НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                       РІШЕННЯ

                                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня  2010 року                 справа № 2-547-2010        м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого                                        Ференс-Піжук О.Р.                  

при секретарі                                       Шевчук О.М.,

з участю позивача                                ОСОБА_1,

представника позивача                        ОСОБА_2,

представника відповідача                    Новосада Р.А.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Волиньвугілля» про відшкодування  моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, -  

встановив:

         16 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Волиньвугілля» про стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27 липня 2006 року під час виконання трудових обов’язків на шахті №5 “Нововолинська”, де він працював гірником підземним, з ним стався нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, і йому висновком МСЕК від 23.01.2007 року  встановлено 5% втрати професійної працездатності довічно внаслідок виробничої травми. Крім того, за час довготривалої роботи в шкідливих умовах на шахті №5 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», де він працював на підземних роботах в нього виникло професійне захворювання – хронічна попереково-крижова радікулопатія зі стійким больовим синдромом та кохлеарний неврит.  Відповідно до довідки МСЕК від 19 травня 2009 року позивачу встановлено 55 відсотків втрати професійної працездатності та визнано інвалідом ІІІ групи. Вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому професійним захворюванням, у незворотності та характеру вимушених змін в житті, побуті, сімейних відносинах, неможливості відновлення попереднього стану здоров’я. Через ушкодження здоров’я на виробництві йому спричинено моральну шкоду, яку зобов’язаний відшкодувати заподіювач шкоди, яким являється ДП «Волиньвугілля». Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 40000 грн. та витрати на оплату послуг адвоката.    

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали повністю. Пояснили, що ОСОБА_1 був травмований на виробництві під час роботи на шахті №5 “Нововолинська”  гірником підземним 27 липня 2006 року. 30 липня 2006 року складено акт №22 про нещасний випадок форми Н-1.

    Висновком Нововолинської МСЕК від 23.01.2007 року позивачу встановлено 5% втрати працездатності, а висновком Нововолинської МСЕК від 19.05.2009 року йому встановлено 40% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання хронічною попереково-крижовою радікулопатією зі стійким больовим синдромом та 10 % втрати працездатності внаслідок захворювання кохлеарним невритом.  Всього разом йому було встановлено 55% втрати працездатності та було визнано позивача інвалідом ІІІ групи. 14 квітня 2009 складено акт  розслідування хронічного професійного захворювання   форми П-4. Вважають, що окрім отриманих ОСОБА_1 страхових виплат, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих позивачу каліцтвом та профзахворюванням. Тому, через ушкодження здоров’я на виробництві ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яку зобов’язаний відшкодувати заподіювач шкоди, яким являється ДП «Волиньвугілля». Просять позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 40000 грн. моральної шкоди та 695,20 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні представник відповідача Новосад Р.А. позов не визнав, та пояснив, що  вини підприємства у  настанні нещасного випадку немає, позивач отримує за отримане ушкодження здоров’я щомісячно страхові виплати.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення  в зв’язку з наступним.

    В судовому засіданні встановлено, що     27 липня 2006 року під час роботи на шахті № 5 “Нововолинська”, де він працював гірником підземним, з ним стався нещасний випадок – при виконанні наряду на доставку шпального бруса, при відвантаженні бруса в «козу» одним кінцем бруса йому прибило палець правої руки до борта «кози». Підтвердженням цьому є акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 складений відповідачем 30 липня 2006 року (а.с.26).

    Висновком Нововолинської МСЕК від 23.01.2007 року позивачу ОСОБА_1 встановлено 5% втрати працездатності по трудовому каліцтву. Вказані обставини підтверджуються копією довідки МСЕК. (а.с.9).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від  14 квітня 2009 року (а.с.14-15, 24-25) ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання – хронічну двобічну попереково-крижову радикулопатію з стійким помірним больовим синдромом, та двобічну нейросенсорну приглухуватість ІІ ступеню.

Основними причинами даного профзахворювання  як зазначено у пунктах 17 актів П-4 (а.с.15,25) є недосконалість гірничої техніки та шахтних механізмів в частині їх шумової  характеристики, рівень шуму перевищує рівень допустимої санітарно-гігієнічної норми, важка фізична праця, вимушена робоча поза, несприятливі метеоумови.

    Нормами Конституції України, а саме ст.ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

    Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

    Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

    Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

    Разом з тим ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

    Умови праці на робочому місці, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

    Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

    Як встановлено в суді відповідач ДП «Волиньвугілля» не забезпечив безпечних умов праці ОСОБА_1 на робочому місці, про що зазначено у пунктах 17 актів за формою П-4 від 14 квітня 2009 року (а.с.14-15, 24-25).

    Досліджені докази дають суду підстави вважати, що неправомірними діями відповідача ДП «Волиньвугілля» позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка виразилась у наступному.

    ОСОБА_1 працюючи на шахті в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, а також виробничу травму, зазнав фізичний біль та страждання, які переносить і по теперішній час, втратив 55% професійної працездатності, визнаний інвалідом ІІІ групи

    Отже, спричинена ОСОБА_1 моральна шкода у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві – професійним захворюванням та виробничою травмою, підлягає відшкодуванню відповідачем ДП «Волиньвугілля» з вини якого вона заподіяна.

    Відповідно до роз’яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

    При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав виробничу травму та професійне захворювання . Тривалий час позивач перебував на лікуванні, що підтверджується виписками Нововолинської ЦМЛ. Позивач є інвалідом третьої групи від професійного захворювання, йому протипоказана важка фізична праця. Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя,  а тому виходячи із характеру душевних страждань ОСОБА_1 та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 7000 грн. моральної шкоди.

            Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 13, 14 Закону України «Про охорону праці»- суд,

вирішив:

    Позов задовольнити частково.

          Стягнути з ДП «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 7000 (сім тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.                                                                                                                                                  

          Стягнути з ДП «Волиньвугілля»  в дохід держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору та  15 (п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

    Стягнути з ДП «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 695 (шістсот дев’яносто п’ять) грн.20 коп. витрат на правову допомогу.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

           Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий