КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                                  Справа № 4-с-2/10

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

7 травня 2010 року                                                                                                                                            м. Макіївка

    Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

                        головуючий   суддя         Перевєрзєв М.М.

                        при секретарі             Покашовій В.Г.

                        за участю представників

                        заявника             Бойка М.І.

                                        Ануфрієва Є.Г.

                        державного виконавця         Бессмертної А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка скаргу відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» на неправомірні дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції щодо ухвалення постанови про арешт коштів боржника під час виконання судового рішення,

В С Т А Н О В И В:

    02 квітня 2010 року   відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» (далі – ВАТ «ММК») звернулось до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції щодо ухвалення постанови про арешт коштів боржника під час виконання судового рішення, мотивуючи свої вимоги незаконністю застосування таких заходів щодо обмеження розпорядження майном боржника-підприємство, яке знаходиться у процедурі санації.

У судовому засіданні  представники заявника Бойко М.І та Ануфрієв Є.Г. підтримали заявлені вимоги, в обґрунтування яких послалися на факти і обставини, викладені у скарзі, та зазначили, що постанова державної виконавчої служби від 10 березня 2010 року про арешт коштів ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

У статутному фонді підприємства частка держави становить 60 відсотків, тому відповідно до положень статі 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» примусовий арешт грошових коштів не повинен застосовуватися у будь-яких випадках. У зв’язку з порушенням судом справи про банкрутство відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» знаходиться у стадії санації, яка є пріоритетною судовою процедурою і має основною метою фінансове оздоровлення господарчого суб’єкта. Службові особи державної виконавчої служби повинні діяти у відповідності з положеннями спеціального Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у тому числі забороняється стягнення на підставі виконавчих документів. Таким чином, процедура санації виключає розпорядження майном боржника поза її межами.

Крім того, незаконні дії державного виконавця ставлять під загрозу подальшу реалізацію плану санації, унеможливлюють виконання вимог певної категорії заборгованості, на яку не поширюється дія мораторію та порушують вимоги конкурсних кредиторів і черговості стягнення поточних кредиторів, що може призвести до значних матеріальних збитків ВАТ «ММК».

Виходячи з наведеного, представники юридичної особи просять суд визнати дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського управління юстиції Бессмертної А.В. щодо ухвалення постанови від 10 березня 2010 року про накладення арешту на кошти на розрахунковому рахунку відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» під час виконання судового рішення неправомірними та зобов’язати уповноважену посадову особу усунути допущене порушення законних прав підприємства шляхом скасування зазначеної постанови.

Державний виконавець Бессмертна А.В. зі скаргою не погодилась, пояснивши у судовому засіданні, що у неї на виконанні знаходиться виконавчий лист, виданий Кіровським районним судом м. Макіївки 23 грудня 2009 року про стягнення з ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» на користь ОСОБА_4 заборгованості відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я. У зв’язку з невиконанням боржником судового рішення у добровільному порядку, постановою від 10.03.2010 року нею винесена постанова про накладення арешту на належні ВАТ «ММК» грошові кошти, що знаходяться на вказаному у виконавчому документі розрахунковому рахунку. Рішення прийнято в установленому порядку і відповідно до вимог закону, права юридичної особи при цьому порушені не були. За таких обставин просить у задоволенні скарги відмовити.

Вислухавши пояснення представників заявника, державного виконавця, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки від 30 листопада 2009 року з відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» на користь ОСОБА_4 стягнута заборгованість суми відшкодування шкоди, завданої ушкодження здоров’я, за період з 12 травня 2006 року по 1 січня 2010 року у розмірі 4219 грн. 95 коп. Судове рішення не оскаржене учасника процесу і набрало законної сили 10 грудня 2009 року.

    На виконання рішення Кіровським районним судом м. Макіївки 23 грудня 2009 року видано виконавчий лист №2-830, який направлено до Кіровського районного відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції.

    Постановою заступника начальника відділу Бессмертною А.В. від 10 березня 2010 року, у зв’язку з невиконанням боржником рішення суду в добровільному порядку, накладено арешт на кошти відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат», що містяться на розрахунковому рахунку № 26006095001 у відділенні ЗАТ «Донгорбанк» м. Макіївки. Наведена постанова згідно поштовому відправленню отримана боржником 22 березня 2010 року, тому строк звернення зі скаргою до суду заявником дотримано.

    Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що ВАТ «ММК» зазначене судове рішення у добровільному порядку не виконане. У примусовому порядку згідно довідки Кіровського відділу державної виконавчої служби на 05.05.2010 року на користь ОСОБА_4 стягнуто грошові кошти у сумі 3139,90 грн.

    Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-Х1V «Про виконавче провадження».

    Відповідно до положень статей 4 і 5 зазначеного Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника. Державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. При здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

    За правилами частин статті 50 Закону «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

    Незастосування арешту на грошові кошти ВАТ «ММК» представники заявника мотивували посиланням на положення Закону України від 29 листопада 2001 року № 2864-111 «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», яким встановлюється мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств та господарчих товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно Установчого договору від 28 січня 1997 року частка Фонду державного майна України у статутному фонді відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» складає 62,05%.

Разом з тим, як зазначено в статті 2 для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами.

 У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», роз’яснено, що суди повинні мати на увазі, що при виконання рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі ст. 50 Закону № 606-Х1V «Про виконавче провадження» у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей – на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Наведений у додатку до Закону №606-Х1V Перелік видів майна громадян, на яке не може звернено стягнення за виконавчими документами, є єдиним для всіх випадків звернення стягнення на зазначене майно.

    Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил статті 62 Закону № 606-Х1V. При введенні спеціальною нормою закону мораторію на примусову реалізацію певного майна виконавче провадження підлягає зупиненню.

    З огляду на наведене підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не убачається, тому наведені доводи представників заявника суд не бере до уваги.

    Ухвалою арбітражного суду Донецької області від 21 квітня 1997 року порушено справу №35/1-1б про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат». На теперішній час ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2008 року продовжена процедура санації підприємства.

У зв’язку із зазначеними обставинами представники заявника вважають, що вимоги Закону «Про виконавче провадження» повинні застосовуватися у нормативному поєднанні з положеннями спеціального закону, який регулює судові процедури банкрутства – Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в частині 4 статті 17 якого вказано на те, що арешт на майно боржника на інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном, можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства ( ч. 4 ст. 12).

Між тим приписами частини 5 статті 12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

За таких обставин посилання представників заявника на зазначений нормативно-правовий акт є безпідставними.

Представники заявника вважають, що арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку підприємства, можу бути накладений тільки за рішенням суду, у зв’язку з чим державний виконавець вийшла за межі своїх повноважень, чим обмежила права ВАТ «ММК».

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта, щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджатися рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» та своєю природою є адміністративно-правовими. Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено статтею 50 Закону, пунктом 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Частиною шостою статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що стягнення на грошові кошти на інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України.

Таким чином, дія статті 1074 ЦК України стосовно обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами не поширюється на відносини про здійснення примусового виконання рішень судів на інших органів (посадових осіб), які врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», оскільки вони не є цивільно-правовими.

Винесення постанови про арешт коштів боржника окремо по кожному виконавчому документу, а не по зведеному виконавчому провадженню, відповідає положенням розділу 13 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Проаналізувавши встановлені по справі конкретні обставини, оцінивши надані в силу правил статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Бессмертної А.В. про накладення арешту на грошові кошти ВАТ «ММК» на розрахунковому рахунку у банку під час виконання судового рішення вчинені відповідно до закону, в межах наданих їй повноважень і при цьому права і свободи заявника чи інших осіб не порушено. Таким чином, законних підстав для задоволення скарги немає.

Судові витратити, пов’язані з розглядом справи, відповідно до вимог статті 388 ЦПК України покладаються на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 386-388 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У  Х  В  А  Л  И  В:

У задоволенні скарги відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» на дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Бессмертної Алли В’ячеславівни щодо ухвалення постанови від 10 березня 2010 року про арешт коштів боржника під час виконання судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_4 заборгованості відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, відмовити.

    Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду скарги у розмірі 37 грн.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду може бути подано апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом п’яти днів з дня її проголошення.

    Апеляційна скарга на ухвалу суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: (підпис)

                            З оригіналом згідно.

                            Ухвала не набрала законної сили.

                            Суддя:                                      М.М. Перевєрзєв