№ К-21050/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Рибченка А. О.,

                                                           Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. у справі  № 13-14/321-04-7052

за позовом Закритого акціонерного товариства “Пивоварня “Південна”

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – Сапожкова О. М.,

відповідача – Дабіжа В. І.,

встановив:

      Закритим акціонерним товариством “Пивоварня “Ефес Україна”, правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство “Пивоварня “Південна”,подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 10.09.2004р. № 0002492301/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 63 203 грн., в т. ч. 42 135 грн. основного платежу та 21 068 грн. штрафних санкцій, № 0002502301/0 про завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 488 515 грн. та зобов’язання сплатити 244 260 грн. штрафних санкцій.

      Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2005р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2005р., у справі № 14/231-04-7052 позов задоволено.

      Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2005р. рішення від 11.01.2005р. та постанова від 18.04.2005р. у справі № 14/231-04-7052 скасовані в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002502301/0 від 10.09.2004р. та справа в цій частині направлена на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

      Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.11.2005р., залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р., у справі № 13-14/321-04-7052 позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002502301/0 від 10.09.2004р. задоволено.

      Судові рішення мотивовані тим, що визначення завищення відповідачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ та зобов’язання по сплаті штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є неправомірними, оскільки: позивачем наданими податковими накладними, складеними з дотриманням вимог законодавства його контрагентами, підтверджено правильність включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку по спірним господарським операціям; також не відповідають дійсності твердження про те, що, як зазначено в акті перевірки, у зв’язку з ліквідацією ТОВ “Мілана” та скасуванням реєстрації ДП “УПК Харківснаб” включений до ціни придбаних позивачем товарів податок на додану вартість не надійшов до державного бюджету, т. я.на момент проведення господарських операцій зазначені підприємства працювали, були зареєстровані як платники ПДВ, подавали звітність.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить її скасувати посилаючись на ненадання належної правової оцінки обставинам справи, порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема: п. 1.8., пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

      Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судом апеляційної інстанції, в результаті проведеної перевірки відшкодування податку на додану вартість за липень 2001р. – грудень 2003р. Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську встановлено завищення позивачем від’ємного значення податку на додану вартість в розмірі 488 515 грн. та складено акт № 2393/23-101/5 від 10.09.2004р.

      На підставі зазначеного акту відповідачем 10.09.2004р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002502301/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 488 515 грн., зменшення його на цю суму у картці особового рахунку платника податку та зобов’язання останнього  сплатити штрафні санкції в розмірі 244 260 грн.

      Наявними в матеріалах справи копіями договорів, укладених з ТОВ “Мілана” та ДП “УПК Харківснаб”, податкових накладних, накладних на отримання товарів, платіжних доручень підтверджується, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, повне виконання зазначених договорів сторонами, включення позивачем сум ПДВ по операціям за цими договорами до податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за 2001р.

      Матеріалами зустрічних перевірок встановлено ліквідацію ТОВ “Мілана” та скасування державної реєстрації ДП “УПК Харківснаб”.

      Проаналізувавши наявні матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що факт скасування державної реєстрації ДП “УПК Харківснаб” та ліквідації ТОВ “Мілана” не є доказами несплати вказаними підприємствами податку на додану вартість до бюджету.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень позивачем норм матеріального права, а саме: п. 1.8., п. п. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, висновок апеляційного господарського суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції є вірним, ухвала постановлена відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р. у справі № 13-14/321-04-7052 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                        Рибченко А. О.

(підпис)                                         Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                                                            Брайко А. І.