Справа за № 2а-650
2010 рік
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2010 року Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого – одноособово судді Прийомової О.Ю.
при секретарі – Петренко І.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород – Дністровському цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород – Дністровському про визнання дій відповідача щодо відмови перерахування пенсії неправомірними та зобов’язання перерахувати державну пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та перерахування та виплати йому 30 % мінімальної пенсії за віком згідно з ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»
В с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання його дій, щодо відмови в перерахуванні розміру державної і додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 50, 54 ЗУ ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просить суд зобов’язати відповідача зробити перерахунок та призначити йому з 01.01.2009 року державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, дотакову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75% пенсії за віком, вказуючи, що він є постраждалим в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії І та інвалід ІІ групи. Крім того просить суд зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплатити йому 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2009, вказуючи, що він, 1942 року народження, є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак в порушення вимог діючого законодавства йому в 2006 – 2009 роках щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни не виплачувалась.
В судове засідання позивач не з’явився, згідно наданої до суду заяви просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. Суд розглядає справу за відсутністю сторін, відповідно до наданої заяви та за наявними у справі доказами.
Вивчивши матеріали справи, оголосивши заяви сторін, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А №059776 (а.с.8), інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов’язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 2-18 №068855 від 03.02.2010 (а.с.7).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи – 50% мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІ групи – 75% мінімальної пенсії за віком,.
З положеннями даних норм співпадає припис п.4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року №523.
Згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до вимог ч.3 ст.45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з 01 січня 2009 року в розмірі: пенсії по інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії – 75% мінімальної пенсії за віком, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
В ч.1 ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI (далі Закон №835-VІ) зазначено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» ніяких змін до Закону №796-ХІІ не вносилось. Згідно Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 01.11.2009 року становив 573 гривні.
Тобто, при нарахуванні пенсії позивачу з 01.01.2009 року відповідач повинен брати прожитковий мінімум в зазначених розмірах прожиткового мінімуму, оскільки саме він береться для визначення мінімальної пенсії за віком при нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності та додаткової пенсії згідно Закону №796-ХІІ. Наявність такого права у позивача гарантується Конституцією України
Що стосується позовних вимог позивача, щодо перерахування та виплати йому 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно з ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», то згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом «Про державний бюджет України на 2006 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня – 350 грн.; з 1 квітня – 359 грн.; з 01 жовтня – 366 грн.
Згідно із Законом «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня – 380 грн.; з 1 квітня –406 грн.; з 01 жовтня – 411 грн.
Згідно із Законом «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня – 470 грн.; з 1 квітня –481 грн.; з 1 липня – 482 грн.; з 01 жовтня – 498 грн.
Таким чином сума його невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2009 роки складає у розмірі 5825 грн.
Дію вище вказаної статті 6 Закону України було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367- IV внесені зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункти 17 статті 77 , а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , запроваджується з 01 січня 2006 року , а стаття 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати до пенсії дітям війни, то суд вважає, що вимоги позивача, щодо не виплати йому щомісячної соціальної допомоги за 2006 рік є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На 2007 рік, дію статті 6 Закону України було зупинено з урахуванням ст. 111 Закону України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено, що «підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) зупинення дії статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», передбачене Законом України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» та положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором, згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) вищевказані зміни статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року та втратили чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008 року.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, судом встановлено, що позивач має право на підвищення пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», однак лише з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року, тобто враховуючи з якого періоду (дати) зупиненні дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено та визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), тобто у 2007 році з 09.07.2007 року з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України; у 2008 році з 22.05.2008 року з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 22.01.2009 року .
Отже, враховуючи положення ст. 99 КАС України, суд прийшов до висновку, що позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом.
В зв’язку з тим, що причина пропуску строку позивачем визнана судом неповажною, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 11, 12, 18, 71, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.8, 19, 22, 24, 46, 75, 92, 152 Конституції України, ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796–ХІІ від 28.02.1991 року, , ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород – Дністровському про визнання дій відповідача щодо відмови перерахування пенсії неправомірними та зобов’язання перерахувати державну пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та перерахування та виплати йому 30 % мінімальної пенсії за віком згідно з ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському Одеської області по не виконанню з 01.01.2009 року приписів ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання в належних розмірах пенсії по інвалідності, додаткової пенсії та підвищення до пенсії.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському Одеської області вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік пенсії по інвалідності з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, і з 22.05.2008 року - пенсії по інвалідності з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, та провести їх виплату з урахуванням фактично сплачених сум пенсій.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо ії не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
С У Д Д Я :