532/2111/20

3/532/713/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 р.                                                                       Кобеляки

   Суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області Назарьова Л. В., розглянувши матеріали, які надійшли з Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

     ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  мешканця АДРЕСА_1 ,  не працюючого,

за ч. 1  ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Встановив:

ОСОБА_1 02.11.2020 року, приблизно о 22 год. 25 хв, в смт. Бі- лики по вул. Заводській, керував автомобілем марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння,  чим порушив п. 2.9 А та п.2.5 «Правил дорожнього руху України». Від огляду на стан алкогольного сп`яніння  у встановленому законом порядку відмовився.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явивсь, однак до суду надав заяву, в якій прохав розгляд справи проводити у його відсутність. Свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнав повністю та прохав розстрочити сплату штрафу на три місцяці.

Розглянувши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При визначенні нормативного акту, що передбачає відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення, суд виходить з наступного.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та визначено особливості початку досудового розслідування у формі дізнання.

Зазначений Закон набув чинності 01 липня 2020 року.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу І Закону № 2617-VIII статтю 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення викладено у новій редакції. Одночасно, підпунктом 17-1 пункту 2 Розділу 1 внесено зміни до Кримінального кодексу України та введено новий склад кримінального проступку у статті 286-1 КК України у такій редакції: "Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", об`єктивна сторона якого включає відповідальність як за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само: передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,; вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування. У частині другій цієї статті передбачена відповідальність за повторне вчинення проступку.

Законом України від 17 червня 2020 року №720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (на підставі статті 8 Конституції України набув чинності в порядку частини 5 статті 94 Конституції України з дня опублікування в офіційному друкованому виданні Верховної Рада України «Голос України» - 03.07.2020 року) виключені норми Закону № 2617-VIII а саме: підпункт 4 пункту 1 Розділу І, яким положення статті 130КУпАП викладено у новій редакції та підпунктом 171 пункту 2 Розділу 1, яким введено в дію положення статті 286-1 КК України.

Згідно з  частиною  5  Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 720-ІХ до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки Законом № 720-ІХ такі зміни виключені, суд керується положеннями статті 8 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Тобто, до набрання чинності Законом України № 2617-VIII (до 01.07.2020 року) Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачав у статті 130 адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З 01.07.2020 року і до 03.07.2020 року такі діянні криміналізовано шляхом доповнення КК України статтею 286-1, а з 04.07.2020 року такі діяння знову віднесенні до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, які охоплюються складом адміністративного правопорушення, визначеного частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення після 03.07.2020 року, а саме 27 липня 2020 року керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а зміни, введені підпунктом 4 пункту 1 Розділу І (яким положення статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено у новій редакції) та підпунктом 17-1 пункту 2 Розділу 1 (яким введено в дію положення статті 286-1 КК України) Закону № 2617-VIII виключені Законом № 720-ІХ, суд вважає, що положення статті 130 КУпАП на момент розгляду справи діють в редакції Закону від 07 липня 2016 року № 1446-VIII, у зв`язку з чим має бути застосований закон, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що 20 липня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, який відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» має право надавати роз`яснення щодо застосування положень законів України, були надані роз`яснення щодо окремих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 17 червня 2020 року.

В означених роз`ясненнях Комітет зазначив, що частина п`ята статті 94 Конституції України передбачає, що Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Таким чином, частина п`ята статті 94 Основного Закону не допускає набрання законом чинності раніше дня його опублікування. Головною метою цієї конституційної норми, як зазначено в рішенні Конституційного Суду від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010, є недопущення набрання законом чинності до моменту його офіційного оприлюднення, чим забезпечується реалізація конституційних положень, відповідно до яких закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність осіб, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (стаття 58 Конституції України). З огляду на зазначене, враховуючи положення частини п`ятої статті 94 Конституції України Комітет вважає, що Закон № 720-IX набрав чинності 3 липня 2020 року, а саме в день його опублікування. Крім того, у зв`язку з набранням чинності 1 липня 2020 року Законом № 2617-VIII, відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування, була закріплена у статті 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» України, а статтю 130 КУпАП було змінено. Однак, Законом України № 720-IX внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Таким чином Комітет вважає, що з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, а стаття 286-1 КК України виключена.

Одночасно суд зазначає, що база даних "Законодавство України" на сайті https://zakon.rada.gov.ua має інформаційний характер і не є офіційним друкованим виданням.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року).

Крім визнання своєї вини, винність ОСОБА_1 підтверджується матеріалами протоколу серії ДПР18 № 160002 від 02.11.2020 року та  письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно ст. 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Дотримуючись вищевказаних вимог чинного законодавства суд, врахувавши характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, а також відомості про особу ОСОБА_1 дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягненняу виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням конкретних обставин та характеру вчиненого правопорушення, даних про особу правопорушника, вважаю застосувати відносно ОСОБА_1   стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Згідно ч.2 ст.301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Оскільки ОСОБА_1 ніде не працює, а тому не має постійного, стабільного заробітку, що ускладнює йому можливість виконання даного рішення, тому вважаю за необхідне розстрочити йому сплату штрафу на три місяці.

Керуючись статтями 23, 24, 27, 40-1, 130, 280, 283  КУпАП, суддя,

Постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання даної постанови в частині сплати штрафу за вчинене адміністративне правопорушення, строком на три  місяці, зі сплатою штрафу рівними частинами: по 3400 (три тисячі чотириста) гривень до 27 числа кожного місяця.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 (чотириста двадцять гривень сорок копійок) гривень.

У разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду або через Кобеляцький районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя