печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38146/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

при секретарі Габрись О.М.

справа № 757/38146/19-ц

позивач: справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»

відповідач 2: Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача 1 Півторак Т.В.

представник відповідача 2 Мосійчук О.В.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання недійсним державної реєстрації прав та їх обтяжень від 10.06.2019 року про реєстрацію права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.08.2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем укладено кредитний договір № 42.06-07/291, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, з метою придбання нерухомого майна, грошові кошти в сумі 85 000,00 доларів США, зі сплатою 13,2% річних, з кінцевим строком погашення заборгованості по кредиту до 01.08.2026 року. У забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем 02.08.2006 року укладено іпотечний договір № 42.02.-11/375, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У липні 2019 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта позивачу стало відомо, що власником спірної квартири є ПАТ «Укрсоцбанк». Позивач вказує на те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» не укладався, а отже рішення про реєстрацію прав власності на предмет іпотеки прийняте за відсутності правовстановлюючого документу, а саме договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, він не отримував від банку письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Вважає, що рішення про реєстрацію прав власності на предмет іпотеки прийняте в порушення вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку», всупереч вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», у зв`язку з чим він був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 22.07.2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме для надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (т. 1 а.с. 77).

Після усунення недоліків (т. 1 а.с. 79-83) ухвалою суду від 01.08.2019 року у справі відкрито провадження за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче засідання на 22.10.2019 року (т. 1 а.с. 86).

Ухвалою суду від 01.08.2019 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1851888680000, заборонено представникам ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії спрямовані на входження представників ПАТ «Укрсоцбанк», вселення представників ПАТ «Укрсоцбанк», та їх реєстрації в об`єкті нерухомого майна - квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1851888680000 (т. 1 а.с. 87-88).

22.08.2019 року від представника відповідача 2 державного реєстратора ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» - Мосійчук О.В. до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, одночасно зазначила, що стосовно вирішення спору покладається на розсуд суду (т. 1 а.с. 94).

30.09.2019 року представником АТ «Укрсоцбанк» Біллерис Ю.О. до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на направлення письмового повідомлення іпотекодавцю ОСОБА_1 та дані повідомлення, разом з усіма необхідними документами, які надавались державному реєстратору. Таким чином, АТ «Укрсоцбанк» було в повній мірі дотримані положення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України «Про іпотеку». Також послалась на судову практику, відповідно до якої для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку. Крім того, зауважила, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки та така позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18.09.2012 року у справі № 21-236а12. Таким чином, посилання позивача на необхідність окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя є хибними та незаконними, оскільки застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки прирівнюються до такого договору за своїми правовими наслідками. У даній справі звернення стягнення на квартиру позивача як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки позивач надав згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин (т. 1 а.с. 96-116).

Ухвалою суду від 22.10.2019 року, занесеною до журналу судового засідання, долучено до матеріалів справи заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Мосійчук О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2019 року 18:01:37 за індексним номером 31994678, згідно якого право власності на об`єкт нерухомого майна - на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві власності за АТ «Укрсоцбанк» (т. 1 а.с. 120-123).

Ухвалою суду від 22.10.2019 року витребувано у Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином завірені копії всіх документів (реєстраційної справи), згідно з якими здійснювалась державна реєстрація права власності на нерухоме майно за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ; АТ «Укрсоцбанк» завірені належним чином копії всіх документів, згідно з якими здійснювалась оцінка майна та майнових прав (далі - майно) суб`єктами оціночної діяльності на нерухоме майно, яким є: двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , право власності за яким набуто АТ «Укрсоцбанк», згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 13 червня 2019 року 16:04:52 за індексним номером 47348040 (т. 1 а.с. 138).

11.12.2019 року Департаментом з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради на виконання ухвали суду від 22.10.2019 року надано належним чином засвідчені копії документів реєстраційної справи № 1851888680000 (т. 1 а.с. 144-210).

Ухвалою суду від 30.01.2020 року замінено у цивільній справі № 757/38146/19-ц відповідача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк» (т. 1 а.с. 221).

Постановою Київського апеляційного суду від 19.02.2020 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2019 року залишено без змін.

30.04.2020 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просив скасувати рішення ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», державного реєстратора Мосійчук О.В. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (з відкриттям розділу), номер запису про право власності: 31994678, індексний номер: 47348040 від 13.06.2019 16:04:52 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві власності за АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-банк») та припинити право власності AT «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа¬банк») на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 235-238).

Ухвалою суду від 21.09.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2020 року (т. 2 а.с. 7).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Представник 2 - Мосійчук О.В. до суду не з`явилась з невідомих причин, до суду направляла заяву про розгляд справи за її відсутності, одночасно поклалась на розсуд суду щодо позовних вимог. Тому, суд розглянув справу у відсутність представника відповідача 2, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 1 - Півторак Т.В. , дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 02.08.2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 укладено договір кредиту № 42.06-07/291, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 85 000,00 доларів США, зі сплатою 13,2% річних та кінцевим строком погашення заборгованості по кредиту до 01.08.2026 року (т. 1 а.с. 41-44).

