністю доводи апелянта про помилкове посилання в оскарженій ухвалі на пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відповідно до якого наказ про поворот виконання рішення видається в разі скасування (зміни у певній частині) рішення, на підставі якого було видано первісний наказ, за результатами перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, оскільки зазначений пункт за змістом не суперечить нормам Господарського процесуального кодексу в редакції, чинній після 15.12.2017.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 справі № 13-рп/2011 (справа № 1-25/2011) зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій) відпала.

Аналіз частини третьої статті 333 ГПК України дає підстави стверджувати, що суд може вирішити питання про поворот виконання лише у чотирьох випадках: 1) якщо суд закриває провадження у справі; 2) у разі залишення позову без розгляду; 3) у випадку відмови в позові повністю; 4) якщо задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Процесуальні та матеріальні норми, які регулюють питання про поворот виконання рішення суду, чітко й однозначно визначають випадки, які надають право суду вирішувати дане питання і не підлягають розширенню.

Предметом розгляду заяви є вимога про повернення безпідставно набутого ОСОБА_1 майна (у зв`язку зі скасуванням правової підстави, на якій воно було нею набуте - ухвали суду від 25 серпня 2016 року № 5008/579/2012 про заміну стягувача у виконавчому провадженні), а надалі коштів.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 у справі №5008/579/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» було задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Експедиційно - транспортна компанія «Сіко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» суму 7739093,85 грн (сім мільйонів сімсот тридцять дев`ять тисяч дев`яносто три гривні 85 коп) заборгованості за кредитним договором від 12.02.2008 року № 1/4-08, а також суму 64380 грн (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.) у відшкодування судового збору. На виконання вказаного рішення 03.10.2013 було видано відповідний наказ.

Виконавче провадження № 53186502 з примусового виконання судового наказу у справі №5008/579/2012 відкрито за заявою представника стягувача ОСОБА_1 , як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Стандарт», які послідовно на підставі договорів відступили ОСОБА_1 , право вимоги за кредитним договором, що було встановлено ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016.

Під час здійснення виконавчого провадження, орган ДВС вчиняв дії, спрямовані на примусове виконання вищевказаного наказу від 03.10.2013, зокрема: здійснив опис та арешт майна, а за результатами електронних торгів 11.04.2017 у рахунок погашення боргу передав ОСОБА_1 у власність майно ТзОВ «ЕТК «СІКО» вартістю 4 929 832,00 грн., що підтверджується постановою від 11.04.2017. Згодом 28.11.2017 постановою органу ДВС зупинено вчинення виконавчих дій у межах спірного виконавчого провадження до вирішення питання про заміну вибулої сторони правонаступником на підставі п.5 ч.1 ст 34, ст 35 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 у справі №5008/579/2012, на виконання якого видано 03.10.2013 відповідний наказ та відкрито виконавче провадження №53186502, на час розгляду заяви, а також апеляційної скарги є чинним та не скасованим.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Водночас, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у цій справі скасовано ухвалу від 25.08.2016, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №5008/579/2012, якою не вирішувався спір по суті.

Заявник просив суд першої інстанції здійснити поворот виконання рішення  - ухвали від 25.08.2016, скасованого судом апеляційної інстанції, однак, на підставі ч.2 ст.333 ГПК України, здійснення повороту виконання судового рішення можливе лише у випадку одночасного існування двох підстав – судове рішення було скасовано після його виконання і справу передано на новий розгляд. У цьому ж спорі судове рішення (ухвала про заміну стягувача у виконавчому провадженні) скасовано і прийнято нове рішення.

Щодо неврахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах слід зазначити наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1956/15 від 26.06.2019, на застосування якої покликається скаржник, викладено правовий висновок, відповідно до якого ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що   оформлюється ухвалою (стаття 52 ГПК України). Оскарження такої ухвали слід розуміти як оскарження судового рішення.

Вказаний висновок, на переконання колегії суддів, є загальним та підлягає застосуванню лише у взаємозв`язку з фактичними обставинами спору, натомість, фактичні обставини справи №905/1956/15 є відмінними від справи №5008/579/2020, оскільки за результатами розгляду касаційної скарги Велика Палата дійшла висновків про можливість заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками – основним і субсидіарним.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №905/1775/15, на  застосування якої покликається скаржник, викладено правові висновки щодо застосування статті 122 ГПК України щодо здійснення повороту виконання рішення (в редакції до 15.12.2017), фактичні обставини спору також є відмінними, оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності обставин правонаступництва у справі щодо боржника, сплачена юридичною особою в якості правонаступника боржника грошова сума підлягає поверненню особі, що її сплатила.

Натомість у справі №5008/579/2020 відповідач ставить питання про повернення боржнику вартості майна, стягнутого з належного боржника на користь стягувача, який вибув з виконавчого провадження внаслідок скасування ухвали суду про заміну стягувача правонаступником.

В такому випадку правовідносини між боржником та особою, що вибула з виконавчого провадження внаслідок скасування ухвали суду про заміну стягувача правонаступником, повинні вирішуватись в порядку окремого позовного провадження.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про поворот виконання судового рішення. Щодо доводів апелянта про помилкове ототожнення судом першої інстанції скасованої ухвали про заміну стягувача у виконавчому провадженні з рішенням по суті спору, апеляційний суд зазначає, що зі вступної та мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що суд розглянув заяву про поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі №5008/579/2012 (із уточненнями до неї), однак, в резолютивній частині помилково зазначив «В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно   транспортна компанія «Сіко»   про поворот виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі №5008/579/2012 - відмовити». Відтак, вимоги апеляційної скарги слід задоволити частково, а пункт 1 резолютивної частини оскарженої ухвали - змінити, виклавши у такій редакції: «У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Експедиційно-транспортної компанії “СІКО” про поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі №5008/579/2012 – відмовити».

Відповідно до ч.4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

           1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Експедиційно-транспортної компанії “СІКО” №02-06/316 від 19.10.2020 (вх.ЗАГС. №01-05/2951/20 від 21.10.2020) -  задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 у справі №5008/579/2012 змінити, виклавши пункт 1 резолютивної частини в наступній редакції:

« 1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Експедиційно-транспортної компанії “СІКО” про поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 у справі №5008/579/2012 – відмовити.»

3. В решті ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2020 у справі №5008/579/2012 залишити без змін.

4. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на скаржника.  

          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

          Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

          Повний текст постанови складено 28.12.2020.

          Головуючий суддя                                                  Желік М.Б.

                                  суддя                                        Скрипчук О.С.

                                суддя                                                   Мирутенко О.Л.