Постанова

Іменем України

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 753/16462/16-ц

провадження № 61-13208св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Желепи О. В., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 26 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № К2А3АN04181188, згідно з яким, позивач зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 24 859,48 доларів США на термін до 26 вересня 2014 року, а позичальник зобов`язалася щомісяця погашати заборгованість за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати, передбачені договором.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладений договір застави, згідно з яким ОСОБА_1 надала в заставу автомобіль марки Great Wall, державний номер НОМЕР_1 , а також укладений договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився відповідати за зобов`язаннями позичальника як солідарний боржник.

На порушення умов договору позичальник свої зобов`язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленими договором порядку та строки.

Вказував на те, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва 12 червня

2012 року звернуто стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 18 237,94 доларів США з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Під час виконання цього рішення предмет застави реалізований за 1 469,39 доларів США, проте коштів отриманих від реалізації предмета застави, виявилось недостатньо для повного погашення заборгованості, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення залишку заборгованості у загальному розмірі

44 283,27 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі

14 389,26 доларів США, заборгованості за процентами у сумі 14 909,19 доларів США, пені у сумі 12 864,92 доларів США та штрафів - 11,73 доларів США (фіксована частина) і 2 108,17 доларів США (процентна складова).

28 вересня 2015 року банк направив відповідачам повідомлення про існуючу заборгованість за кредитним договором та у визначений пунктом 11.12 договору поруки строк звернувся до поручителя з вимогою про повернення кредитних коштів, проте вони залишилися без задоволення.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 44 283,27 доларів США.

Заочним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором у розмірі 44 283,27 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України становить 943 676,49 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року скасовано.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриваБанк» відмовлено.

Рішення мотивоване відсутністю підстав для стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, оскільки позивачем не доведено позовні вимоги, а саме існування заборгованості відповідача перед позивачем у такому розмірі.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведені вимоги щодо стягнення заборгованості у заявленому розмірі, адже банк вже звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, і реалізував своє право вимагати дострокового повернення кредиту, проте і після звернення до суду з цим позовом продовжував нараховувати проценти та неустойки у зв`язку із чим заборгованість виросла майже у два з половиною рази. Крім того, не надано жодних доказів щодо зростання заборгованості за тілом кредиту порівняно із сумою, зазначеною у рішення суду про звернення стягнення на предмет застави, а вимоги щодо стягнення відсотків, пені та штрафів після вимоги про повне дострокове повернення кредиту є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах права.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішення не урахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, у постановах Верховного Суду: від 11 квітня 2018 року у справі № 761/17280/16-ц,

від 25 березня 2020 року у справі № 314/2398/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 202/26101/13-ц.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду відзиви на касаційну скаргуАТ КБ «ПриватБанк», у яких заявники просили залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги в означеній частині, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлені судами обставини

26 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № K2А3АN04181188, предметом якого є надання банком позичальнику кредитних коштів в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди у зазначені договором строки.

Згідно з умовами, визначеними у пункті 7.1 договору, кредит надається у загальному розмірі 24 859,48 доларів США для купівлі автомобіля, сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, страхових платежів та винагороди за надання фінансового інструменту на строк до 26 вересня 2014 року.

За користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти за процентною ставкою у розмірі 0,84 % на місяць (10,08 % річних) на суму залишку заборгованості за кредитом, а при порушенні зобов`язань з погашення кредиту - пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожний день прострочення, але не менше 1 грн (пункт 7.4 договору).

При порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі

250,00 грн + 5 % від суми позову (пункт 4.3 договору).

Сторони договору погодили, що погашення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися позичальником щомісячно, із 01 по 05 число кожного місяця, рівними частинами - по 285,15 доларів США (пункт 7.1 договору).

Згідно з пунктом 7.3 кредитного договору забезпеченням виконання зобов`язання за договором виступає застава автомобіля Great Wall SAFE.

26 вересня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір застави рухомого майна - автомобіля Great Wall SAFE, державний номер НОМЕР_1 , заставною вартістю 100 000,00 грн.

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечувалось також порукою, згідно з укладеним 26 вересня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (кредитором) та ОСОБА_2 (поручителем) договором поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався у повному обсязі та солідарно з позичальником відповідати перед кредитором за виконання усіх зобов`язань за кредитним договором.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит у визначеному договором розмірі.

Із вересня 2009 року ОСОБА_1 стала порушувати зобов`язання за кредитним договором, а із червня 2010 року будь-які сплати за кредитним договором на користь банку взагалі припинила.

На цій підставі банк пред`явив до ОСОБА_1 позов про звернення стягнення на предмет застави.

12 червня 2012 року Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль Great Wall SAFE, державний номер НОМЕР_1 , шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» від імені

ОСОБА_1 .

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що суд звернув стягнення на предмет застави для задоволення вимог позивача у загальному розмірі 18 237,94 доларів США, що включає: заборгованість за тілом кредиту у сумі 13 824,27 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 2 601,30 доларів США, пеню у сумі

911,03 доларів США та штрафи - 30,00 доларів США і 866,98 доларів США.

До ухвалення вказаного вище рішення суду, 24 січня 2012 року, ОСОБА_2 передав позивачу предмет застави, що підтверджується актом прийому у заклад ПриватБанку автомобіля позичальника.

Банк реалізував предмет застави лише у червні 2015 року та зарахував в рахунок погашення заборгованості за пенею кошти у сумі 1 469,39 доларів США.

Згідно з наданого позивачем розрахунку, станом на 28 серпня 2015 року, тобто після зарахування коштів від реалізації заставленого автомобіля, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить

44 283,27 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі

14 389,26 доларів США, заборгованості за процентами у сумі 14 909,19 доларів США, пені у сумі 12 864,92 доларів США та штрафів: фіксованої частини у сумі

11,73 доларів США та процентної складової у сумі 2 108,17 доларів США.

28 вересня 2015 року банк направив відповідачам повідомлення (вимогу) про сплату заборгованості за кредитним договором у термін не пізніше 5 днів з дати її одержання, яка виконана не була.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою

статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, порукою.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованих висновки на підставі досліджених та оцінених доказів, про відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів з огляду на таке.

Реалізувавши право вимагати дострокового повернення кредиту, банк, звернувшись до суду з повозом про звернення стягнення на предмет застави, змінив строк повернення кредиту, відповідно банк як кредитор з цього часу втратив право нараховувати відсотки, пеню і штрафи на підставі кредитного договору.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2012 року звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості, яка була станом на 08 серпня 2011 року, в загальному розмірі 18 237,94 доларів США.

При зверненні до суду з цим позовом у листопаді 2015 року, в підтвердження існування заборгованості у розмірі 44 283,27 доларів США, банком надано лише розрахунок заборгованості за період з 26 вересня 2007 року по 28 серпня 2015 року.

Суди на виконання своїх повноважень, перевіривши наданий розрахунок, дійшли обґрунтованого висновку, що він не є належним підтвердження існування заборгованості у заявленому позивачем розмірі, окрім того, відомості наявні у розрахунку суперечать інформації, яка міститься у інших доказах у справі.

Так, наприклад, набувач заставного автомобіля, при здійсненні його державної реєстрації подав довідку рахунок від 23 червня 2015 року, де вартість автомобіля вказана 95 500 грн, що на момент продажу за курсом НБУ становило еквівалент 3439 доларів США (а. с. 181). В той же час, банк у липні 2015 року зарахував в рахунок погашення заборгованості лише суму 1 469,39 доларів США (а.с. 6).

Крім того, надаючи дозвіл на перереєстрацію заставного автомобіля за новим власником, банк надав довідку, у якій зазначено, що згідно кредитного договору № K2А3АN04181188 від 26 вересня 2007 року, кредит щодо вартості автомобіля погашений в повному обсязі (а.с.183).

За таких обставин, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів в підтвердження існування заборгованості позичальника ОСОБА_1 , суди дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Доводи касаційної скарги про те, що суди в оскаржуваних судових рішення не урахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, у постановах Верховного Суду: від 11 квітня 2018 року у справі № 761/17280/16-ц,

від 25 березня 2020 року у справі № 314/2398/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 202/26101/13-ц, є безпідставними, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається не є подібними, виходячи із встановлених у цій справі конкретних обставин.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Разом з тим, такі доводи заявника є необґрунтованими, оскільки у цих постановах, та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик