ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10184/20 Справа № 171/974/20 Суддя у 1-й інстанції - Чумак Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року                                                                 м.Кривий Ріг

справа № 171/974/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1  ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення  Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року, яке ухвалено суддею Чумак Т.А. у м. Апостолове Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.10.2011 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із Анкетою-заявою № б/н з метою отримання банківських послуг, якою підтвердив що повністю проінформований про Умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», а також підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт, що визначений у Довідці про зміну умов кредитування, яка додана до позову. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору надав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Банк за договором свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору і в межах встановленого ліміту.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, своєчасно не сплачував грошові кошти на погашення кредиту, в зв`язку з чим, станом на 28.04.2020 року у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 133181,32 грн., яка складається із 87522,10 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2215,62 грн. – заборгованості за простроченими відсотками, 36625,44 грн. – заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також штрафу - 500 грн. (фіксована частина) та штрафу – 6318,16 грн. (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача та стягнути судові витрати по справі.

Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на те, суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності досягнення між сторонами кредитного договору згоди про розмір кредиту, відсотків та неустойки за кредитним договором. Зокрема, зазначає, що відповідач своїм підписом підтвердив, що підписана Анкета-заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком договір, тобто між сторонами було укладено договір приєднання. При цьому, правовідносини сторін врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Постановою КМУ №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», якими, зокрема визначено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних відносин, виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат, тощо.

Зауважує на тому, що позивачем на підтвердження використання відповідачем кредитного карткового рахунку була надана виписка, яка відповідно до п. 5.6. Положення НБУ від 18 червня 2003 року № 254, є регістром аналітичного обліку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначається для видачі або відсилання клієнту, при цьому виписки з карткового рахунку є доказом виконання банківських операції, не можна вважати неукладеним договір, який частково виконується, та саме по собі посилання на не ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, адже підпис під Умовами та Правилами не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.

Позивач вважає, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводів банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, а за умовами ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, кредитний договір є оплатним, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами у повному обсязі. При цьому апелянт зауважує на тому, що позивачем по справі заявлені вимоги про стягнення відсотків, відповідно до ст. 625 ЦК України, тому суд першої інстанції безпідставно вважав непогодженими умови щодо сплати неустойки.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що кредитного договору до суду не надано, а зі змісту Анкети - заяви про приєднання до «Умов і правил надання банківських послуг» в «ПриватБанку» не вбачається жодної інформації, яка б свідчила про укладення саме кредитного договору, в ній не міститься інформації про його істотні умови. Вказана Анкета-заява взагалі не містить даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, в Анкеті – заяві відповідач висловив бажання оформити ощадну книжку (депозит), про що прямо зазначено в анкеті.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21.10.2011 року відповідач звернувся до позивача із Анкетою-заявою, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я ощадну книжку (депозит). Відомості про кредитний ліміт та умови його отримання в заяві відсутні.

Позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» із зазначенням умов, що стосуються чотирьох  карт з різними назвами та умовами користування,  який не містить підпису відповідача  та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які також не містять підпису відповідача (а.с.16).

Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору про надання банківських послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на28.04.2020 року становить 133181,32 грн. та складається із 87522,10 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2215,62 грн. – заборгованості за простроченими відсотками, 36625,44 грн. – заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також штрафу - 500 грн. (фіксована частина) та штрафу – 6318,16 грн. (процентна складова)

Згідно зі ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2011 року у формулярі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 , а також останнім проставлено підпис під текстом у розділі «Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, виявляю бажання оформити на своє ім`я ощадну книжку (депозит)».

Зазначений розділ передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток, а саме: картка "Універсальна", картка класа Gold, ідентифікація з паспортом, зарплатна картка, пенсійна картка, ощадкнижка (депозит), дебетова особиста картка), а також суму бажаного кредитного ліміту.

Окрім того, при пред`явленні позову Банком наданий витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", у яких містяться умови щодо пільгового періоду, базової процентної ставки, строків сплати заборгованості, неустойки для наступних видів кредитних карт: Універсальна, 30 днів пільгового періоду; Універсальна, 55 днів пільгового періоду; Універсальна Contract; Універсальна GOLD.

При цьому, для карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та «Універсальна Contract» процентна ставка для всього періоду кредитування вказана як незмінна, а для інших карток процентна ставка підвищується у чітко вказані дати.

З наданої Анкети-заяви розділу «Прошу надати мені перелічені нижче послуги» вбачається, що відповідач бажав отримати ощадну книжку (депозит). Однак, позивачем не зазначено, яку саме картку було видано ОСОБА_1 .

Використання даних наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та виходячи з чого має орієнтуватися суд під час розгляду справи.

Окрім того, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач при заповненні Анкети-заяви був ознайомлений та погодив використання саме цих Тарифів.

Анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити укладення договору, конкретні його умови, зокрема, встановити, яка відсоткова ставка мала б відповідати правовідносинам сторін. Розрахунок заборгованості таким доказом не є, оскільки такий складено безпосередньо позивачем, при цьому доказів на підтвердження визначених банком показників, матеріали справи не містять.

Факт видачі кредитної картки та встановлення кредитного ліміту банком не підтверджений.

Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ані витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ані витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» не містять підпису відповідача.

Матеріали справи також не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначених у цих документах розмірах і порядку нарахування.

Враховуючи, що Банком не доведено тип кредитної картки, у зв`язку із чим неможливо установити розмір відсотків, обумовлений сторонами при укладенні договору, при цьому Правила надання банківських послуг «ПриватБанку» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, відтак такі вимоги є недоведеними.

На підставі наведеного вище колегія суддів вважає вірним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності досягнення між сторонами кредитного договору згоди про розмір кредиту, відсотків та неустойки за кредитним договором. Зокрема, зазначає, що відповідач своїм підписом підтвердив, що підписана Анкета-заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком договір, тобто між сторонами було укладено договір приєднання, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження отримання кредитної картки позичальником, що є предметом розгляду даної справи, оскільки в Анкеті-заяві відсутній номер картки, яку отримав Позичальник, крім того, з розділу Анкети-заяви «Прошу надати мені перелічені нижче послуги» вбачається, що відповідач бажав отримати ощадну книжку (депозит).

У зв`язку з тим, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів факту отримання відповідачем кредитної карти або кредиту у будь-якій іншій формі, заборгованість за відсотками, яку він вимагає стягнути, є недоведеною, у зв`язку з чим колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводів банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, а за умовами ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, кредитний договір є оплатним, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами у повному обсязі та штрафів.

Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог позивача є обґрунтованим.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» -  залишити без задоволення.

Заочне рішення  Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне рішення суду складено 21 грудня 2020 року.

Головуючий:

Судді: