Постанова

Іменем України

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 361/1122/17

провадження № 61-707св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року в складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що 14 грудня 2016 року позивач звернувся до

ФОП ОСОБА_2 з питань проведення заміни розпилювачів у форсунках паливного насосу високого тиску та регулювання тиску в них. За усною домовленістю між позивачем та відповідачем вартість таких робіт повинна скласти 320,00 грн.

Звертав увагу на те, що в подальшому позивач приніс до ремонтного цеху відповідача належний йому паливний насос високого тиску, який знаходився у придатному для використання стані, для проведення його діагностики на дизельному стенді, вартість таких робіт ними визначено у розмірі 350,00 грн. У присутності позивача відповідач жодних нарядів-замовлень на виконання ремонтних робіт не складав, про наявні дефекти деталей та несправність насосу не вказував.

Стверджував, що 03 січня 2017 року ФОП ОСОБА_2 повідомив позивачу, що він розібрав насос на частини, порушивши тим самим домовленість щодо його стендового обстеження.

Вважав, що при наданні ремонтних послуг відповідач грубо порушив норми Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: вчинив дії щодо його обладнання, які не були обумовлені, не склав акта обстеження дефектного стану обладнання, на о вимогу позивача не надав документів з підтвердженням того, що відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності, а також вчинив погрози щодо можливого продажу належного позивачу майна.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд встановити факт порушення прав споживача ОСОБА_1 з боку ФОП ОСОБА_2 при наданні ним ремонтних послуг та при роздрібній торгівлі запчастинами, що полягають у наступному: відмова поставити на стенд форсунки та перевірити замовнику, продіагностувати на стенді насос високого тиску; відмова надати для огляду та обміру плунжерні пари, упаковку на них, гарантійний талон з заводу виготовлювача, чеки як саме відповідач їх придбав; відмова поставити підпис та скріпити акт здачі виконаних робіт печаткою ФОП ОСОБА_2 щодо ремонту форсунок; відмова скласти та посвідчити печаткою суб`єкта підприємницької діяльності відповідь на заяву позивача

від 17 січня 2017 року щодо інформації про плунжерні пари; не попередження споживача і неотримання дозволу на розбирання паливного насосу з витягуванням плунжерних пар. Також, позивач просив визнати протиправним вимагання зі споживача ФОП ОСОБА_2 за зберігання насосу та форсунок грошові кошти в розмірі 5,00 грн за кожну добу; визнати протиправними дії відповідача з утримання паливного насосу та чотирьох форсунок; визнати протиправними дії відповідача щодо розбирання паливного насосу без підпису споживача, попередньої діагностики на стенді за участю сторін та без складання дефективного акта; визнати протиправним не складання іншого заказ-наряду від 05 (07) грудня 2016 року про ремонт форсунок з встановленням розпилювачів, з регулюванням на тиск 160 КГ/ СМ . Крім того, позивач просив зобов`язати ФОП ОСОБА_2 вчинити наступні дії: скласти заказ-наряд на ремонт форсунок від 05 (07) грудня 2016 року; розібрати паливний насос та вилучити з нього плунжерні пари, які не містять дати виготовлення; надати квитанцію про ремонтні послуги (ремонт форсунок) на суму 320,00 грн, а також та окрему квитанцію за продаж запасної частини від насосу на суму 87,00 грн; перевірити на стенді форсунки, передати паливний насос високого тиску з чотирма плунжерними парами, форсунки та допоміжні деталі позивачу; стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У травні 2017 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за виконану роботу.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що на підставі усного договору підряду оформлено заказ-наряд від 14 грудня 2016 року, згідно з яким

ФОП ОСОБА_2 виконані своєчасно та у повному обсязі роботи з ремонту, належного ОСОБА_1 дизельного обладнання, вартість яких становить

2 760,00 грн.

Вказував на те, що ФОП ОСОБА_2 , як виконавець роботи з ремонту дизельного обладнання, свої зобов`язання виконав своєчасно, якісно та у повному обсязі, але замовник після огляду виконаних робіт почав необґрунтовано ухилятись від прийняття виконаних робіт, тобто свої зобов`язання перед виконавцем не виконав, виконані роботи не прийняв, обумовлену суму, зазначену в заказі-наряді, виконавцю не сплатив.

Посилаючись на викладене, ФОП ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за усним договором підряду в розмірі 2 760,00 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня

2019 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано

ФОП ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 електростанцію АД-10, марка дизеля: 4Ч 8,5 х 11 (5Д4), марка ТНВД: Н 40865, клеймо ТНВД: 1674, в стані, наданому до ремонтного цеху. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічного позову

ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за первісним позовом не надав позивачу квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору, а також необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також не повідомив позивача на його прохання інші відомості, що стосуються договору. З огляду на викладене, з урахуванням відсутності домовленості між сторонами та не погодження істотних умов щодо ремонту дизельного обладнання, а також оплати за ремонт, суд першої інстанції зробив висновок про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року апеляційні скарги ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року залишено без змін.

Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, оскільки та обставина, що договір побутового підряду між сторонами фактично не укладався, позбавляє останнього права на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживача».

Апеляційний суд також вважав правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову, оскільки між сторонами не було укладено договору підряду, відповідно у ФОП ОСОБА_2 не виникло будь-яких зобов`язань за цим договором, а тому його вимоги про стягнення оплати за виконану роботу є безпідставними та необґрунтованими.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2020 року представник ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову. Також в касаційній скарзі заявник просить письмово повідомити сторони про дату та час розгляду касаційної скарги.

Зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального права, вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав ФОП ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 електростанцію АД-10, марка дизеля: 4Ч 8,5 х 11 (5Д4), марка ТНВД: Н 40865, клеймо ТНВД: 1674, в стані, наданому до ремонтного цеху. Проте, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача за первісним позовом передати замовнику паливний насос високого тиску, чотири форсунки з чотирма розпалювачами.

Вважає, що, вийшовши за межі позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції ухвалив рішення, яким зобов`язав відповідача за первісним позовом передати майно ОСОБА_1 , яке не було ним передано замовнику.

Відзиву на касаційну скаргу представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від інших учасників справи до Верховного суду не надходило.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що судові рішення оскаржуються в частині часткового задоволення первісного позову, в іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому не переглядаються судом касаційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У січні 2020 рокукасаційну скаргу представника ФОП ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 передано судді-доповідачу Сердюку В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року, витребувано матеріали цивільної справи та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року матеріали справи № 361/1122/17 надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону

№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги).

Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 з питань проведення заміни розпилювачів у форсунках паливного насосу високого тиску та регулювання тиску в них. Обсяг проведення таких ремонтних робіт письмовими документами підтверджено не було.

04 травня 2017 року ФОП ОСОБА_2 направив ОСОБА_1 вимогу про сплату 2 760,00 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня

2018 року, що набрало законної сили 20 вересня 2018 року, встановлено факт порушення прав споживача ОСОБА_1 , що полягає у відмові надання споживачу послуг книги скарг та пропозицій, відмові у наданні прейскуранту цін, пов`язаних з ремонтом дизельного обладнання, засвідчених печаткою суб`єкта підприємницької діяльності та встановлення вивіски реклами «ФОП ОСОБА_2 ремонт та діагностування дизельного обладнання»; зобов`язано ФОП ОСОБА_2 надати споживачу ОСОБА_1 належним чином засвідчену книгу скарг та пропозицій, надати прейскуранти цін, пов`язаних з ремонтом дизельного обладнання, засвідчених печаткою суб`єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 та встановити на дверях орендованого відповідачем приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вивіску-рекламу «СПД ОСОБА_2 ремонт та діагностування дизельного обладнання».

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня

2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 04 квітня 2019 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до

ФОП ОСОБА_2 про встановлення факту порушення останнім прав споживача, які полягають у застосування до правовідносин нечесно-агресивної підприємницької практики; вимагання згідно із вимогою від 04 травня 2017 року коштів за ремонт насосу, який він не замовляв та перегородження споживачу рукою входу до ремонтного приміщення; визнання протиправною вимоги грошових коштів, складеної ФОП ОСОБА_2 ; визнання протиправним перегородження рукою

ФОП ОСОБА_2 вільного входу споживача у середину ремонтного цеху; визнання недійсним одностороннім правочином заказ-наряд від 14 грудня 2016 року; стягнення із ФОПОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві

від 10 липня 2018 року за результатом проведення перевірки за зверненням

ОСОБА_1 від 03 квітня 2018 року щодо можливого порушення прав останнього з боку ФОП ОСОБА_2 , останнього не було притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутності підстав. Зокрема, відповідно до пояснень, наданих Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, ФОП ОСОБА_2 , прийняв паливний насос 14 грудня 2016 року, всі коробки та насос високого тиску плунжерного пару знаходяться на складі, за час перебування товарний вигляд коробки та документи знаходяться у непридатному стані для огляду.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 865 ЦК Україниза договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 866 ЦК Українипередбачено, що договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінивши надані сторонами докази, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що між сторонами не було укладено договору побутового підряду чи будь-якого іншого договору, а отже відповідач за первісним позовом незаконно утримує в себе належне позивачу майно. У зв`язку із чим суд задовольнив частково первісні позовні вимоги та зобов`язав ФОП ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 електростанцію АД-10, марка дизеля: 4Ч 8,5 х 11 (5Д4), марка ТНВД: Н 40865, клеймо ТНВД: 1674, в стані, наданому до ремонтного цеху.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального права, вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав

ФОП ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 електростанцію АД-10, марка дизеля: 4Ч 8,5 х 11 (5Д4), марка ТНВД: Н 40865, клеймо ТНВД: 1674, в стані, наданому до ремонтного цеху, проте, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача за первісним позовом передати замовнику паливний насос високого тиску, чотири форсунки з чотирма розпалювачами, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції в резолютивній частині рішення правильно зазначено найменування належного позивачу майна для ефективного виконання судового рішення.

При цьому відповідач за зустрічним позовом звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою, в якій не наводив доводів щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог та безпідставне зобов`язання його повернути товар, який позивач йому не передавав. Натомість, не заперечував проти зберігання ним товару, який суд першої інстанції зобов`язав повернути, ФОП ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначав, що він утримує зазначене вище майно з метою отримання оплати за проведений ремонт.

Перевіряючи інші доводи касаційної скарги, які спрямовані на незгоду із ухваленими в справі судовими рішенням та власним тлумаченням норм матеріального права, Верховний Суд зазначає, що суди повно встановили обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та наданим у справі доказам, правильно здійснили тлумачення норм матеріального та процесуального права і застосували їх до спірних правовідносин.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо клопотання заявника про повідомлення сторін про дату та час розгляд касаційної скарги.

Оскільки судове рішення ухвалюється в попередньому судовому засіданні, клопотання відповідача за первісним позовом про повідомлення сторін про дату та час розгляд касаційної скарги слід залишити без розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про письмове повідомлення сторін про дату та час розгляду касаційної скарги залишити без розгляду.

Касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак

Г. І. Усик