Справа №3-601/2010р.

ПОСТАНОВА  

    Іменем  України

"06" травня 2010 року суддя Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. , розглянувши матеріали, що надійшли з Фонду соціального захисту інвалідів про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. АДРЕСА_1, працює – головним лікарем Якимівської ЦРЛ, громадянина України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.188-1ч.2 КпАП України,

встановив:

08.04.2010 року Фондом соціального захисту інвалідів встановлено, що ОСОБА_1, працюючи головним лікарем Якимівської ЦРЛ,  не виконав норматив з працевлаштування інвалідів у 2009 році, що встановлено ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Під час розгляду матеріалу ОСОБА_1 не визнав своєї провини у скоєнні зазначеного правопорушення та пояснив суду, що причиною недотримання Якимівськию ЦРЛ нормативів працевлаштування інвалідів із-за  відсутності самого факту находження на обліку особи-інваліда, яка виявила бажання працювати. Як зазначає ОСОБА_1, ці положення не поширюються на підприємства, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, яким є Якимівська ЦРЛ.

Розглянув матеріали справи, заслухав ОСОБА_1, суд встановив, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 188-1 ч.2 КупАП у зв’язку з наступним:

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Частиною 3 ст. 18-1 зазначеного закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань".

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 17 закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їх забезпечується право працювати на підприємствах, установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами".

При цьому суд вважає, що законом встановлено захист саме приватного права конкретної особи, установленому порядку визнаної інвалідом. У зв'язку з чим при вирішенні питання про притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 188-1 КУпАП, необхідно виявити наявність волевиявлення інваліда до реалізації свого захищеного законом приватного права на труд.

Застосування зазначеної у ч. 2 ст. 188-1 КУпАП санкції, при відсутності самого факту находження на обліку особи-інваліда, яка виявила бажання працювати, є безпідставним та суперечить загальним принципам права накладення юридичної відповідальності на особу.

Загальновідомим є й те, що до основних складових правопорушення належить вина   та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та наслідками. Наявність визначених приватних прав у конкретної особи ніяким чином не передбачає реалізацію такого права без волевиявлення самої особи, яка володіє такими правами. Тобто, виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів можливо лише за наявності вакантного робочого місця та бажання, волевиявлення самої особи інваліда працювати.

Таким чином, факт відсутності доказів реалізації інвалідом свого права на працевлаштування, а саме - бажання працювати у конкретній установі та повідомлення про це служби зайнятості населення, а також, постановка на облік у цій службі, робить неможливим застосування адміністративної санкції до посадової особи, яка наділена правом приймати на роботу та правом звільнення.

      Відповідно до ст.247п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.    

Керуючись ст. ст.283, 188-1ч.2, 247п.1 Кп АП України, суд,                                                      

                       П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності, передбаченої ст.188-1ч.2 КУпАП у узв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржене особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним  представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути винесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до Запорізького апеляційного суду через Якимівський районний суд Запорізької області.

Суддя -