Судове рішення #90971119


КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 757/11883/18-ц

провадження № 22-ц/824/15749/2020

24 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

при секретарі Гайворонському В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири та договору іпотеки недійсними, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Колотухи Івана Олексійовича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року в складі судді Григоренко І. В.

встановив:

01.03.2018 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Колотухи І. О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 14.09.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. за реєстраційним №1524; визнати недійсним договір іпотеки цієї квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 03.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В., за реєстраційним № 168.

04.06.2019 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Колотухи І. О. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Колотуха І. А. просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року, направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про забезпечення позову.

Вважає ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову незаконною, оскільки позивач не має електронної адреси, а подана ним заява мала пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Крім цього, позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання та майно на території України в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у випадку відмови у позові.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вона не відповідає вимогам ч.1 ст. 151 ЦПК України, оскільки не містить адреси електронної пошти позивача, за наявності; пропозицій позивача щодо зустрічного забезпечення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 151 ЦПК України передбачає необхідність зазначення адреси електронної пошти лише в разі її наявності у заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття заяви до розгляду є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 4 грудня 1995 у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про повернення заяви про забезпечення позову з підстав незазначення адреси електронної пошти заявника є надмірним формалізмом, що порушує права заявника на справедливий судовий розгляд.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, остання містить посилання на те, що позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України та майно, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. В разі визнання судом обов`язковим вжити заходи зустрічного забезпечення, просив на власний розсуд визначити такі заходи.

Повертаючи заяву з підстав незазначення заявником пропозиції щодо зустрічного забезпечення, суд першої інстанції не навів жодного мотиву відхилення доводів заявника щодо того, що такий захід в даному випадку не підлягає застосуванню.

Крім цього, відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заявнику заяви про забезпечення позову.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала про повернення заяви про забезпечення позову постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України суд

Постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колотухи Івана Олексійовича задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири та договору іпотеки недійсними направити до Печерського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація