Справа № 278/2723/15-ц Провадження №6/278/54/20

У Х В А Л А

Іменем України

       02 грудня 2020 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря - Яцюрук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви зазначив, що на виконанні Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Центрально-Західного міжрегіонального управління перебуває виконавчий лист, виданий Житомирським районним судом Житомирської області по справі №278/2723/15-ц про витребування з приватної власності заявника земельної ділянки та передачу її до земель лісового фонду державної форми власності. Вказує, що на даний час підстав для продовження виконання виконавчого провадження по виконавчому листі не має, оскільки рішенням суду вже витребувано з власності заявника земельну ділянку, як у добровільного набувача, а тому рішення суду виконано.

03 серпня 2020 року заявник ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви зазначив, що на виконанні Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Центрально-Західного міжрегіонального управління перебуває виконавчий лист, виданий Житомирським районним судом Житомирської області по справі №278/2723/15-ц про витребування з приватної власності заявника земельної ділянки та передачу її до земель лісового фонду державної форми власності. Заявник вказує, що на даний час підстав для продовження виконання виконавчого провадження по виконавчому листі не має, оскільки рішенням суду вже витребувано з власності заявника земельну ділянку, як у добровільного набувача, а тому рішення суду виконано.

Від представника Житомирської ОДА надійшли заперечення на заяви, в яких зазначено, що рішення суду про витребування нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за заявником права власності на нерухоме майно, а тому виконавчі листи видані правомірно. Просив відмовити у задоволенні заяв (т.4 а.с.155-160, 165-170).

У судовому засіданні представник заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокат Білоус Р.А. подану заяву ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обставини та підстави викладені в ній. Зазначив, що заявник просить визнати виконавчий лист виданий на виконання рішення суду стосовно заявника таким, що не підлягає виконанню. Провадження по заяві ОСОБА_2 просив закрити у зв`язку зі смертю заявника.

Представник заінтересованої особи – Житомирської ОДА просила відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на обставини, які були зазначені у письмових запереченнях на заяву, а саме зазначає, що рішення суду є обов`язковим для виконання для всіх органів державної влади, підприємствам та установам, громадянам і підлягає виконання на всій території України. Окрім того твердження заявника, що рішення суду не можливо виконати в частині витребування з приватної власності вказаної земельної ділянки та передачі її до земель лісового фонду є помилковим, оскільки таке рішення суду є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Представник Житомирської місцевої прокуратури та представник Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні заяв за безпідставністю.

Заінтересовані особи: ОСОБА_3 , представник ТОВ Житомир Авто Інтернешнл» у судове засідання не прибули з невідомих причин. Були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомляли.

Суд, вислухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2018 року у задоволенні позову Житомирській місцевій прокуратурі в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирської районної державної адміністрації до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир Авто Інтернешнл», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації в Житомирській області, третьої особи Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області про визнання незаконним рішення сільської ради в частині безоплатної передачі земельної ділянки, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки площею 0,8107 га. відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 12 червня 2018 року було скасовано рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2018 року. Ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасувано рішення 3 сесії 24 скликання Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 11 жовтня 2002 року в частині безоплатної передачі земельної ділянки площею 0,82 га. ОСОБА_3 .

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та скасувано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8107 га. виданий на ім`я ОСОБА_3 серії Р4 №046557, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №559.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та скасувано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8107 га., кадастровий №1822084700:03:001:0230 виданий на ім`я ОСОБА_3 серії ЯЛ №694333, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011020900070.

Витребувано з приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказану земельну ділянку площею 0,8107 га. та передано її до земель лісового фонду державної форми власності.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Житомир Авто Інтернешнл», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 » залишено без задоволення, постанову Апеляційного суду Житомирської області від 12 червня 2018 року було залишено без змін.

22 травня 2020 року Житомирська місцева прокуратура звернулася до суду з заявою про видачу виконавчого листа для примусового виконання рішення (т.4 а.с.86).

Звертаючись до суду із заявами про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявники посилалися на відсутність підстав для виконання виконавчого листа №278/2723/15, оскільки, на їх думку судом помилково видано виконавчий лист та обов`язок боржників щодо виконання рішення фактично відсутній.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що постановою Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №278/2723/15, виданого Житомирським районним судом Житомирської області, рішення суду невиконане, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Перелік заходів примусового виконання судового рішення передбачено статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 3 якого до таких заходів віднесено вилучення у боржника і передача стягувачу предметів. Виконання рішень такої категорії, в свою чергу, регламентовано статтею 60 Закону.

Прокурор під час пред`явлення позову, а також суд під час ухвалення рішення, керувались статтею 388 ЦК України, якою визначено віндикаційний спосіб захисту цивільних прав - витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Відповідно до положень статей16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Статтею 388 ЦК України визначені підстави і порядок витребування майна із чужого незаконного володіння.

Вказаний спосіб захисту цивільних прав кореспондує із заходом примусового виконання, передбаченим пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - вилучення та передача предметів стягувачу.

Враховуючи те, що судом видано виконавчий лист, який відповідає резолютивній частині судового рішення, стягувачем зазначено відповідний державний орган, в інтересах якого прокурором заявлявся позов, судове рішення в силу статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягало примусовому виконанню до його фактичного виконання у повному обсязі.

З огляду на зазначене питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою в завершенні судового провадження, а тому боржником мають бути наданні належні та допустимі докази на підтвердження того, що його обов`язок перед кредитором відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням рішення суду або з інших причин.

Згідно із ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально-правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини).

При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується словосполучення «якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням» та не надає розширеного тлумачення підстав, за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

До матеріально-правових обставин відносяться добровільне виконання боржником чи іншою особою рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 ЦК України).

Отже, закон не передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом, є належним виконавчим документом і обов`язок боржника не припинився.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 17 листопада 2020 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що свідчить запис в державному реєстрі актів цивільного стану громадян за №3107 від 117 листопада 2020 року.

Статтею 42 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, які за змістом ст.ст.46, 47 ЦПК України повинні мати цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.

Згідно із ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у день її смерті.

Таким чином, на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України слід закрити провадження по справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на вищевикладене, звернувшись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 не було суду надано жодних доказів, які б в розумінні ч.2 ст.432 ЦПК України давали підстави для її задоволення.

Суд не може взяти до уваги посилання заявника на те, що рішення суду про витребування земельної ділянки з його приватної власності є виконаним з моменту набрання законної сили самим рішенням.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст.77-80 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, ні заявником, ні його представником не надано суду доказів щодо відсутності у заявника обов`язку щодо виконання рішення суду у справі за №278/2723/15-ц.

Виконання рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння полягатиме у внесенні державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про державну реєстрацію права власності на певне майно за особою, на користь якої ухвалено таке рішення. Внесення такого запису можливе і у процедурі примусового виконання рішення суду (постанова КЦС від 30.05.2018 року, справа №2-690/11, № у реєстрі 74505750 та від 14 січня 2020 року, справа №2-690/11, № у реєстрі 86989183).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено наявність обставин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в розумінні положень ст.432 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4, 12, 76-81, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 260, 261, 263, 268, 353-354, 432 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню закрити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1  про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

       Повний текст ухвали суду виготовлено 07 грудня 2020 року.

       Суддя:                                                         І.В.Зубчук