Постанова

Іменем України

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа №761/43720/16-ц

провадження №61-7855св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду допублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра», банк), з позовом, в якому просив визнати припиненими правовідносини за кредитним договором від 11 грудня 2007 року та зобов`язання позивача, які випливають і цього договору.

Позов мотивовано тим, що 11 грудня 2007 між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та позивачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 89 316,46 доларів США з відсотковою ставкою 12,39 % річних, строком до 10 грудня 2032 року. Належне виконання зобов`язань за вказаним договором забезпечено договором іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , вартістю 495 919 грн.

05 грудня 2013 року сторони уклали додатковий договір про внесення змін та доповнень до вказаного кредитного договору, відповідно до якого змінено валюту кредиту, поверненню підлягала сума у розмірі 503 894,15 грн, а також погоджено продаж предмета іпотеки до 05 грудня 2013 року за ціною не менше 64 540, 97 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Взяті на себе зобов`язання за договором виконані позичальником та 05 грудня 2013 року продано предмет іпотеки та цього ж дня перераховано банку кошти на погашення заборгованості за договором.

Разом з тим, банк продовжує нараховувати кошти за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач просить визнати припиненими зобов`язання по кредитному договору в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року позов задоволено.

Визнано припиненими зобов`язання за кредитним договором від 11 грудня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 і ВАТ КБ «Надра» та зобов`язання ОСОБА_1 , які випливають із цього договору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем в повному обсязі за кредитним договором, шляхом продажу предмета іпотеки в рахунок сплати заборгованості, а відповідач в порушення пункту 11.4 додаткового договору від 05 грудня 2013 року, неправомірно продовжував стягувати кошти за вказанимдоговором.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2017 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що позичальник виконав умови договору, сплатив всю суму заборгованості, що є підставою для застосування статті 599 ЦК України.

Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду скасовано з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 грудня 2007 року, у зв`язку з його виконанням, а отже зобов`язання за вказаним договором є припиненими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній постанові апеляційного суду є посилання на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2018 року, залишеного без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 січня 2019 року, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 грудні 2007 року. Проте апеляційним судом не враховано, що у вказаних судових рішеннях застосовано положення Закону України «Про іпотеку» до кредитного договору від 11 грудня 2007 року. Так в судових рішеннях зазначено, що статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Квитанція від 05 грудня 2013 року, на яку посилаються суди попередніх інстанцій як на доказ виконання зобов`язань за кредитним договором не може бути достатнім доказом виконання зобов`язання, оскільки надходження грошових коштів на банківський рахунок судами не встановлено.

Суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили умови додаткового договору від 05 грудня 2013 року про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору та не встановили послідовності дій банку щодо реструктуризації залишку заборгованості з конвертацією в гривню після продажу предмета іпотеки.

Суди встановили та розтлумачили на власний розсуд зміст додаткового договору про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору та не надали оцінку істотним умовам договору, а саме, предмету договору, строку дії договору, умовам реструктуризації заборгованості.

Суди не надали належної оцінки тому факту, що ПАТ «КБ «Надра» виконав свої обов`язки за договором про реструктуризацію та припинив претензійно-позовну роботу по стягненню боргових зобов`язань за кредитним договором.

05 грудня 2013 року ПАТ «КБ «Надра» проведено реструктуризацію залишку заборгованості ОСОБА_1 , шляхом укладення з ним додаткового договору з конвертацією в національну валюту після продажу предмета іпотеки. В цей же день кошти були перераховані в рахунок погашення заборгованості за договором від 11 грудня 2007 року, тобто до укладення додаткового договору, та відповідно були спрямовані на погашення відсотків за кредитним договором, а тому зобов`язання між сторонами не припинилися.

Суди попередніх інстанцій розглянули позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» у непередбачений законом спосіб, без з`ясування всіх обставин у справі, з порушенням норм, передбачених ЦПК України, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач в особі представника заперечує проти доводів банку та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Фактичні обставини, встановлені судами

11 грудня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 89 316,46 доларів США з відсотковою ставкою 12,39 % річних строком до 10 грудня 2032 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 11 грудня 2007 року між сторонами укладено договір іпотеки, за умовами якого позичальник передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої сторонами визначено у розмірі 495 919 грн.

05 грудня 2013 року укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, відповідно до умов якого сторони досягли домовленості змінити валюту виконання зобов`язань за кредитним договором на національну валюту - гривню, встановили, що поверненню підлягає 63 041,93 доларів США, заборгованість по сплаті нарахованих та несплачених процентів 0,00 доларів США.

Відповідно до пункту 11.2 додаткового договору сторони дійшли згоди, що позичальник зобов`язаний у термін до 05 грудня 2013 року здійснити продаж предмета іпотеки за ціною не нижче 64 540,97 доларів США та направити кошти від продажу квартири на погашення боргових зобов`язань.

Відповідно пункту 11.4 додаткового договору, за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та додаткового договору протягом 12 місяців з дати укладення додаткового договору, сторони домовилися відмінити неустойку (пеня, штраф, індекс інфляції), що існуватиме станом на дату укладення додаткового договору в повному обсязі.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 грудня 2013 року ОСОБА_1 продав предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та відповідно до квитанції від цієї ж дати сума коштів у розмірі 64 541 доларів США була перерахована цього ж дня на рахунок ОСОБА_1 у ПАТ «КБ «Надра» з призначенням платежу: сплата боргу ОСОБА_1 за кредитним договором від 11 грудня

2007 року.

Відповідач продовжує здійснювати нарахування за кредитним договором та відповідно до довідки від 19 травня 2017 року, наданої ПАТ КБ «Надра», станом на 16 травня 2017 року загальна сума заборгованості по кредитному договору складає 63 6907,30 грн, що включає: сума основного боргу - 50 3894,15 грн, відсотки - 78 824,79 грн, пеня - 54 188,36 грн.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 02 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 січня 2019 року, у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 грудні 2007 року відмовлено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом статті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною четвертою статті 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Наведена вище норма права передбачає спеціальні підстави припинення зобов`язань щодо виконання основного (кредитного) зобов`язання, яке було забезпечене іпотечним договором.

Отже, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.

Установивши, що на виконання укладеного між сторонами додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору, яким сторони змінили валюту виконання зобов`язання та дійшли згоди, що поверненню підлягає 63 041,93 доларів США, а заборгованість по сплаті нарахованих та несплачених процентів складає 0,00 доларів США, позивач у визначений цією угодою строк (в день укладення додаткового договору - 05нрудня 2013 року) здійснив продаж предмета іпотеки та в цей же день перерахував суму у розмірі 64 541 доларів США в рахунок погашення вказаного боргу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що за встановлених у цій справі обставин зобов`язання позичальника за кредитним договором припинено у зв`язку з його виконанням, а подальше нарахування банком заборгованості є порушенням пункту 11.4 додаткового договору від 05 грудня 2013 року і вимоги щодо сплати нарахованих сум є недійсними.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо наявності правових підстав для визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором, оскільки факт припинення цих правовідносин заперечувався банком, а за рахунок предмета іпотеки були у повному обсязі задоволені вимоги кредитора, зокрема в обумовленому сторонами у додатковому договорі розмірі.

Касаційна скарга банку не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували вказані висновки судів попередніх інстанцій та у ній не наведено в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин, зокрема переоцінки змісту укладеного між сторонами додаткового договору, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко