У Х В А Л А

                                           ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ                                                    

     5 травня  2010 року.                                                                                місто Рівне      

     Колегія суддів  судової палати  в цивільних справах  апеляційного суду Рівненської області  в складі:

головуючого  судді               - Ковальчук Н.М.

суддів                                     –Буцяка З.І., Мельника Ю. М .,

при секретарі                         –Сеньків Т.Б.

за участю  позивачки            - ОСОБА_1,

розглянула цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення  Сарненського районного суду  від 5 березня  2010 року по  справі за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора Тихончук Лесі Хотіївни, Коростської сільської ради  про визнання правочинів  дійсними, визнання права власності на  нерухоме майно,

                                                В С Т А Н О В И Л А:

      Рішенням Сарненського районного суду  від 5 березня  2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог   ОСОБА_1  про визнання дійсним договору купівлі-продажу  будівлі складу на картоплезбиральні, укладеного 23.11.2009 року між  позивачкою та  СПП „Шевченківське” в особі ліквідатора Тихончук Л.Ф., визнання дійсним договору купівлі-продажу приміщення прохідної  насінневого заводу, укладеного між  позивачкою та  пайовиками СПП „Шевченківське”  31.12.2009 року,  та у визнанні  права власності  на вказані  приміщення.

       ОСОБА_1 не погодившись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу  в якій зазначає, що рішення є незаконне через неправильне застосування норм  матеріального та процесуального права, неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи.  Ухвалюючи рішення, суд  помилково прийшов до висновку, що позовні вимоги  не підлягають  задоволенню, оскільки  відповідно до Закону України „Про  державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно  та їх обмежень”  підставою для реєстрації  є нотаріально посвідчений-договір купівлі продажу. При цьому судом не враховано, що наслідками звернення до суду з позовом  стало те, що  приміщення складу придбано на прилюдних торгах, а у попереднього власника  відсутні правовстановлюючі документи на приміщення, і це позбавляє можливості нотаріально посвідчити договір.  Невірним є висновок суду про те, що  вимоги про визнання договору купівлі –продажу  прохідної   пред”явлені до неналежного відповідача.  Суд не використав  свої повноваження, щодо залучення до участі у справі  належного відповідача.

     З цих підстав просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

справа № 22-671-10                                                                               Головуючий  у 1-й інстанції:Товстика І.В.

                                                                                                                             Суддя-доповідач: Ковальчук Н.М.

      Заслухавши, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

      Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оспорювані  договори купівлі-продажу нерухомого майна не були посвідчені нотаріально, не пройшли державної реєстрації, а тому ці правочини не були вчинені як такі  і не створили будь-яких права та обов”язків для сторін.

        З  такими висновками суду  погоджується колегія суддів апеляційного суду.

       В своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що 23 листопада 2009 року на прилюдних торгах вона придбала  приміщення складу на картоплезбиральні за 12000 гривень про що з  СПП „Шевченківське”  в особі ліквідатора Тихончук Л.Х.  уклала договір купівлі-продажу. Оскільки у СПП „Шевченківське”  відсутні  правовстановлюючі документи просила визнати даний договір  дійсним та  визнати за нею право власності на  склад.

       Окрім цього,  під час провадження справи в суді  позовні вимоги збільшила і просила визнати дійсним договір купівлі-продажу прохідної насіневого заводу та  визнати за нею право власності на прохідну, яку вона  купила  за 25532 грн у співвласників майна  СПП ”Шевченківське” в кількості 37  чоловік  31 грудня  2009 року.  

       Частиною 2 ст. 220 ЦК України визначено, що   в тому разі, коли сторони домовилися щодо всіх  істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

     Відповідно до роз"яснень, які містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від  6 листопада 2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” слідує, що при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди  повинні з"ясувати чи підлягає правочин обов"язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість. Вирішуючи спір, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до  ст. ст. 210, 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов’язків для сторін.  

     У зв"язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст. 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними не відповідають можливим  способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому задоволенню не підлягають.

        Із матеріалів справи вбачається, що   договори купівлі-продажу, які позивачка просить визнати дійсними, не посвідчені нотаріусом через відсутність правовстановлюючих документів у  попереднього власника.  

       Жодного доказу, який  стверджував би, що друга сторона правочинів  ухиляється від  їх  нотаріального посвідчення судом не добуто і позивачка  в судовому засіданні не подала.

      Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду і не дають підстав вважати, що рішення суду є незаконним, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно  з”ясував обставини справи,  дав належну правову оцінку доказам у справі, вірно визначився у правовідносинах, що  виникли між сторонами, і правильно вирішив спір. За таких обставин апеляційну  скаргу слід відхилити, а рішення суду  першої інстанції залишити без змін.

        Керуючись ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

                                                 У Х В А Л И Л А:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

       Рішення  Сарненського  районного суду  від 5 березня  2010  року  залишити без зміни.

       Ухвала суду  апеляційної  інстанції  набирає законної   сили  з   моменту її проголошення.

       Сторони  мають право  оскаржити  в касаційному порядку рішення  суду першої інстанції та ухвалу  апеляційного суду протягом двох  місяців з дня  набрання  нею законної сили до Верховного Суду України.

 Головуючий          підпис                                      Ковальчук Н.М.

Судді:                      підпис                                     Буцяк З.І.    

                                 підпис                                     Мельник Ю.М.

Згідно:суддя-доповідач                                          Ковальчук Н.М.