ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/14384/16

адміністративне провадження № К/9901/6993/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/14384/16

за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року

(прийняте у складі головуючого судді Пащенка К.С.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.),

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський», у якому просив (з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог):

- визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", щодо не включення ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" включити ОСОБА_1 до (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми до виплати у розмірі 90 000,00 гривень;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми до виплати у розмірі 90 000,00 гривень.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» за результатами проведеної перевірки, застосовано наслідки нікчемності правочинів (транзакцій) з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», в тому числі щодо виконання платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунок позивача. Позивач з вказаними діями не погоджується, вважає операції по перерахуванню коштів правомірними, а відтак, відповідачем безпідставно не включено його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки відсутні правові підстави вважати нікчемною операцію з переказу коштів юридичною особою на рахунок позивача.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 05 листопада 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", щодо не включення ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" включити ОСОБА_1 до (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми до виплати у розмірі 90 000.00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (ідентифікаційний код 38619024, адреса: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 8) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одну) грн. 21 коп.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що отримані позивачем кошти від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» через повіреного - ПАТ "Банк Михайлівський" на його поточний рахунок, на виконання зобов`язань, за умовами укладеного між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договору № 980-011-000229067 від 27.04.2016, за своєю правовою природою є вкладом. Таким чином, рахунок позивача мав би бути включеним до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, судом першої інстанції було відмовлено, з огляду на ту обставину, що вимога позивача в цій частині є передчасною.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 14 лютого 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 13 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича.

У касаційній скарзі скаржник просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі №826/14384/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що судами не встановлено правову природу походження коштів на поточному рахунку позивача, які були ним залучені за договором позики.

Також скаржник вказує, що договір позики № 980-011-000229067 від 27 квітня 2016 року є двостороннім, укладений позивачем безпосередньо з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за цим договором по своїй природі не є вкладом згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на позивача.

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції було неправомірно стягнуто з нього судовий збір, з огляду на відсутність бюджетних асигнувань.

8. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі №826/2121/17.

Крім того, даною ухвалою було відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 826/14384/16.

9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 25.06.2019, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2020 року прийнято до провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Михайлівський" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у справі №826/2121/17.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18.12.20р. № 2529/0/78-20, у зв`язку з перебування судді Стеценко С.Г. у відпустці, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачук А.І., Тацій Л.В.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 27 квітня 2016 року між позивачем (Клієнтом) та третьою особою - ПАТ "Банк Михайлівський" (Банк) був укладений договір №980-012-00002511 банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощадний" (надалі - Договір), згідно якого позивачу був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 для зберігання грошей, здійснення його розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень Клієнта.

Також 27 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (надалі - Товариство або ТОВ "ІРЦ") було укладено Договір № 980-011-000229067 "Капітал+" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), згідно умов якого позивач (сторона-1) передає ТОВ "ІРЦ" як стороні-2 у власність грошові кошти у сумі 90 000 грн. (пункти 1.1., 1.2 договору) на 182 дні, а Товариство зобов`язалося повернути кошти та виплачувати проценти в порядку та на умовах, передбачених договором.

Платіжним дорученням від 27 квітня 2016 року №6705703 з банківського рахунку позивача № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський" (надалі - Банк або повна назва) на виконання договору №980-021-000238270 від 27 квітня 2016 року на банківський рахунок ТОВ "ІРЦ" № НОМЕР_3 перераховані кошти в сумі 90 000 грн.

Відповідно до умов договору № 980-011-000229067 від 27.04.2016 ТОВ "ІРЦ" повертає грошові кошти та відсотки на рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ "Банк Михайлівський".

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, грошові кошти у сумі 90 000 грн. ТОВ "ІРЦ" були повернуті 19 травня 2016 року.

Рішенням Національного банку України від 23 травня 2016 року за №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесений до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24 січня 2017 року делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку було призначено Ірклієнка Юрія Петровича.

Рішенням Правління НБУ № 124-рш від 12 липня 2016 року оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

На підставі вказаного рішення 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку Ірклієнку Юрію Петровичу.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01 вересня 2016 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора Банку на Волкова О.Ю. з 05 вересня 2016 року (окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24.01.2017 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду:

- Волкову Олександру Юрійовичу з 25 січня 2017 року визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- ОСОБА_3 з 25 січня 2017 року визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважено особою Фонду було створено комісію з перевірки правочинів (договорів) на предмет виявлення їх нікчемними.

Комісія по перевірці правочинів (у тому числі договорів), на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, здійснила перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених ПАТ "Банк Михайлівський" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, за результатами якої був складений акт №2 від 01.06.2016.

Вказаним актом встановлено, що ПАТ "Банк Михайлівський" 19.05.2016 виконав платіжні документи ТОВ "ІРЦ" з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973 грн. 74 коп., при цьому фінансових можливостей Товариства, зокрема залишку коштів, було недостатньо для проведення вищезазначених правочинів. Відтак, правочини (транзакції), зазначені в Додатку №1 до акта, за ознаками нікчемності підпадають під критерії, передбачені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Додатком №1 до акта №2 від 01.06.2016 визначені ознаки нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання Банком платіжних документів ТОВ "ІРЦ" (код ЄДРПОУ 39140702) з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973 грн. 74 коп., а саме: 11 листопада 2014 року між ТОВ "ІРЦ" та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір доручення №1, на виконання якого Банк, в якості повіреного, від імені Товариства укладав з фізичними особами (клієнтами) договори позики за встановленою формою та залучались кошти на рахунок Товариства. 19 травня 2016 року Банком було отримано від ТОВ "ІРЦ" 5637 платіжних доручень на списання коштів з рахунку та їх перерахування на рахунки фізичних осіб, в т.ч. і позивачу , тобто, 19 травня 2016 року ТОВ "ІРЦ" ініціювало повернення коштів по договорах позики, що були укладені банком в межах дії договору доручення. За результатами аналізу укладених договорів позики та руху коштів по рахунках фізичних осіб (клієнтів) встановлено, що по більшості з них строк дії договорів позики не закінчився, тому їх дострокове повернення здійснене ТОВ "ІРЦ" з порушенням вимог статей 526, 651 Цивільного кодексу України та договорів позики. При цьому саме банк здійснював представництво та укладав правочини від імені ТОВ "ІРЦ". Як наслідок, проведення банком таких операцій є штучним збільшенням сум відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів.

Згідно пункту 1.9 глави 1 та пункту 3.6 глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника; договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень. Всупереч вказаним вимогам Банк виконав платіжні доручення ТОВ "ІРЦ" на перерахування коштів фізичним особам не маючи достатнього залишку на рахунках останнього; також умовами банківського рахунку НОМЕР_4, укладеного між Банком та Товариством, інший порядок приймання та виконання платіжних доручень не передбачений.

За висновком перевірки Банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням Банку з ринку та є ознакою нікчемності правочину згідно положень пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку від 01.06.2016 №42/2 затверджено результати проведення перевірки правочинів (в тому числі договорів) на предмет встановлення правочинів (в тому числі договорів), викладені в акті №2 від 01.06.2016 та на виконання вимог частини першої статті 216 Цивільного кодексу України прийнято рішення про застосування наслідків нікчемності правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "ІРЦ" (код за ЄДРПОУ 39140702) по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015973 грн. 74 коп.

Додатком №2 до акта №2 від 01.06.2016 визначений перелік фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунка ТОВ "ІРЦ". Згідно з витягом від 16.03.2017 у вказаному переліку зазначений позивач та загальна сума перерахування 91 411 грн. 93 коп.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, 15 липня 2016 року почалися виплати гарантованої суми вкладникам, але позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Вважаючи незаконною бездіяльність відповідача щодо не включення інформації, гарантованої суми вкладу до списків (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25 Закону № 4452-VI).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI, не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому, правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону № 4452-VI).

Закон № 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, уповноважена особа Фонду не включила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у зв`язку з тим, що транзакції, здійснені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2015 року на розрахунковий рахунок позивача є нікчемними на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 37, пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Як було зазначено вище, у частині третій статті 38 Закону № 4452-IV, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Законом України від 16.07.2015 № 629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (далі - Закон № 629-VIII), який набрав чинності 12.08.2015 частину третю статті 38 Закону № 4452-IV доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Дійсно, у зв`язку із зарахуванням коштів на поточний рахунок позивача у Фонду з`явились відповідні зобов`язання, що зумовило збільшення витрат держави в особі Фонду, пов`язаних з виведенням банку з ринку.

