Справа № 11-356

Головуючий в суді 1-ї інстанції Нечипорук Л.Ф.

Доповідач Ляліна Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2009 року місто Вінниця

колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Ляліної Л.М.

суддів Ващук В.П., Рупака А.А.

з участю прокурора Фінца Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за апеляцією засудженого на постанову Староміського районного суду міста Вінниці від 24 грудня 2008 року про відмову в задоволенні заяви про приведення у відповідність вироку відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 55 КК України (в ред. 1960 року) не судимого, засудженого

01 вересня 2000 року судовою колегією з кримінальних справ Дніпропетровського обласного суду за ст. ст. 93 п.п.«ж», «з», 94,140 ч.2,140 ч. 3,145 ч. 1,198,42 КК України до довічного позбавлення волі в тюрмі суворого режиму з конфіскацією всього особистого майна.

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Староміського районного суду міста Вінниці від 24 грудня 2008 року відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про приведення у відповідність вироку Дніпропетровського обласного суду від 01 вересня 2000 року.

В апеляції засудженого ставиться питання про скасування постанови суду та задоволення його заяви про приведення у відповідність вироку через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На думку апелянта, внаслідок прийняття Конституційним Судом України 29.12.1999 року рішення про неконституційність покарання у вигляді смертної кари, йому слід було призначати покарання, яке містила санкція діючої на момент вчинення злочину ст. 93 КК України, а саме позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність постанови суду, обговоривши доводи апеляції та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляцію засудженого слід залишити без задоволення, а постанову Староміського районного суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вироком судової колегії у кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 01 вересня 2000 року був засуджений за ст. ст. 93 п.п.«ж», «з», 94,140 ч.2,140 ч. 3,145 ч. 1,198,42 КК України (в редакції 1960 року) до довічного позбавлення волі в тюрмі суворого режиму з конфіскацією всього особистого майна.

Доводи апеляції про необхідність заміни йому покарання на позбавлення волі на строк до 15 років відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 29.12.1999 року не ґрунтуються на законі, оскільки згаданим Рішенням Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року № 11-рп/99 положення ст. 24 Загальної частини та положення санкцій статей Особливої частини Кримінального кодексу України, які передбачали смертну кару як вид покарання, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і відповідно до п.2 цього ж Рішення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Однак п. 3 Рішення КСУ від 29.12.1999 року було визначено «Верховній Раді України привести Кримінальний кодекс України у відповідність з цим Рішенням Конституційного Суду України». Тому смертна кара, як вид покарання, не могла бути призначена після ухвалення рішення КСУ від 29.12.1999 року. Однак зазначене Рішення не тягне за собою перегляд вироків.

На виконання Рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року № 11-рп/99, Верховною Радою України 22 лютого 2000 року прийнято Закон України № 1483-111 «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України», яким покарання у вигляді смертної кари було замінено на довічне позбавлення волі та п.ІІ цього Закону було визначено, що перегляд вироків щодо осіб, засуджених до смертної кари, вироки щодо яких на час набрання чинності цим Законом не було виконано, здійснюється судом, який постановив вирок. В тому числі покарання у вигляді довічного позбавлення волі є менш тяжким, ніж існуюча раніше смертна кара.

Тому висновки суду про відмову в задоволенні заяви засудженого про приведення у відповідність вироку Дніпропетровського обласного суду від 01 вересня 2000 року є обґрунтованими та колегія суддів підстав для задоволення апеляції не знайшла.

Керуючись ст. ст. 366,367,382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Староміського районного суду міста Вінниці від 24 грудня 2008 року про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про приведення у відповідність вироку Дніпропетровського обласного суду від 01 вересня 2000 року залишити без змін.