Справа № 162/735/20 Головуючий у 1 інстанції: Савич А. С.

Провадження № 22-ц/802/1250/20 Категорія: 39 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року,

                                      В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року АТ «Акцент-Банк» звернулося в суд із зазначеними позовом.

Покликалось на ті обставини, що 10 вересня 2018 року між банком та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви було укладено кредитний договір № SAMABWFC00001716599, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 46.80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язалася погашати кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, заборгованість по перевитраті платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 10 серпня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 64523 грн 13 коп, яка складається із заборгованості: за простроченим тілом кредиту – 48981 грн 84 коп., за відсотками - 15291 грн 29 коп., яку банк просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь.

Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року у задоволенні позову банку відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавала.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про укладення між сторонами спору кредитного договору. Оскільки анкета – заява, надана банком, на думку суду першої інстанції не містить даних про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді тіло кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, передбачили відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тобто істотні умови кредитного договору.

Проте із таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Встановлено, що 10 вересня 2018 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н у спосіб підписання анкети-заяви позичальника, за яким останньою отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, яку їй було видано банком.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з договором про надання банківських послуг, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила».

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10 серпня 2020 року становить 64523 грн 13 коп, і складається: із заборгованості за простроченим тілом кредиту – 48981 грн 84 коп., заборгованості за відсотками - 15291 грн 29 коп..

Крім того встановлено, що у анкеті-заяві позичальника від 10 вересня 2018 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10 вересня 2018 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору 20 років (пункт 2.1.1.2.1 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку їх нарахування.

Також, варто зазначити, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Паспорт споживчого кредиту та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі чого, на думку колегії суддів судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про відмову позивачу у стягненні з відповідача зазначених грошових вимог за кредитним договором.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» дотрималось вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а саме про нарахування відсотків.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними, посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт, як складову цього договору.

Також Паспорт споживчого кредиту наданий банком як доказ містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною лише до 01.01.2019 року. Більш того, зі змісту цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У третьому розділі Паспорту визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці до 50000 грн., однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит.

За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції про безпідставність вимог банку щодо стягнення заборгованості за відсотками не спростовує і не впливає на законність оскаржуваного рішення у цій частині.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом є обґрунтованим та таким, що узгоджується із вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновком цього ж суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1   на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 48981 грн 84 коп.

Оскільки, наявні в матеріалах справи письмові докази: анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» підписана відповідачем, довідка щодо руху коштів по картковому рахунку за період з 10 вересня 2018 року по 28 жовтня 2020 року, наданою як письмовий доказ з апеляційною скаргою, свідчать про те, що збоку відповідача ОСОБА_1 по відношенню до позивача АТ «Акцент-Банк» існують непогашені кредитні зобов`язання, щодо фактично отриманих нею як позичальником грошових коштів у розмірі 48981 грн 84 коп., які підлягають стягненню на вимогу позикодавця-банку.

За наведених обставин та з урахуванням вимог п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача кредитної заборгованості за простроченим тілом кредиту, як таке, що ухвалене без повного з`ясування обставин справи, та допущенням невідповідності викладених у рішенні суду висновків обставинам справи, підлягає скасуванню з ухваленням у зазначеній частині нового рішення про задоволення вимоги банку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню 3989,26 грн судового збору (за подання позовної заяви позивачем сплачено 2102 грн. + за подання апеляційної скарги сплачено 3153 грн = 5255 х (48981,84 / 64523,13)).

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389-390 ЦПК України суд

                                           У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року в частині відмови Акціонерному товариству «Акцент-Банк» у стягненні кредитної заборгованості за простроченим тілом кредиту з ОСОБА_1 скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 48981 (сорок вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят одну) грн 84 коп. – заборгованість за кредитним договором.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 3989 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 26 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді