Справа № 180/1633/17

2/180/2/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

    головуючої -  судді Тананайської Ю.А.

                                             за участю секретаря Назаренко А.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганці цивільну справу № 180/1633/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, посилаючись на те, що 19/20 частин будинку АДРЕСА_1 належить їй на праві спільної часткової власності на підставі: свідоцтва про право особистої приватної власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Марганецької міської ради 08 вересня 1981 року на підставі рішення виконкому №223 від 22 квітня 1980 року; договору купівлі-продажу від 29.12.1978 року; свідоцтва про право на спадщину, виданого 27.06.1983 року Марганецькою державною нотаріальною конторою. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй на праві спільної часткової власності належить житловий будинок, позначений на плані літерою «Б», погріб, позначений на плані під літерою «В», літній душ, позначений на плані літерою «Г», туалет, позначений на плані літерою «Д», літня кухня, позначена на плані під літерою «Ж». 1/20 частка у вказаному домоволодінні на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2004 року належить ОСОБА_1 , яка придбала у попереднього власника ОСОБА_4 недобудований житловий будинок готовністю 36%, позначений на плані під літерою «Е». між ними з ОСОБА_1 виникли складні стосунки. Він бажає мати свою частку в особистій власності та припинити право спільної часткової власності з ОСОБА_1 та визначити для свого нерухомого майна окрему адресу, що без поділу неможливо, так як згідно реєстраційних та технічних документів співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 , є він – 19/20 часток та ОСОБА_1 – 1/20 частка. Укласти з відповідачем договір про поділ нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності і посвідчити його нотаріально є неможливим, оскільки відповідачка цього не бажає, розпочинає конфлікти, не бажає нести витрати по оформленню документів.

Просить суд поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 та виділити: ОСОБА_3 - в цілому житловий будинок, позначений на плані літерою «Б», погріб, позначений на плані під літерою «В», літній душ, позначений на плані літерою «Г», туалет, позначений на плані літерою «Д», літню кухню, позначену на плані під літерою «Ж», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 – в цілому недобудований житловий будинок готовністю 36%, позначений на плані під літерою «Е», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у домоволодінні АДРЕСА_1 та вважати належними на праві особистої приватної власності. Стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

17 жовтня 2017 року суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області Хомченко С.І. постановлена ухвала про відкриття провадження.

20 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заперечення на позовну заяву, у якому просила відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до неї про поділ сумісного майна. Своє заперечення обгрунтувала тим, що нею надається копія договору конкретного користування від 18.11.1980 року, завірений нотаріусом, в якому вказано, що встановлено наступний порядок користування домоволодінням по АДРЕСА_1 : в користування ОСОБА_3 входить жилий будинок з сіньми під літерою «А-1», сарай, водопровід, погріб, частина забору, уборна, душ, що становить 19/20 частин домоволодіння. В користування ОСОБА_5 , у якої вона купила недобудований будинок, входить жилий будинок з сіньми під літерою «А», тамбур, водопровід, частина забору, сараю, що становить 1/20 домоволодіння. Нею також надано договір купівлі-продажу ОСОБА_5 їй, ОСОБА_1 , недобудованого житлового будинку, позначений на плані літерою «Е» - 36% готовності. У них є договір конкретного користування часками власності від 1980 року і цей договір є дійсним, цього договору достатньо, щоб ОСОБА_3 зареєструвати виділену частку, а потім подати заяву до виконкому про надання окремої адреси. ОСОБА_3 у центрі реєстрації майнових прав зареєстрував свою частку з розшифровкою, кому що належить і надав витяг, де вказано, що відноситься до 1/20, а що до 19/20 домоволодіння. Крім того, у її договорі купівлі-продажу вказано, що вона купує недобудований будинок, який є 1/20 частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 , що говорить про те, що ця частина була вже виділена в натурі, інакше б неможливо було її продати. Крім того, позивач на місці сараю під літерою «А-1» (раніше це була надана йому у користування частина будинку, згідно договору від 1980 року), побудував літню кухню у 2012 році, з порушенням будівельних норм та порушив її права, як співвласника. Ця літня кухня не дає можливості добудувати її будинок, який почав будуватися у 1992 році, а тому літню кухню не повинні були реєструвати замість сараю під літерою «А-1», перейменувавши на літеру «Ж». згідно технічного паспорту від липня 2012 року у домоволодіння по АДРЕСА_1 не було літньої кухні, а був сарай, а у листопаді 2012 року позивач зробив інший технічний паспорт, про який вона не знала, де вже сказано, що замість сараю під літерою «А-1» побудована літня кухня у 1992 році, доповнено, що у липні. У липні 2012 року не було ще літньої кухні, а у листопаді з`явилася, побудована нібито у липні 1992 року. при приватизації земельної ділянки була виділена в натурі ще у 1996 році, у Державному акті вказано, що приватизована земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , потім знову на АДРЕСА_2 ). Комунальні платежі ОСОБА_3 також нараховувалися за адресою: АДРЕСА_2 .

19 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заперечення на позовну заяву про поділ сумісного майна, у якому просила відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до неї про поділ сумісного майна. Заперечення є аналогічним запереченню, поданому до суду 20 листопада 2017 року. ОСОБА_1 додано лише те, що у паспорті ОСОБА_3 у 2000 році адреса реєстрації вказана: АДРЕСА_2 . Рішенням Марганецького виконкому №712 від 23.12.2015 року надано ОСОБА_3 окрему адресу, у позові ж ОСОБА_3 пише, що поділ майна потрібен для визначення окремої адреси. Коли вона купувала недобудований будинок, літньої кухні не було, стояв сарай без криші – самобуд. У них вже виділена 15.05.1992 року одна часка і адреса – АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 отримала спадщину на цю адресу.

26 листопада 2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Хомченко С.І.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2018 року заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Хомченко С.І. задоволено.

14 грудня 2018 року суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області Тананайською Ю.А. справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності прийнято до свого провадження.

10 квітня 2019 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого просила суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до неї про поділ сумісного майна. Свій відзив обгрунтувала тим, що нею надавалася копія договору конкретного користування від 18.11.1980 року, завірений нотаріусом, в якому вказано, що встановлено наступний порядок користування домоволодінням по АДРЕСА_1 : в користування ОСОБА_3 входить жилий будинок з сіньми під літерою «А-1», сарай, водопровід, погріб, частина забору, уборна, душ, що становить 19/20 частин домоволодіння. В користування ОСОБА_5 , у якої вона купила недобудований будинок, входить жилий будинок з сіньми під літерою «А», тамбур, водопровід, частина забору, сараю, що становить 1/20 домоволодіння. Нею також надано договір купівлі-продажу ОСОБА_5 їй, ОСОБА_1 , недобудованого житлового будинку, позначений на плані літерою «Е» - 36% готовності. У них є договір конкретного користування часками власності від 1980 року і цей договір є дійсним, цього договору достатньо, щоб ОСОБА_3 зареєструвати виділену частку, а потім подати заяву до виконкому про надання окремої адреси. ОСОБА_3 у центрі реєстрації майнових прав зареєстрував свою частку з розшифровкою, кому що належить і надав витяг, де вказано, що відноситься до 1/20, а що до 19/20 домоволодіння. Крім того, у її договорі купівлі-продажу вказано, що вона купує недобудований будинок, який є 1/20 частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 , що говорить про те, що ця частина була вже виділена в натурі, інакше б неможливо було її продати. Крім того, позивач на місці сараю під літерою «А-1» побудував літню кухню у 2012 році, з порушенням будівельних норм та порушив її права, як співвласника. Ця літня кухня не дає можливості добудувати її будинок, який почав будуватися у 1992 році, а тому літню кухню не повинні були реєструвати замість сараю під літерою «А-1», перейменувавши на літеру «Ж». згідно технічного паспорту від липня 2012 року у домоволодіння по АДРЕСА_1 не було літньої кухні, а був сарай, а у листопаді 2012 року позивач зробив інший технічний паспорт, про який вона не знала, де вже сказано, що замість сараю під літерою «А-1» побудована літня кухня у 1992 році, доповнено, що у липні. У липні 2012 року не було ще літньої кухні, а у листопаді з`явилася, побудована нібито у липні 1992 року. при приватизації земельної ділянки була виділена в натурі ще у 1996 році, у Державному акті вказано, що приватизована земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , потім знову на АДРЕСА_2 ). Комунальні платежі ОСОБА_3 також нараховувалися за адресою: АДРЕСА_2 . У паспорті ОСОБА_3 у 2000 році адреса реєстрації вказана: АДРЕСА_2 . Рішенням Марганецького виконкому №712 від 23.12.2015 року надано ОСОБА_3 окрему адресу, у позові ж ОСОБА_3 пише, що поділ майна потрібен для визначення окремої адреси. Крім того нею додано копії телефонних довідників за 1990 рік та 1998 рік, де адреса ОСОБА_3 вказана – АДРЕСА_2 , тобто ця адреса існувала вже давно і підстав для виділу майну немає. ОСОБА_3 побудував самобуд на межі своєї земельної ділянки. Він порушив всі будівельні норми. Коли вона купувала недобудований будинок, літньої кухні не було, стояв сарай без криші – самобуд. У них вже виділена 15.05.1992 року одна часка і адреса – АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 отримала спадщину на цю адресу.

12 квітня 2019 року позивачем ОСОБА_3 надано клопотання про призначення судової будівельної експертизи, у якій він просив суд на вирішення експертам поставити питання: чи є технічно можливим поділити домоволодіння АДРЕСА_2 та виділити: ОСОБА_3 в цілому житловий будинок , позначений на плані літерою Б, погріб - В, літній душ – Г, туалет – Д, літню кухню – Ж; ОСОБА_1 в цілому недобудований житловий будинок готовністю 36%, позначений на плані під літерою Е.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року клопотання про призначення судової будівельної експертизи задоволено. Призначено по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності судово-будівельну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: чи є технічно можливим поділити домоволодіння АДРЕСА_2 та виділити: ОСОБА_3 в цілому житловий будинок , позначений на плані літерою Б, погріб - В, літній душ – Г, туалет – Д, літню кухню – Ж, та ОСОБА_1 в цілому недобудований житловий будинок готовністю 36%, позначений на плані під літерою Е; чи наявні на території домоволодіння АДРЕСА_2 самовільно збудовані об`єкти.

Позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_6 надали заяви поро розгляд справи без їхньої участі, на задоволенні позову наполягають.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 квітня 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Марганецької державної нотаріальної контори Єрьоменко Р.П., спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкове майно складається з: 19/40 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці є два жилих будинки під літ.А глинобитний під літ.Б цегляний з загальним розміром житлової площі 117 кв.м. з надвірними будівлями (т.1 а.с.4).

Із Свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння від 08 вересня 1981 року вбачається, що 19/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.5).

Відповідачу ОСОБА_1 належить 1/20 частина домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Єрьоменко Р.П. і зареєстрованого в реєстрі за №260.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 20.04.2015 року, ОСОБА_3 має у приватній власності 19/20 частин, які складаються із житлового будинку під літерою Б, погребу під літерою В, літнього душу під літерою Г, літньої кухні під літерою Ж та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , складовою частиною об`єкта нерухомого майна є недобудований житловий будинок готовністю 36%, 1978 року побудови, літній душ, 1978 року побудови, вбиральня, 1979 року побудови, літня кухня, 1992 року побудови.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованого Законом Українивід 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у ст.319 ЦК України.

Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням часткикожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Згідно висновку судово-будівельної експертизи № 2709/2710-19 від 14 квітня 2020 року встановлено один варіант технічно можливого поділу домоволодіння АДРЕСА_2 , з урахуванням часток майна у спільній частковій власності співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 :

ОСОБА_3 виділити будівлі та споруди, згідно відомостей витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36480431 від 20.04.2015 року, розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0928 га кадастровий номер 1211300000:01:015:0149, цільове призначення 02.01 – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а саме: житловий будинок літера «Б» 1978 року побудови, погріб літера «В» 1978 року побудови, літній душ літера «Г» 1979 року побудови, вбиральня літера «Д» 1979 року побудови, літня кухня літера «Ж» 1992 року побудови.

ОСОБА_1 виділити будівлі та споруди, згідно відомостей витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 34677426 від 02.07.2012 року, розташовані на іншій частині земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 , якою фактично користується ОСОБА_1 , та яка не є сформованою відповідно до вимог земельного законодавства, а саме: житловий будинок літера «Е» (готовністю 36%).

Відстань між літньою кухнею літ.Ж, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та житловим будинком літ.Е (готовністю 36%), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 не перевищує 20 см., що не відповідає вимогам згідно п.3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень», що діяв на час забудови, в також п.6.1.41 нового ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», діючого на час складання висновку – для догляду за будовами і здійснення їх поточного ремонту відстань до сусідньої границі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни слід приймати не менш 1 м.

При цьому повинно бути забезпечено улаштування необхідних інженерно- технічних заходів, які перешкоджають стіканню атмосферних опадів з крівель і карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відповідно до проведеного дослідження на місцевості та відомостей , зазначених в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34677426 від 2.07.2012 року та №36480431 від 20.04.2015 року експертом не встановлено самовільно збудованих об`єктів на території домоволодіння АДРЕСА_2 .

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними; у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що у володінні ОСОБА_3 є самовільно збудовані споруди необґрунтоване, оскільки спростовується висновком судово-будівельної експертизи № 2709/2710-19 від 14 квітня 2020 року та матеріалами інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 .

З огляду на те, що встановлено один варіант технічно можливого поділу, суд доходить висновку, що саме такий варіант поділу вказаного домоволодіння об`єктивно є прийнятним для усіх сторін та не порушує їх права, тому позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем ОСОБА_3 сплачено судовий збір в розмірі 648 гривень та 5868 гривень 38 коп. за проведення судово-будівельної експертизи, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 141, 246, 258, 263-268 ЦПК України, ст.367 ЦК України, суд –

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_3 до  ОСОБА_1  про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності задовольнити.

Поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 виділити будівлі та споруди, згідно відомостей витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36480431 від 20.04.2015 року, розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0928 га кадастровий номер 1211300000:01:015:0149, цільове призначення 02.01 – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а саме: житловий будинок літера «Б» 1978 року побудови, погріб літера «В» 1978 року побудови, літній душ літера «Г» 1979 року побудови, вбиральня літера «Д» 1979 року побудови, літня кухня літера «Ж» 1992 року побудови.

ОСОБА_1 виділити будівлі та споруди, згідно відомостей витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 34677426 від 02.07.2012 року, розташовані на іншій частині земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 , якою фактично користується ОСОБА_1 , та яка не є сформованою відповідно до вимог земельного законодавства, а саме: житловий будинок літера «Е» (готовністю 36%).

Зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 улаштувати необхідні інженерно-технічні заходи, які перешкоджають стіканню атмосферних опадів з крівель і карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у домоволодінні АДРЕСА_1 та вважати належними на праві особистої приватної власності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 5868 гривень 38 копійок, витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 4 грудня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_3 .

Суддя: Ю. А. Тананайська