2/134/259/2020

Справа № 134/1337/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 грудня 2020 року                 Крижопільський районний суд

                                                                       Вінницької області

               в складі: головуючого – судді: Лабая О.В.

                з участю секретаря: Баденюк О.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голубецької сільської ради, співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року позивач звернулася до суду з позов про визнання права власності на житловий будинок.                                                                        В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказує на те, що на підставі договору – купівлі продажу від 31.08.1988 ними був придбаний на ім`я ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 .         Згідно з довідкою – випискою з по господарської книги Голубецької сільської ради від 23.01.2020 № 116, по господарська книга № 7 особовий рахунок № НОМЕР_1 станом за 1986 – 1990 роки членами двору були ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Згідно з довідкою Голубецької сільської ради від 24.01.2020 № 133 вказано про те, що згідно по господарської книги № 7, особовий рахунок НОМЕР_2 , житловий будинок АДРЕСА_1 , відноситься до суспільної групи колгоспних дворів.                                                Станом на 15 квітня 1991 року склад двору: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Однак, правовий статус колгоспного двору станом на 15.04.1991, як форми спільної сумісної власності, був припинений, разом з тим свідоцтвом про право спільної часткової власності не було отримано.                                                                                 ОСОБА_4 вибув із колгоспного двору у 1987 році, та помер у 2007 році. При виході з колгоспного двору вимоги про виділ з колгоспного двору не заявляв. Також, її дочки після одруження фактично вибули з будинку і не бажають оформляти своє право власності на будинок. Оформити на себе право власності вона не може, оскільки Голубецька сільська рада не видає свідоцтво про право на власність, оскільки згідно договору – купівлі продажу будинку від 31.08.1988 покупцем вказаний ОСОБА_4 . Тому змушена звернутись до суду із даним позовом.        Ухвалою судді від 28 серпня 2020 року позовну заяву було залишено без руху.                                                                                                                15 вересня 2020 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого судового засідання на 12 жовтня 2020 року.                                                                                        Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року у даній справі було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

За клопотання представника позивача, ухвалою суду від 24 листопада 2020 року у справу було залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .                                                        У призначене на 17 грудня 2020 року підготовче засідання позивач не з`явилася. Надала суду заяву слухати справу у її відсутність. Позов просила задовольнити в повному обсязі.                                                                        У призначене на 17 грудня 200 року підготовче засідання представник відповідача та співвідповідачі не з`явилися, подали через канцелярію суду заяви про розгляд справи у їхню відсутності, вимоги викладені у позові підтримали в повному обсязі, проти задоволення вимог не заперечували.                                        Враховуючи наведене, суд розглянув справу у відсутності сторін в підготовчому судовому засіданні в порядку положень ст. 206 ЦПК України.        Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.        Згідно із ч. 4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.        Частиною 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.                                                Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.                                Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.                Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відноситься до майна колгоспного двору, головою якого в ОСОБА_4 .                                Членами колгоспного двору були позивач - ОСОБА_1 та співвідповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Голубецької сільської ради Крижопільського району, Вінницької області (а.с.11).                                                                                                        Згідно з довідкою Голубецької сільської ради від 24.01.2020 № 133 вказано про те, що згідно по господарської книги № 7, особовий рахунок НОМЕР_2 , житловий будинок АДРЕСА_1 , відноситься до суспільної групи колгоспних дворів (ас. 12).         Відповідно до Постанови РМ УРСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок державного обліку житлового фонду» і відповідно до чинного на той час порядку обліку господарств колгоспних дворів, все майно колгоспного двору обліковувалося за головою колгоспного двору.                                                        Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" з наступними змінами, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору.                                За нормами ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР, які діяли до ведення в дію Закону України "Про власність", кожен з членів колгоспного двору мали рівне право на майно колгоспного двору. Тобто, після введення в дію Закону України "Про власність" 15.04.1991 року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору, які не втратили право на витребування частки. Таким чином, незважаючи на той факт, що голова колгоспного двору отримував свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок всі члени колгоспного двору мали рівну частку житлового будинку з господарськими спорудами, а саме по 1/2 частині.                                Як встановлено ОСОБА_4 помер у 2007 році.                                                Факт родинних відносин між позивачем та співвідповідачами підтверджується копіями про укладення шлюбу (а.с.8,10).                                        Таким чином, ОСОБА_4 вибув із колгоспного двору у 1987 році, та при виході з колгоспного двору вимоги про виділ з колгоспного двору не заявляв.        Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.                                                                Отже, судом встановлено, що дочки позивача після одруження фактично вибули з будинку і проживають за іншими адресами та не бажають оформляти своє право власності на будинок. Інших членів двору, які б претендували на спадщину судом не встановлено.                                                                        За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.                                                                                Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 236-365 ЦПК України, ст.238 ЦК України, ст.ст. 120, 121 ЦК УРСР , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де вказано: Житловий будинок «А», загальна площа – 79,3 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., допоміжною площею 39,5 кв.м., до складу якого входить: нежитлова прибудова «а2», літня кухня з погрібом «Б», тамбур з шиєю погріба «б», вхідна площадка «б-1», сарай «В», сарай «в», гараж «Г», сарай «Д», «1,2,3,К» споруди, в порядку спадкування пімля смерті ОСОБА_4 , який помер у 200 році.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22 грудня 2020 року.

       Суддя