Справа № 344/6541/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/1160/20

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

               головуючої                        Пнівчук О.В.

               суддів:                        Мелінишин Г.П., Томин О.О.

       з участю секретаря         Маслей А.М.,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 07 вересня 2020 року, в складі судді Бабій О.М., у справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Левицький Іван Михайлович, старший державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Матієшин Наталія Дмитрівна, публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання дій державних виконавців протиправними, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, передачу виконавчого провадження, накладення арешту на квартиру, арешт коштів боржника,

в с т а н о в и в :

У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд із скаргою у якій просив суд: визнати дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Левицького І.М. та старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Матієшин Н.Д. рамках виконавчого провадження, відкритого для примусового виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2016 року протиправними. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 серпня 2018 року винесену державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Левицьким І.М. Скасувати постанову про передачу виконавчого провадження від 13 січня 2020 року, винесену старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Матієшин Н.Д. Скасувати постанову державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Левицького І.М. від 07 серпня 2018 року про накладення арешту на трикімнатну квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1 . Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 17 лютого 2020 року винесену старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Матієшин Н.Д.

В обґрунтування скарги зазначив, що виконавче провадження про стягнення з нього коштів було відкрито на підставі заяви ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» № 08/201839 від 30 липня 2018 року про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого 12 січня 2017 року Івано-Франківським міським судом на виконання рішення цього ж суду від 10 серпня 2016 року. У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено його адресу: АДРЕСА_2 . Однак за цією адресою він ніколи не проживав, на момент постановлення судового рішення та відкриття виконавчого провадження проживав за адресою: АДРЕСА_3 . У виконавчому листі невірно зазначена адреса боржника, а також відсутня дата його народження, що в силу ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» мало бути підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання. Постанови про передачу виконавчого провадження, накладення арешту на квартиру, про арешт коштів боржника є неправомірними з огляду на протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, квартира, на яку накладено арешт, що знаходиться у АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування квартири від 16 липня 1996 року, а не йому, як боржникові.

       Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07 вересня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в частині відмови у задоволенні його скарги щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, з підстав невідповідності ухвали суду вимогам закону. Суд мотивував ухвалу тим, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, чи наявність невірно зазначеної адреси його проживання, не є підставою для повернення виконавчого документу чи скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вважає, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що обов`язку стягувача, який вимагає примусового виконання рішення, надати органу державної виконавчої служби виконавчий документ, оформлений з додержанням усіх вимог закону, відповідає обов`язок державного (приватного) виконавця повернути стягувану виконавчий документ, що не містить усіх необхідних відомостей, яких вимагає закон. Зазначає, що законом не передбачено права виконавця збирати відомості на стадії відкриття виконавчого провадження, а в матеріалах справи відсутні фактичні дані про спосіб та обставини отримання державним виконавцем Левицьким І.М. відомостей про дату народження скаржника.

Суд не з`ясував фактичні обставини отримання державним виконавцем відомостей про дату народження ОСОБА_2 , необхідних для відкриття виконавчого провадження, не враховано фактичні обставини звернення стягувача із заявою від 30.07.2018 року про примусове виконання рішення суду. Отримавши повідомлення про повернення виконавчого документа через неповноту обов`язкових відомостей, стягувач, діючи недобросовісно, після відкриття судового провадження за його заявою про виправлення описки у рішенні суду від 10.08.2016 року з метою внесення до виконавчого листа дати його народження повторно звернувся до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби із заявою від 30.07.2018 року про примусове виконання рішення суду.

Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 07 вересня 2020 року, ухвалити нове рішення в частині відмови у задоволенні скарги щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, яким скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2018 року, винесену державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Левицьким І.М.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 підтримали вимоги апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник Івано-Франківського МВ ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Каліфіцький А.С. та представник заінтересованої особи  ТОВ «Вердикт капітал» Архипов О.В.заперечили доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги заявника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2018 рокувиходив з того, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, чи наявність невірно зазначеної адреси його проживання, не є підставою для повернення виконавчого документу чи скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавець не позбавлений права отримати ідентифікуючі відомості про боржника самостійно.

Судом встановлено, що на виконанні в Івано-Франківському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження № 56936995, з виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2016 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованості за кредитним договором № 2/08/16-05 від 21 липня 2008 року у розмірі 700178,19 грн.

07 серпня 2018 року державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Левицьким І.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, а також про накладення арешту все на майно боржника (а.с. 43,45).

13 січня 2020 року старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Матієшин Н.Д. винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 56936995 (а.с. 68).

Постановою від 14 січня 2020 року виконавче провадження № 56936995 прийнято державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мицаком М.З. (а.с. 69).

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Матієшин Н.Д. від 17 лютого 2020 року накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на рахунку в АТ «Кредобанк».

25 лютого 2020 року цим же державним виконавцем прийнято постанову, якою накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на рахунку в АТ «Державний ощадний банк».

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 1291 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що 12 січня 2017 року Івано-Франківським міським судом видано виконавчий лист №344/6541/2015 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованості за кредитним договором № 2/08/16-05 від 21 липня 2008 року у розмірі 700178,19 грн.

Вказаний виконавчий лист місить зазначення прізвища, ім`я, по батькові боржника, адресу його проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податку, однак дату народження боржника не вказано.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Серед засад виконавчого провадження, визначених статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковість виконання рішень.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Частина 5 вказаної статті передбачає, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) викладено такий правовий висновок: «Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання».

Подібні за змістом правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (провадження № К/9901/21841/18), а також у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14. Підстави для відступлення від наведених правових висновків відсутні.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року).

Таким чином, сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Щодо отримання державним виконавцем дати народження ОСОБА_5 , то в матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №133487599 від 07.08.2018 року сформована державним виконавцем Левицьким І.М., де в параметрах запиту вказаний реєстраційний номер облікової картки платника податків, згідно відомостей про право власності зазначено прізвище, ім`я, по батькові боржника, РНОКПП, дату народження та документ, що посвідчує особу.

Таким чином, держаний виконавець, в спосіб передбачений ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» отримав відомості про дату народження ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З урахуванням викладеного та  приймаючи до уваги обставини справи, суд першої інстанції  дійшов обґрунтованого висновку, що скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки відсутність у виконавчому документі дати народження боржника, з урахуванням того, що в виконавчому листі зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, який дозволяв здійснити ідентифікацію боржника, не є перешкодою у відкритті виконавчого провадження.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив з того, що відсутність у виконавчому документі будь-якої інформації про боржника, зокрема дати його народження, не позбавляє державного виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, в основному направлені на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Узагальнюючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанцій повно та всесторонньо перевірив доводи сторін та наявні у справі докази, застосував норми матеріального і процесуального права, з урахуванням яких дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги  ОСОБА_6 .

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 07 вересня 2020 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови складено 23 грудня 2020 року.

Головуюча                                                        О.В. Пнівчук

Судді:                                                                Г.П. Мелінишин

О.О. Томин