28.07.2009 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 42.06-07/291 від 02.08.2006 року, відповідно до якої сторони виклали в новій редакції п. 1.1, п.п. 1.1.1 п. 1.1, п. 1.2, п. 2.1, п. 2.5, п. 2.6 (т. 1 а.с. 45).

25.01.2011 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору кредиту № 42.06-07/291 від 02.08.2006 року, відповідно до якої сторони підтвердили, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення цієї додаткової угоди складає 76 296,53 доларів США та сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до умов кредитування щодо нової процентної ставки та погашення кредиту (т. 1 а.с. 46-47).

У якості забезпечення зобов`язань за договором кредиту № 42.06-07/291 від 02.08.2006 року, 02.08.2006 року між банком та позичальником ОСОБА_5 укладено іпотечний договір №42.02-11/375, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Мироник О.В. за реєстровим № 4290 (т. 1 а.с. 48-50).

Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору іпотекодавець у якості забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань за договором кредиту № 42.06-07/291 від 02.08.2006 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1.1.1 іпотечного договору предмет іпотеки придбаний іпотекодавцем за кредитні кошти, надані іпотекодержателем, і є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 02.08.2006 року між іпотекодавцем з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , який посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., за реєстраційним № 4288, а також в Державному реєстрі правочинів за номером 1477816.

Пунктами 4.1 та 4.2 іпотечного договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити сої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та у разі порушення іпотекодавцем обов`язків. Встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п.4.5 іпотечного договору - іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

- п.п. 4.5.1. на підставі рішення суду;

- або п.п. 4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- або п.п. 4.5.3 шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпеченого іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- або п.п. 4.5.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»;

- або п.п. 4.5.5 шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

28.07.2009 року між сторонами укладено договір про внесення змін до іпотечного договору № 42.02-11/375 від 02.08.2006 року у зв`язку із внесенням змін до договору кредиту № 42.06-07/291 від 02.08.2006 року (т. 1 а.с. 51).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником квартири квартиру АДРЕСА_1 , є АТ «Укрсоцбанк», підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47348040 від 13.06.2019 16:04:52, Мосійчук О.В. , Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Київ; підстава виникнення права власності: Іпотечний договір №42.02-11/375, серія та номер: 4291, виданий 02.08.2006, видавник: Мироник О.В., приватний нотаріус КМНО; договір про внесення змін до іпотечного договору №42.02-11/375 від 02.08.2006 року, серія та номер: 1605, виданий 28.07.2009, видавник: Мироник О.В., приватний нотаріус КМНО (т. 1 а.с. 52-53).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Судом встановлено, що реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк» відбулася на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.

При цьому доказів про належне повідомлення позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідачем не подано, оскільки як вбачається з матеріалі справи (т. 1 а.с. 183-191), поштові повідомлення було повернуто за зворотною адресою через закінчення встановленого терміну зберігання.

З наведеного слідує, що реалізація предмета іпотеки повинна проводитися на підставі договору іпотеки з дотриманням положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку.

Суду не надано належних доказів направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов`язання, відтак, державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк» проведена з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку.

Крім того, за ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

При цьому, як встановлено судом, висновок (звіт) про оцінку вартості предмета іпотеки на момент реєстрації права власності на нього за банком, останнім державному реєстратору не надавався, а тому суд доходить висновку про недотримання банком положень ч. 3 ст. 37 Закону Україну «Про іпотеку» під час реалізації процедури позасудового стягнення на предмет іпотеки.

Що стосується тверджень позивача щодо того, що фактично відбулося примусове відчуження права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд зазначає таке.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», п.п. 1 п. 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасову заборону на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Як встановлено судом, що квартира АДРЕСА_1 , використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання позивачем ОСОБА_1 умов договору кредиту № 42.06-07/291 від 02.08.2006 року.

Таким чином, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк».

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження №14-45цс20).

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч.6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 152 грн. 60 коп. покладаються на відповідачів відповідно до ст. 141 ЦПК України та підлягають стягненню з кожного з відповідачів у розмірі по 576 грн. 30 коп.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 4, 5, 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Скасувати рішення Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», державного реєстратора Мосійчук Оксани Василівни про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (з відкриттям розділу), номер запису про право власності: 31994678, індексний номер: 47348040 від 13.06.2019 16:04:52 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-банк») та припинити право власності AT «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа¬банк») на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 по 576 грн. 30 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач 2: Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»: 03115, м. Київ, вул. Серпова, код ЄДРПОУ 00699773

Суддя О.В.Батрин