Водночас, збільшення витрат Фонду, пов`язаних з виведенням банку з ринку може мати негативні наслідки для вкладника у вигляді невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у разі якщо таке зарахування відбулось після віднесення банку до категорії проблемних, а операції, укладення (переоформлення договорів), що передували збільшенню таких витрат - вчинені (укладені) саме з порушенням закону.

Таким чином, вчинення (укладення) банком, віднесеним до проблемних, правочинів (у тому числі договорів) з порушенням норм законодавства, зокрема Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України", може бути підставою для невключення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв`язку із віднесенням таких правочинів (у тому числі договорів) до числа нікчемних відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Разом з цим, Суд враховує, що дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України).

За загальним правилом, особа не може бути позбавлена права власності і права на вклад внаслідок внесення змін до закону. Разом з тим гарантії цього права, у тому числі обов`язок держави нести додаткову відповідальність через систему гарантування вкладів фізичних осіб, можуть зазнавати змін шляхом прийняття відповідних законів, у тому числі задля забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків.

Так, 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону №4452-VІ, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» №1736-VІІІ від 15.11.2016 (далі - Закон № 1736-VІІІ), яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом № 1736-VІІІ розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників.

Тобто, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинним законодавством, а саме: до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

У справі, яка розглядається, встановлено, що правочин по наданню позивачем позики ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та операції по перерахуванню коштів позичальнику та повернення коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок позивача були вчинені після віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних.

Поряд з цим, під час розгляду справ судами різних юрисдикцій, у рішеннях, які набрали законної сили та, зокрема, у адміністративній справі № 826/20089/16, суди встановили, що 11.11.2014 між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено Договір доручення № 1, згідно з умовами якого ПАТ "Банк Михайлівський", в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", як Довірителя, на умовах строковості та платності.

У відповідності до предмету Договору доручення ПАТ "Банк Михайлівський" мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення.

На виконання вищезазначеного Договору доручення ПАТ "Банк Михайлівський" від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - Договір позики).

27.04.2016 між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» укладений договір №980-012-00002511, за умовами якого позивачу був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 для зберігання грошей, здійснення його розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень Клієнта.

27.04.2016 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір № 980-011-00229067, за умовами якого позивач передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові.

Зміст вказаних фактичних обставин свідчить про те, що у межах спірних правовідносин ПАТ "Банк Михайлівський" виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі від 27 квітня 2016 року, укладеного між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та позивачем.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій, передбачених Законом № 4452-VI, на кошти, які станом на 19 травня 2016 року повернуті на рахунок позивача за вказаним вище договором з небанківською фінансовою установою.

Отже, у справі, яка розглядається, кошти позивача відповідають чітко визначеним критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону № 4452-VI Законом № 1736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач, відповідно - до вкладника.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №823/1674/18.

Щодо тверджень скаржника з приводу нікчемності правочину щодо зарахування на поточний рахунок позивача коштів від Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», колегія суддів вважає за необхідне також вказати наступне.

З огляду на приписи частини першої статті 38 згаданого Закону предметом перевірки уповноваженої особи Фонду має бути договір банківського вкладу, укладений між сторонами по справі.

Разом з тим відповідачем не надано та судами не здобуто доказів того, що цей договір містить умови, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання позивачці переваг (пільг), прямо не встановлених для неї законодавством чи внутрішніми документами банку.

Що ж до переказу коштів на рахунок позивачки, то відповідно до пункту 1.24 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, здійснюючи переказ коштів, банк не вчиняв окремий правочин, оскільки не був ініціатором переказу коштів, а здійснював обслуговування банківського рахунку позивачки, відкритого відповідно до договору банківського вкладу 27.04.2016 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський».

Таку правову позицію було висловлено в постанові ВП Верховного суду 23 жовтня 2019 року у адміністративній справі № 823/5244/15.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у частині не включення ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача включити інформацію про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню.

З приводу позовних вимог в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції з приводу їх передчасності та необхідності спершу сформувати перелік вкладників.

Щодо доводів скаржника з приводу протиправного стягнення судом першої інстанції з відповідача судового збору за розгляд даної адміністративної справи, колегія суддів стверджує, що відсутність бюджетного фінансування або його обмежене фінансування на цілі судового збору не є підставою для звільнення від законодавчо встановленого обов`язку з його сплати.

15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

16. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

17. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

18. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 826/14384/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій