Справа № 2-809/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого: Попової О.М.,

при секретарі: Ждановій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ј частину нежитлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2009 року  до Ленінського районного суду м. Луганська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ј частину нежитлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у вересні 2009 р. між нею та відповідачем  було укладено в усній формі договір про спільну діяльність, відповідно до якого вони своїми спільними діями шляхом об'єднання зусиль та грошових коштів приймають участь у придбанні асфальтобетонного замощення та в будівництві нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до цього усного договору майно створене шляхом об'єднання зусиль є спільною власністю та  частка позивача в цьому майні становить 1/4.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що згідно до умов договору вона зобов'язалась за власні кошти придбати будівельні матеріали, здійснити будівельні роботи зі спорудження нежитлового приміщення, розміром 12,10 м. на 42,30 м. та нежитлового приміщення розміром 3 м. на 4м., відповідач в свою чергу зобов'язався оформити на мене право власності на ј частину асфальтобетонного замощення, що складає 913,5 кв.м. та на розташоване на ньому нежитлове приміщення, розміром 12,10 м. на 42,30 м.

Зазначає, що згідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав у ТОВ «ФС-ТРАНС» асфальто-бетонне замощення розміром 3654 кв. м. за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1, на якому вони планували побудувати нежитлове приміщення розміром 12,10м на 42,30м. та нежитлове приміщення розміром 12,10м на 42,30м.

Позивачка вказує, що вона за свої кошти купувала будівельні матеріали, які були використані в процесі робіт з переобладнання та добудови, наймала робітників, доглядала за майном в процесі виконання будівельних робіт. На теперішній час будівництво нежитлових приміщень закінчено та згідно довідки МКП БТІ окрема адреса нежитлових приміщень АДРЕСА_2.

Після закінчення робіт з переобладнання, позивачка зазначає, що вона звернулась до ОСОБА_2 з приводу виконання ним своїх зобов'язань по договору, а саме переоформлення права власності на частину нежитлового приміщення, але відповідач відмовляється виконати належним чином свої зобов'язання за договором про спільну діяльність, а саме не проводить переоформлення права власності на частку спірного нерухомого майна, не займається оформленням правовстановлюючих документі, тим самим порушує її інтереси, у зв’язку з чим просить визнати за нею право власності на ј частину асфальтобетонного замощення та нежитлове приміщення розміром З м. на 4 м., яке розташовано за адресою м. Луганськ, АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивачка підтвердила викладені в позові обставини, наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до  ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення.

ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві вказав, що він позовні вимоги позивача за первісним позовом не визнає у повному обсязі.

Зазначає, що він згідно до договору купівлі-продажу придбав у ТОВ «ФС-ТРАНС» асфальто-бетонне замощення розміром 3654 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, на якому планував побудувати нежитлове приміщення розміром З м. на 4 м. та нежитлове приміщення розміром 12,10 м. на 42,30 м. Згідно до листа МКП БТІ рекомендовано асфальтобетонному замощенню та нежитловим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_1 присвоїти АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві вказує, що у листопаді 2009 року на асфальтобетонному замощенні, він побудував нежитлові приміщення. У теперішній час будівництво нежитлових приміщень закінчено.

У вересні 2009 року між ним та ОСОБА_1 дійсно проводилися переговори стосовно часткової участі в процесі будівництва нежитлових приміщень за вказаною адресою з наступним пропорційним розподіленням нерухомого майна, та ці переговори не були проведені до кінця у зв'язку з тим, що сторони не досягли згоди за всіма істотними умовами договору про спільну діяльність. Так, між сторонами не було досягнуто згоди щодо розміру частини нерухомого майна, яку згодом повинно було передати відповідачу.

ОСОБА_2 погодився, що ОСОБА_1 дійсно придбала деякі будівельні матеріали, але він не заперечує відшкодувати витрати пов'язані з придбанням будівельних матеріалів, використаних в процесі переобладнання нежитлового приміщення у разі надання належних доказів.

Просив визнати право власності за ним на об’єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_2, а саме: нежитлове приміщення, розміром 3 м. на 4 м. з замощенням площею 3654 кв.м., нежитлове приміщення, розміром 12,10 м. на 42,30 м.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтвердив викладені в зустрічному позові обставини, просив задовольнити його в повному обсязі, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 за зустрічним позовом  позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала, просила у задоволені зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ј частину нежитлового приміщення не підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення підлягає задоволенню в повному обсязі  з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ч.2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а відповідно до ч.2 цієї статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не надано доказів, на підтвердження того, що вона та ОСОБА_2 в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору про спільну діяльність, відповідно до якого вони своїми спільними діями шляхом об'єднання зусиль та грошових коштів приймають участь у придбанні асфальтобетонного замощення та в будівництві спірних нежитлових приміщень та відповідно до якого частка ОСОБА_1 в спільному майні становить ј, а  тому в задоволені позову ОСОБА_1 необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Надана ОСОБА_1 копія договору купівлі-продажу від 12.11.2009 року укладеного між ТОВ «ФС-ТРАНС» та ОСОБА_2, та надана ОСОБА_2 копія акту прийому –передачі майна від 12.11.2009 року є підтвердженням прийняття ОСОБА_2 у власність асфальто-бетонного замощення розміром 3654 кв. м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та не свідчить про спільну діяльність.

Як зазначає ОСОБА_2 та вказує у своєму позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 у листопаді 2009 року на асфальтобетонному замощенні, яке належить останньому згідно до договору купівлі-продажу, побудував нежитлове приміщення, розміром 3 м. на 4 м. з замощенням площею 3654 кв.м., нежитлове приміщення, розміром 12,10 м. на 42,30 м.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

З урахуванням наведених обставин, суд доходить до висновку, що ОСОБА_2 набув право власності на новостворене майно, а тому позов ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлові приміщення необхідно задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.  10, 11, 14, 58-60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 205, 331, 392, 638, 639 ЦК України,  суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ј частину нежитлового приміщення – відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлові приміщення задовольнити в повному обсязі.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на об’єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_2, а саме:

-   нежитлове приміщення, розміром 3 м. на 4 м. з замощенням площею 3654 кв.м.,

-    нежитлове приміщення, розміром 12,10 м. на 42,30 м.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний  суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає сили після закінчення цього строку.

Суддя                             Попова О.М.