Справа № 22ц-1266/2010                 Категорія – цивільна   Головуючий у 1 інстанції-Кухта В.О. Доповідач – Позігун М.І.

.В.   

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

6 травня   2010 року                   м. Чернігів   

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ    у складі:   

головуючого-судді    ПОЗІГУНА М.І.,   

суддів:                ШЕМЕЦЬ Н.В., Мамонової О.Є.,

при секретарі:   

з участю:    РАЧОВІЙ І.І.,   

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2010 року по справі за позовом   ОСОБА_6 до  Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:  

      Постановою Менського районного суду Чернігівської від 22 лютого 2010 року адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено, визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати додаткової пенсії ОСОБА_6, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_6, починаючи з 25.01.2009 року по 22.02.2010 року включно  в розмірах відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

     В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області просить оскаржувану постанову   скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального права.      

 Апелянт зазначає, що п.4 Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року встановлено особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і належать до 1 категорії щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю інвалідам 2 групи – в розмірі 20 % до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.  

     Крім того, судом  не зважено на те,  що мінімальний розмір пенсії за віком згідно  ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначається на рівні прожиткового мінімуму лише для пенсій, призначених  відповідно до цього закону, а позивачеві пенсія була призначена згідно закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

     Апелянт звертає увагу на ту обставину, що фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, здійснюється лише за рахунок державного бюджету.   

     Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.   

     По справі встановлено, що позивач ОСОБА_6(а.с.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           ) є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, їй встановлена 2 група інвалідності, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.   

     Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач повинен був діяти у відповідності з вимогами  ст.ст. 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійснити перерахунок та виплати пенсій згідно Закону, тому порушені права позивача підлягають захисту.   

     З таким висновком погоджується апеляційний суд.   

     Статтею 49 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі-Закон) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

     Відповідно до ст.54 Закону, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесених до категорії 1, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв"язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком (ч.4).   

     Згідно зі ст.50 Закону, особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, зокрема, інвалідам 2 групи - у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.   

      Як передбачено ст.53 даного Закону виплата додаткової пенсії здійснюється незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.   

     Тобто, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, визначеного законом, а саме Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.   

     Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

     Також апеляційний суд враховує, що положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне  пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов"язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру  пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.   

     Посилання апелянта на відсутність фінансування витрат за даним позовом не можуть бути взяті до уваги, враховуючи,  що  предметом даного спору не є питання фінансування таких видатків.      

     Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу належить відхилити.   

     Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-   

у  х  в  а  л  и  в:   

Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області – відхилити.   

     Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2010 року – залишити без змін.   

     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.   

Головуючий:                                              Судді: