Справа N 2-361/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "12" травня  2010 р. Якимівський районний суд  Запорізької області  у складі:

 головуючого судді: Федорець С.В.

 при секретарі :   Шеліповій Ю.О.,

 розглянувши в відкритому судовому засіданні  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», суд  

                                                                    ВСТАНОВИВ:

31.03.2010 р. позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» в розмірі 1717 грн., за період з 01.01.2009 року по  теперішній час , мотивуючи тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України № 2195 - IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист «дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках вказана щомісячна  допомога не виплачувалась, оскільки Законом України № 3235- IV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» ст. 77 та ст.110 та Законом України № 489 V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» ст. 71, п. 12 була призупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Як вказує позивач, Конституційний Суд України своїм рішенням № брп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 вирішив визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст.71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», п. 3 положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» № 489-У від 19.12.2006 року визнані неконституційними. Крім того, позивач зазначає, що, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. З ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім того, позивач вважає, що невиплата йому  соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком , відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Як вказує позивач, згідно  до  Закону України «Про Державний бюджет на 2009рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить : з 1 січня 2009 року  - 544 гривні, з 1 листопада 2009року - 701 гривня, з 01.01.2010р. – 701 гр.

    З початку 2008 року по теперішній час, він отримує соціальну допомогу в розмірі  менше 10% від мінімальної пенсії за віком, а не 30 % , як це передбачено законодавством.

    Таким чином, позивачем проведено розрахунок заборгованості, згідно якого сума невиплаченої соціальної допомоги за 2009 рік складає:

6126 х20,2%  =   1237,45 грн.

    100    

  Сума недоплаченої  соціальної допомоги , за думкою позивача, в 2010 році  становить:

695х3х23%       = 479,55 грн. щомісячно. Загальна сума  недоплати складає 1717 грн.

      100

Згідно постанови Якимівського районного суду від 25.08.2009 року  та  ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, які вже вступили в законну силу, суди зобов’язали Управління Пенсійного Фонду в Якимівському районі здійснити перерахунок та виплатити позивачу  недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до 31.12.2008 р. з урахуванням виплачених сум в розмірі 30% мінімальної пенсії.

На підставі викладеного, позивач просить суд   зобов'язати відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача на користь  позивача невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу за  період  2009 року та до теперішнього часу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що складає 1717 гривень та суми до дня постановлення рішення.

На судове засідання позивач не з’явився та надав клопотання, в якому просить розглянути справу без його  участі, за станом здоров’я.

Представник  відповідача до судового засідання не з’явився та надав клопотання щодо  розгляду справи за їх відсутністю. Не   погоджуючись з позовними вимогами позивача,  надав суду письмові заперечення, у відповідності до яких відповідач вважає, що жодних підстав для задоволення позову, немає.  Тому , що строк звернення до суду, встановлений ЦК України, хоч і не минув, однак, враховуючи той факт, що лише з 10.03.2010 року спори з приводу призначення , обчислення, перерахунку, здійснення, надання , одержання пенсійних виплат розглядаються в порядку цивільного судочинства, а до цього розглядалися в адміністративному провадженні, де строк позовної давності обмежувався  одним роком, згідно ч.2 ст.99 КАС України. Враховуючи той факт, що у позивача була можливість звернутися за захистом своїх порушених прав раніше, а зараз враховуючи, що закон не має зворотної дії в часі, згідно положень п.4 ст.2 ЦПК України , то управління  вважає, що підстави для використання трирічного строку позовної давності відсутні. Тому, управління Фонду наполягає на відмові в задоволенні  позову.

 Дійсно, позивач має статус «дитини війни» і у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вправі отримувати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

 Відносно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищена на 30% мінімальної пенсії за віком.

Але відповідачем вказане підвищення виплачується позивачу з 01.01.2008 року на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.  Статтею 19 Конституції України передбачено правовий порядок в Україні, який ґрунтується на принципах , згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством України.

  Згідно до Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 24.10.2007 року, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел. Бюджет Пенсійного Фонду щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Однак, як зазначає представник відповідача у запереченні, законодавством України не визначено, за рахунок яких коштів та джерел повинно виплачуватися вказане підвищення, та в якому порядку і яким чином обчислювати розмір цих виплат. При цьому п. 9 Положення про Пенсійний Фонд України передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного Фонду України, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Згідно ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлений прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. У зв»язку з відсутністю бюджету на 2010 рік всі розрахунки проводяться в межах видатків і ставок бюджету минулого року. Враховуючи вищевикладене, позивач отримує вказане підвищення до пенсії з 01.01.2009 року по теперішній час 2010 року.

      Зазначені суми були нараховані та виплачені відповідачем позивачу у повному обсязі, що підтверджується наданою відповідачем довідкою.

Під час судового засідання були вивчені наступні матеріали справи:

-   копія паспорту позивача (а.с.4);

-   копія ідентифікаційного коду (а.с.6);

-   копія пенсійного посвідчення з зазначенням «Дитина війни»  (а.с.5);

-   копія постанови Якимівського районного суду (а.с.8-10);

-   довідка  управління ПФУ в Якимівському районі № 883 від 15.04.2010 року про виплату надбавки (а.с.17);

 Таким чином , судом встановлено наступне:

    Позивач звернувся з позовом про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»  за період з 01.01.2009 року по теперішній час в розмірі 1717 грн. та суми до дня постановлення рішення.

      Згідно довідки  УПФУ в Якимівському районі Запорізької області з 01.01.2009 року по теперішній час виплачується надбавка, як дитині війни в розмірі 49,80 грн., щомісячно.

     Щодо  заперечення представника відповідача відносно строків звернення позивача   до суду  з позовом про стягнення недоплаченої щомісячної державної  соціальної допомоги, суд виходить з того, що позивачем вимоги щодо стягнення грошової допомоги як дитині війни за минулі роки не заявлено, тому підстав для розгляду питання щодо застосування строку позовної давності у суду немає .

    Щодо вимог позивача про зобов’язання  органів ПФУ в Якимівському районі  нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» .     У відповідності до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» викладено в наступній редакції : « установити в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (498 гр.). Встановити з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність -573 гривні. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ України».

Статтею 1 Закону України  № 1646-VI від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового  мінімуму та мінімальної заробітної плати» передбачено з 01.11.2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність  в розмірі 573 гривні.

У відповідності до  п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 р. № 530 встановлено, що «Дітям війни» виплачується підвищення з 1 жовтня 2008 р. у розмірі 49,8 гр.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Київа від 15.06.2009 р. за № 2/385 визнано незаконним п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 р. № 530.

Тобто, за думкою суду при визначенні розміру підвищення вказаної категорії громадян необхідно виходити з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, згідно зі  ст.6 Закону  «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2009 року позивачу повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком»

У відповідності зі ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином позивачу повинно бути сплачено

 за період з  01.01.2009 р по 31.10.2009 року  (498грн.х30%) х 10 міс.= 1494 грн.

 За період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року     (573грн.х 30%) х 2 міс.= 343,80 грн.,

 тобто загальна сума щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік , яка підлягає сплаті з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року  складає 1837,80 грн.

 Згідно наданої  відповідачем довідки позивачу за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року було виплачено 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме :

 Січень 2009-49,80 ,Лютий 2009 р - 49,80 грн,березень 2009 р-49,80 грн, квітень 2009 р.-49,80 грн, травень 2009р-49,80 грн, червень 2009р-49,80 грн,  липень 2009р-49,80 грн, серпень 2009 р-49,80 грн., вересень 2009р.-49,80 грн., жовтень 2009р- 49,80 грн., листопад 2009р.-49,80 грн., грудень 2009 р.-49,80 грн, що в загальній сумі складає  597,60 грн.

Отже, різниця між сумою, яка повинна бути сплачена позивачу та фактично сплаченого підвищення до пенсії

за період з 01.01.2009 р. по грудень 2009 р.( включно)  становить :1837,80 грн.- 597,60 грн. = 1240,20 грн.

Щодо вимог позивача по виплатам за 2010 рік, суд виходить з наступного .

Згідно ч.4 ст.46 Бюджетного Кодексу України  до прийняття закону про Державний бюджет  України на поточний бюджетний період податки, збори (обов»язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.

Згідно  ст.1 Закону України № 1646-VI від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 01.01.2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 695 грн.

Тобто , позивачу з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року повинно бути сплачено:

(695 грн. х30%) х4 міс.= 834,00 грн.

Згідно наданої  відповідачем довідки позивачу за період з 01.01.2010 року по теперішній час було виплачено 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме - 49,80 грн.

    Таким чином, в 2010 році за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року   позивачу повинно бути сплачено ( 834,00 грн. – 199,20 грн. = 634,80 грн.).

 Враховуючи, що  Згідно  ст.1 Закону України № 1646-VI від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 01.04.2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 706 гривень,  

 Таким чином, за період з 01.01.2009 року по день постановлення рішення ( 12.05.2010 року) позивачу невиплачено 1875,00 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо виплати йому недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги з 01.01.2009 рік по день постановлення рішення, за думкою суду, підлягають  частковому задоволенню. Тому що, суд не згоден з  розрахунком  позивача відносно невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», бо суд дійшов висновку, що недоплачену допомогу необхідно розраховувати з мінімального прожиткового мінімуму  для непрацездатних осіб, а не з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.

При цьому суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність коштів   для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Крім того, Пенсійний Фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний Фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені у встановленому порядку територіальні управління.

 Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування та перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідне територіальне управління за місцем проживання позивача - Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області.

Відносно посилань відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру мінімального розміру пенсії для здійснення розрахунку та підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України І "Про соціальний захист дітей війни"  суд  вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при визначенні розміру 1 підвищення до пенсії за основу його нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не існує.

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-ІУ, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися виплати дітям війни.

Тому, суд вважає, що наявність такої норми матеріального права (ч.1 ст.28 Закону N 1058-1V) та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Таким чином, посилання відповідача на  відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", визнається судом  безпідставним, і не звільняє суб'єкта владних повноважень, а саме, Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" для цієї категорії осіб.

При цьому, в силу статті 7 Закону N 2195-1V за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом. Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та  належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005року)

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу надбавки до пенсії за період з  01.01.2009 року по  теперішній час, тобто по 12.05.2010 року( день винесення рішення) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправними і тому у частині нарахування цієї виплати за зазначені періоди вимоги позивача підлягають частковому   задоволенню , тому що, суд не згоден з розрахунком позивача щодо невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, бо суд дійшов висновку, що недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу необхідно розраховувати з мінімального прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а не з  мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які відносяться до основних і демографічних груп населення.

Керуючись  ст.ст.28, ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» 1,3,6 Законом України "Про соціальний захист дітей, ст.54  Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» ,  ст.1 Закону України від 20.10.2009 року № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» , ст. 256-257 ЦК України,  ст.9-11, 213-215, 218 ЦПК України, суд

                                                                  ВИРІШИВ:

    Позовну заяву  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково .

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Якимівському районі Запорізької області нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну  допомогу  та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області    недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з  01.01.2009 року по 12.05.2010 року  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до  апеляційного  суду  Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя: