Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 533/806/18

провадження № 61-13078св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Києва Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Бондаревської С. М., Кривчун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») та просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н. С. від 22 лютого 2018 року про стягнення з неї на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором № GP-6794426 від 18 вересня 2011 року в сумі 21 261, 74 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що для вчинення виконавчого напису за вимогами банку сплив строк позовної давності, розмір заборгованості є спірним, а тому виконавчий напис не відповідає вимогам статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, якою передбачено можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору та виписки з рахунку боржника, таким чином, виконавчий напис не відповідає вимогам статті 87 Закону України «Про нотаріат».

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

У серпні 2018 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та просило стягнути заборгованість за кредитним договором № GP-6794426 від 18 вересня 2014 року в сумі 21 285, 58 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 18 вересня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» (далі - АТ «Банк Ренесанс Капітал»), правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № GP-6794426 від 18 вересня 2014 року, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 13 170, 90 грн, з яких: 12 017, 24 грн - для рефінансування заборгованості, 1153, 66 грн - для оплати договору страхування, зі сплатою 9 % річних за користування кредитом та 1, 35 % комісії за обслуговування кредитної заборгованості та кінцевим терміном повернення кредиту до 18 вересня 2018 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 07 серпня 2018 року складає 21 285, 58 грн, з яких: 11 815, 11 грн - заборгованість за кредитом; 2 002, 45 грн - заборгованість за процентами; 7 468, 02 грн - заборгованість за комісійною винагородою.

Враховуючи викладене, ПАТ «ПУМБ» просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н. С., реєстровий номер 808, від 22 лютого 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № GP-6794426 від 18 вересня 2011 року на користь ПАТ «ПУМБ».

Зустрічний позов ПАТ «ПУМБ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № GP-6794426 від 18 вересня 2014 року в загальній сумі 21 285, 58 грн станом на 07 серпня 2018 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, позов банку про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, одним з таких документів є кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Вказаний пункт 2 Переліку документів діяв в такій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 вищевказану постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року визнано незаконною та нечинною.

Таким чином, виконавчий напис вчинено всупереч приписам статті 87 Закону України «Про нотаріат», а тому позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2019 року рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 березня 2019 року в частині задоволення зустрічного позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в його задоволенні.

В іншій частині рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 березня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 № 75 (далі - Положення), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що банк не надав належні докази на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, зокрема, суду не був наданий витребуваний ним оригінал кредитного договору та будь-які докази, які б підтверджували розмір нарахованої банком заборгованості за кредитним договором.

Долучена до матеріалів справи довідка про стан та історію заборгованості за кредитним договором не є належним доказом у справі, оскільки не містить обов`язкові реквізити, передбачені для первинних та зведених облікових документів відповідно до положення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і пункту 61 Положення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2019 року та залишити в силі рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 березня 2019 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що розрахунок заборгованості, наданий банком, є належним, допустимим і достатнім доказом, який підтверджує факт та розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

Апеляційний суд при наданні оцінки письмовим доказам не врахував постанову Національного банку України «Про затвердження Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів» № 82 від 05 березня 2003 року і постанову Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» № 254 від 18 червня 2003 року.

Відповідач не довела факт неправильного нарахування суми заборгованості, не надала свій розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 серпня 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Рішення судів в частині вирішення первісного позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ «ПУМБ» підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 вересня 2014 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Банк Ренесанс Капітал» кредитний договір № GP-6794426 шляхом підписання пропозиції укласти договір (оферти), за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 12 017, 24 грн з кінцевим строком повернення до 18 вересня 2018 року, сплатою 9 % річних за користування кредитом та 1, 35 % комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

19 вересня 2014 року ОСОБА_1 отримала від банку кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером № 12833866.

ПАТ «ПУМБ» є правонаступником всіх прав та зобов`язань АТ «Банк Ренесанс Капітал».

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість.

12 листопада 2017 року банк направив позичальнику вимогу про дострокове погашення боргу, яка була отримана ОСОБА_1 26 грудня 2017 року.

Відповідач частково здійснювала погашення боргу за кредитним договором, останній платіж відбувся 26 червня 2018 року.

Станом на 19 серпня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 становить 21 285,58 грн, яка складається з: 11 815,11 грн основного боргу, 2 002,45 грн процентів, 7 468,02 грн комісійної винагороди.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову банку про стягнення заборгованості, апеляційний суд виходив з того, що ПАТ «ПУМБ» не надало суду належні докази на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, зокрема, оригінал кредитного договору та докази, які б підтверджували розмір нарахованої банком заборгованості за кредитним договором.

Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «ПУМБ» на підтвердження позовних вимог та розміру заборгованості за кредитним договором надало копію кредитного договору № GP-6794426, укладеного шляхом підписання пропозиції укласти договір 19 вересня 2014 року, а також довідку про стан та історію заборгованості.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим банком, жодним чином його не спростувала, не надала власний розрахунок заборгованості.

Встановивши, що банк надав ОСОБА_1 кредит за умовами кредитного договору № GP-6794426, укладеного шляхом підписання пропозиції укласти договір 19 вересня 2014 року, позичальник не оспорювала факт отримання кредитних коштів та частково виконувала умови кредитного договору, суд першої інстанції, з урахуванням наданих банком доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд не надав належну оцінку наданим банком документам, зазначивши лише про відсутність в матеріалах справи оригіналу кредитного договору та неможливість встановлення порядку нарахування заборгованості та відповідності розрахунків, проведених банком, умовам договору.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі суд першої інстанції не порушив норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального закону, рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і залишає в цій частині в силі рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 березня 2019 року.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги ПАТ «ПУМБ», скасуванням постанови Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2019 року та залишенням в силі рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 березня 2019 року, з ОСОБА_1 та користь ПАТ «ПУМБ» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 3 524 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в частині вирішення вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, залишити в цій частині в силі рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 21 березня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 524 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Ю. Тітов

СуддіВ. С. Жданова В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко В. А. Стрільчук