532/1630/20
2/532/612/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2020 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Назарьової Л. В.,
з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача, адвокат Процай В. М.,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача, адвокат Галушко С. С.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,
В С Т А Н О В И В:
04 вересня 2020 року адвокат Процай В. М., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, який обґрунтував наступним.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час шлюб між сторонами розірвано, батько дитини проживає окремо. З метою захисту прав та інтересів дитини ОСОБА_1 прохає суд визначити місце проживання дитини разом з матір`ю за адресою АДРЕСА_1 . Крім цього прохає суд стягнути з відповідача понесені судові витрати: по сплаті судового збору та на правову допомогу.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2020 року відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження. По справі призначено підготовче засідання.
Позивач, ОСОБА_1 та її представник, адвокат Процай В. М. в судовому засіданні підтримали позов та прохали його задовольнити. Крім цього, адвокат Процай В.М. подав заяву про намір подати розрахунок понесених ним витрат у порядку, передбаченому нормами ЦПК України.
Відповідач, ОСОБА_2 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, однак його представник, адвокат Галушко С. С. в судовому засіданні не заперечував проти визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю.
Відповідно до ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.15).
ОСОБА_1 та її малолітня донька, ОСОБА_3 зареєстровані проживаючими в АДРЕСА_2 (а.с. 9,10,24).
На даний час ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю. Батько дитини з 07 травня 2020 року по теперішній час перебуває за межами України (а.с.47).
ОСОБА_1 є працездатною, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не судима ( а.с. 25, 26).
16 грудня 2020 року до суду надано висновок служби у справах дітей райдержадміністрації, із якого встановлено, що керуючись найкращими інтересами дитини, беручи до уваги той факт, що дівчинка весь час проживає разом з матір`ю та є малолітньою, а батько дитини не звертався із заявою про визначення місця проживання з ним, доцільним є визначити місце проживання дитини з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
9 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Враховуючи вище викладене, оскільки позивач є працездатною, за станом здоров`я має змогу виховувати дитину, а також з урахуванням того, що відповідач позов визнав, сумніву що добровільності визнання позову судом не встановлено, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, вважаю, що позов слід задовольнити та визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір`ю.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. При подачі позову до суду позивач сплати судовий збір в розмірі 840,80 грн.
У відповідності дост.142 ч.1 ЦПК України суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно ст.7 ч.3 Закону України «Про судовий збір`у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду по суті, то позивачу з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору, а решту 50 відсотків слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Крім цього, судом встановлено, що при подачі позову до суду позивач прохала суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу. В підготовчому судовому засіданні представник позивача зробив заяву про те, що ним будуть подані докази понесених витрат після ухвалення по справі рішення.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи вище викладене, позивачу слід надати термін - 5 днів з моменту ухвалення рішення по справі, для подачі до суду доказів понесених витрат та роз`яснити, що в разі невиконання даних вимог, заява про стягнення витрат на правову допомогу буде залишена судом без розгляду.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 200, 141, 142 212-215 ЦПК України; ст. 7 Сімейного кодексу України, статтями 8, 12 ЗУ «Про охорону дитинства», суд,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.
Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 420,40 (чотириста двадцять гривень сорок копійок) гривень витрат по сплаті судового збору.
Зобов`язати управління Державної казначейської служби повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору шляхом списання з р/р UA658999980313151206000016160 МФО 899998, код ЄДРПОУ 38012473, одержувач Кобеляцьке УК/Кобеляцький р-н/22030101, сплачений судовий збір при подачі до суду позовної заяви в розмірі 420,40 (чотириста двадцять гривень сорок копійок) гривні згідно квитанції № 74166 від 04 вересня 2020 року, код авторизації 43390Р, ID транзакції 32528798800002474166 , номер терміналу 20010031 .
Встановити ОСОБА_1 строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат - на правову допомогу - до 23 грудня 2020 року.
Повний текст рішення виготовлено 22 гудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Кобеляцький районний суд Полтавської області.
Учасники справи:
Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована проживаючою в АДРЕСА_2 , мешканка АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканець АДРЕСА_3 .
Суддя