У х в а л а

18 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 339/125/20

провадження № 61-18188ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Болехівська центральна міської лікарня» Болехівської міської ради Івано-Франківській області про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом та просила суд визнати незаконним та скасувати наказ директора комунального некомерційного підприємства «Болехівської центральної міської лікарні» (далі - КНП «Болехівської центральної міської лікарні») від 03 квітня 2020 року № 72-к про її звільнення з роботи, поновити її на попередньо займаній посаді та стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 07 квітня 2020 року й до дати ухвалення судового рішення у цій справі.

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2020, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач дотримався процедури звільнення позивача з роботи, оскільки ним було вжито заходів, передбачених статтею 49-2 КЗПП України щодо працевлаштування позивача, а саме запропоновано позивачу усі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам (професії та спеціальності позивача), які існували на підприємстві протягом усього періоду, як з часу її попередження про звільнення, так й на день звільнення, зокрема посаду сестри медичної приймального відділення. При цьому, позивачка не заперечила того факту, що вона була обізнана про наявність посади, проте своєї згоди на переведення на запропоновану їй посаду не надала та не вчинила необхідних дій для свого переведення на посаду.

04 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 07 грудня 2020 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 та 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із пунктом п`ятим частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовано серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі віднести цю справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Касаційна скарга разом з доданими матеріалами не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги, а саме: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не визначено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, крім того, не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України поширюються й на касаційне провадження.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

ОСОБА_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд цієї справи.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню; не зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Болехівська центральна міської лікарня» Болехівської міської ради Івано-Франківській області про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара