Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович В.А.  

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 428/4810/20

Провадження № 22-ц/810/883/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року                                        м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Гаврилюка В.К., Коновалової В.А.

за участю секретаря: Пономарьової В.С.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідач – Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2020 року, ухвалене судом у складі судді Юзефовича І.О.

за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», третя особа голова правління Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайов Леонід Сергійович

про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що працював в ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на посаді начальника відділу загально-правової роботи юридичного департаменту.

Згідно наказу Голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» № 621 від 14 серпня 2018 року на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за відсутність на робочому місці у робочий час без поважної причини, в проміжок часу з 12-23 до 13-00 та з 14-52 до 15-48 08 серпня 2018 року, а також в проміжок часу з 09-45 до 10-40 09 серпня 2018 року.

Разом з дисциплінарним стягненням з підстав відсутності на робочому місці в табелі обліку робочого часу за серпень 2018 року відповідачем було вказано меншу кількість відпрацьованих робочих часів понад фактично відпрацьованого робочого часу.

При щоденній роботі (8,2 години), місячній нормі тривалості робочого часу в серпні 2018 року – 175,0 годин робочого часу, повністю відпрацьованих позивачем. В табелі натомість було зазначено, що відпрацьовано 172,4 години робочого часую

Відповідно до зазначеного табеля відповідачем позивачу був обчислений розмір заробітної плати.

Відповідно до розрахункового листа за серпень 2018 року розмір заробітної плати склав 8944,36 грн.

27 листопада 2019 року рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області розглянуто цивільну справу за позовом № 428/10794/18 за позовом Феленка наказ про застосування дисциплінарного стягнення до позивача визнано неправомірним та скасовано.

18 березня 2020 року постановою Луганського апеляційного суду рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2019 року залишено без змін.

Відповідач не доплатив позивачу заробітну плату за серпень 2018 року у розмірі 155, 64 грн.

Крім того, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача відносно порушень прав у сфері трудових відносин, які виразилися у незаконному притягненні до дисциплінарної відповідальності, відмові у нарахуванні та виплаті заробітної плати у повному обсязі за серпень 2018 року, позивачу спричинено моральну шкоду.

У зв`язку з викладеним просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму ненарахованої до виплати та невиплаченої заробітної плати за 2.6 години робочого часу фактично відпрацьованих у серпні 2018 року у сумі 155,64 грн., моральну шкоду у розмірі 9100,00 грн та судові витрати у сумі 840,80 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2020 року заявлені вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 суму не нарахованої та невиплаченої заробітної плати за 2,6 години фактично відпрацьованого робочого часу в розмірі 155,64 грн.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні інших позовних вимог.

Стягнуто з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2020 року в частині відмови у відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто не нарахування та невиплата заробітної плати, що доведено преюдиціальним судовим рішенням та згідно з ч.4 ст.82 ЦПК не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено факту заподіяння йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги позивачем рішення суду оскаржується в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди. Рішення суду в частині стягнення зПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 суми ненарахованої та невиплаченої в розмірі 155,64 грн не оскаржується учасниками справи, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

       Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено завдання йому діями відповідача моральної шкоди.

       Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

       Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», 21.08.2019 року позивача звільнено у зв`язку з скороченням чисельності працівників п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.6-8).

Згідно табелю обліку робочого часу за серпень місяць 2018 року та розрахункового листа за серпень 2018 року ОСОБА_2 у серпені місяць відпрацював 22 дні і 172,4 год., та отримав заробітну плату у розмірі 8944,36грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області по цивільній справі № 428/10794/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про визнання протиправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення були задоволені, наказ Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайова Л.С. № 621 від 14.08.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення» було визнано неправомірним та скасовано. Постановою Луганського апеляційного суду від 18 березня 2020 року вказане рішення суду залишено без змін.

09 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому 155, 64 грн. за 2, 6 годин робочого часу фактично відпрацьованих в серпня 2018 року.

На час звернення позивача до суду, 11 червня 2020 року, відповідачем не було здійснено нарахування та виплату позивачу недоотриманої заробітної плати за серпень 2018 року у сумі 155, 64 грн і ця обставина не заперечувалася представником відповідача при розгляді справи у суді першої інстанції.

Звертаючись, до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати у сумі 155, 64 грн та моральної шкоди, позивач зазначив, що неправомірними діями відповідача відносно порушень у сфері трудових відносин, які виразилися у незаконному притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності, відмови у нарахуванні та виплаті заробітної плати за фактично відпрацьовані години роботи в серпні 2018 року призвело до моральних страждань позивача та негативних наслідків морального характеру.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заявлених вимог позивачу у відшкодуванні моральної шкоди не звернув уваги, що позивач у позовній заяві вказав на те, що саме неправомірними діями відповідача по притягнення його до дисциплінарної відповідальності та невиплата недонарахованої заробітної плати і є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до  ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Оскільки порушення трудових прав позивача призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, то відповідач повинен відшкодувати позивачу також і моральну шкоду. Однак з урахуванням характеру та розміру душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру його немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі 500, 00грн.

З урахуванням викладеного, відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення заявлених вимог до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про відшкодування моральної шкоди.

В ч. 1ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною шостою вказаної статті встановлено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.10.ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З відповідача на користь держави підлягає сплаті судовий збір у розмірі 115, 50 грн.

       Керуючись ст. ст.367,374,376,381,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2020 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», місцезнаходження юридичної особи: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 500, 00 (п`ятсот) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», місцезнаходження юридичної особи: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581, на користь держави судовий збір у розмірі 115(сто п`ятнадцять) грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

       Дата складання повного тексту постанови – 22 грудня 2020 року.

Головуючий

Судді :