Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1637/20

Провадження № 2/433/737/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22.12.2020 року Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді – Гавалешка П.С.,

за участю секретаря судового засідання – Рєзнікової Л.В.,

представника позивача – Акіньшина Д.В.

відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду смт. Троїцьке цивільну справу за позовом Селянського фермерського господарства «Деметра» до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк

В С Т А Н О В И В:

До Троїцького районного суду Луганської області надійшла вищевказана позовна заява, в обґрунтування якої зазначено, що 07.09.2009 р. між ОСОБА_1 та СФГ «Деме­тра» було укладено договір оренди землі, за умови якого ОСОБА_1 передав, а СФГ «Де­метра» прийняло в оренду земельну ділянку - пай № НОМЕР_1 , для ведення товарного с/г вироб­ництва, яка знаходиться в Новоолександрівській сільській раді Троїцького району Лугансь­кої області. Земельна ділянка, яка є предметом оренди за договором б/н від 07.09.2009 року нале­жить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ЛГ №007686 від 29.10.2001р. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-4404755662020 від 16.09.2020р. земельна ділянка № НОМЕР_1 . що складає предмет оренди за вказаним вище договором, має наступні загальні відомості: кадастровий номер 4425483000:04:004:0027. площа 12.0633 га та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , дата державної реєстрації земельної ділянки 01.07.2016 р. Договір оренди землі б/н від 07.09.2009 року, зареєстрований у Троїцькому районному відділі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.11.2010 р. за № 041041800129. Строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору. Згідно п. 8. п. 43 договору оренди землі б/н від 07.09.2009 р. договір набирає чинно­сті після підписання сторонами та його державної реєстрації, строк оренди за договором складає 10 років. Відтак, строк оренди за договором б/н від 07.09.2009 р. розпочав перебіг 15.11.2010 р. та сплинув 15.11.2020 р., а орендар СФГ «Деметра» продовжує користуватися зазначеною земельною ділянкою. 17.09.2020 року СФГ «Деметра» листом-повідомленням (про укладення дого­вору оренди землі на новий строк) № 13 звернулось відповідно статті 33 Закону України «Про оренду землі» до ОСОБА_1 та повідомила його про намір та бажання, скористатися переважним правом на укладення з ним договору оренди землі на новий строк, крім цього СФГ «Деметра» відповідно статті 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 8 договору оренди землі б/н від 07.09.2009 р., разом з зазначеним листом-повідомленням направило ОСОБА_1 проект договору оренди землі (для розгляду). Відповідач отримав вищезазначений лист (з описом вкладення у лист) разом з прое­ктом договору 26.09.2020 року, на даний час Відповідач не відповів на даний лист-повідомлення, про результати розгляду проекту договору СФГ «Деметра» не повідомив, та про своє бажання чи небажання поновлювати договір оренди землі на новий строк, не надав орендарю свої заперечення проти поновлення договору оренди землі. Враховуючи відсутність, з боку ОСОБА_1 , заперечень, в строки обумовлені у ч. 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі». СФГ «Деметра» продовжила користуватися орендованою земельною ділянкою, навіть після 15.11.2020 року, та проводила на ній сіль­ськогосподарські роботи а саме зорала зазначену земельну ділянку для весняного посіву соняшнику та внесла складні добрива. Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві корис­туватися орендованою земельною ділянкою (абз. 4 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі»). Ігнорування Відповідачем ОСОБА_1 листа-повідомлення (про укладення дого­вору оренди землі на новий строк) № 13, відсутність з боку Відповідача відповіді або будь - яких пропозицій, заперечень, щодо пропозиції про укладення договору б/н від 07.09.2009 р., на новий строк, порушує переважне право орендаря СФГ «Деметра» на укладення договору оренди землі на новий строк. Охоронюваний законом інтерес позивача СФГ «Деметра» полягає в прагненні до ко­ристування матеріальними благами що витікають внаслідок володіння ним суб`єктивним майновим правом оренди земельної ділянки за договором б/н від 07.09.2009 р., та його укла­денні на новий строк, відповідно вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» На підставі цього позивач просить суд визнати укладеним договір оренди землі на новий строк та викласти його в запропонованій редакції позивача.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовної заяви.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснив що неодноразово повідомляв СФГ «Деметра» про намір самостійно використовувати свою земельну ділянку, по закінченню строку дії оспорюваного договору не бажає продовжувати його оренду. Зазначив, що не підписує запропонований договір оренди, оскільки вважає, що запропоновані позивачем умови даного договору є не сприйнятними для нього. Вважає, що позивач в супереч його волі, шляхом звернення до суду намагається примусити відповідача підписати новий договір. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛГ № 007686, земельна ділянка пай № 30 нале­жить ОСОБА_1 (а.с.13).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-4404755662020 від 16.09.2020 р. земельна ділянка № НОМЕР_1 , має наступні загальні відомості: кадастровий номер 4425483000:04:004:0027. площа 12.0633 га та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , дата державної реєстрації земельної ділянки 01.07.2016 р. (а.с.14-16).

Відповідно до копії договору б/н від 07.09.2009 р. між ОСОБА_1 та СФГ «Деме­тра» було укладено договір оренди землі, за умови якого ОСОБА_1 передав, а СФГ «Де­метра» прийняло в оренду земельну ділянку - пай № НОМЕР_1 , для ведення товарного с/г вироб­ництва, яка знаходиться в Новоолександрівській сільській раді Троїцького району Лугансь­кої області, зі строком дії даного договору 10 років. Договір оренди землі б/н від 07.09.2009 року, зареєстрований у Троїцькому районному відділі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.11.2010 р. за № 041041800129 (а.с.11-12).

Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Прикінцевими положеннями даного договору оренди землі передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Таким чином, строк дії вищезазначеного договору оренди землі закінчився 15 листопада 2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин 1-5 ст. 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект договору оренди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Вищезазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати від 10 квітня 2018 року по справі № 594/376/17-ц, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховувати суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2020 року на адресу відповідача був направлений листи-повідомлення № 13 з пропозицією про укладення договору оренди землі на новий строк з проектом договору оренди, вказаний лист та проект договору ОСОБА_1 отримав 21.09.2020 року (а.с.17-21).

У судовому засіданні встановлено, що у встановлений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» місячний термін письмової відповіді (ні про погодження, ні заперечення проти поновлення договору оренди) СФГ «Деметра» не отримало, але в судовому засіданні ОСОБА_1 наголосив, що неодноразово попереджав Орендаря про те, що не бажає продовжувати договірні відносини та має намір самостійно використовувати цю земельну ділянки для ведення власного підсобного господарства.

У судовому засіданні встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 07 вересня 2009 року відповідач договорів оренди з новим орендарем не укладав, та бажає самостійно використовувати належну йому земельні ділянки площею 12,0633 га, кадастровий номер 4425483000:04:004:0027, відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 90 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Відповідно до 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).

Таким міжнародним договором у цьому випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського суду з прав людини.

У контексті ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майном є нерухомість, зокрема, земельна ділянка та будинок, будинки (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»).

З урахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд вважає, що у даному випадку примушування відповідача до укладання договору оренди землі є прямим порушенням права власності позивача і це дає підстави для кваліфікації таких дій позивача як намагання втрутитися у право власності позивача, що є порушенням ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України.

Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що у даному випадку переважне право СФГ «Деметра» не було порушене, договір оренди землі від  07 вересня 2009 року припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України сплачена сума судового збору не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 13, 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 78, 90, 124 ЗК України, ст.ст. 328, 626, 627, 777, 792 ЦК України, ст.ст. 137, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Селянського фермерського господарства «Деметра» до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23.12.2020 року.

Суддя П.С.Гавалешко

22.12.20