Справа № 2-а-570/2010р.
П О С Т А Н О В А
І М ‘ Я М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2010 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Суббота М.І.
при секретарі Соловйової О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації про визнання дій не правомірними та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги для сімей загиблих ветеранів війни, -
встановив:
В поданому позові позивачка зазначає, що вона є дружиною померлого ветерана війни, у зв’язку з чим та відповідно до вимог п.1 ст.10, ст.15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач має право на отримання до 5 травня, від держави щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком а відповідач безпідставно у 2007 - 2009 роках виплатив їй одноразову допомогу не в повному обсязі, у зв'язку з чим вона звернулась до суду з позовом в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо сплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги до 5-го травня у 2007 - 2009 роках та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу у розмірі 3832 грн., згідно її розрахунку.
Справу просила розглянути в її відсутність.
Представник відповідача позов не визнав, та надав заперечення на позов і просив розглянути справу у його відсутність.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити частково з наступних підстав.
Так , згідно ст. 71 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Із наданих позивачем документів, а саме посвідчення на а.с.6-7 видно, що позивач є членом сім’ї загиблого ветерана війни, а тому має право відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на щорічну матеріальну допомогу у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком до 5 травня і тому суд вважає за необхідне зробити перерахунок на підставі ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в зв’язку з тим, що позивачка має право на отримання щорічної матеріальної допомоги у розмірі 5-ти , а не 3-х мінімальних пенсій за віком, як вона зазначила в своїй позовній заяві.
Згідно ст.3 Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».
Згідно ч.2 та ч.3 ст.22 Конституції України «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Крім цього, як зазначено в Постанові Пленуму ВС України № 9 від 1.11.1996р. “ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя “ в п.19 якого вказано “ відповідно до ст.. 8, 22 Конституції України, не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними Законами прав і свобод.
Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України, як актом прямої дії “.
Враховуючи вищенаведені Конституційні норми, суд також зазначає, що відповідно до вимог ч.2-3 ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» “права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними ”. При цьому, згідно ст.15 наведеного вище Закону “щорічно до 05 травня членам сімей зазначеним у п.1ст.10, щорічно виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком ”. При цьому, відповідно до ст.17-1 цього Закону виплати такої допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту населення.
Із документів (а.с.6,7), судом встановлено, що позивач дійсно є членом сім’ї загиблого ветерана війни та знаходиться на обліку у відповідача.
Також Конституційний суд в цьому рішенні зазначив ( п 3.2 ) “ Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави”.
Аналогічне рішення було прийняте Конституційним Судом ( рішення №10-рп від 22.05.08р.), де в п.5.4. зокрема зазначено, що “ законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх,оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок- скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина”.
Враховуючи вищенаведене та вирішуючи позовні вимоги в частині виплати одноразової щорічної грошової допомоги у 2007 році, судом враховується наступне.
Розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на день виплати складав 387 грн., у зв’язку з чим суд вважає, що відповідач повинен був сплатити позивачу у 2007 році разову грошову допомогу у розмірі 387 х 5 = 1935 грн. Таким чином сума недоплати складає 1935 - 150 = 1785 грн., й саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог в частині виплати одноразової щорічної грошової допомоги у 2008 році, судом враховується наступне.
Розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» складав 481 грн., у зв’язку з чим суд вважає, що відповідач повинен був сплатити позивачу у 2008 році разову грошову допомогу у розмірі 481х 5 = 2405 грн. Таким чином сума недоплати складає 2405 – 170 = 2235 грн. , й саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог в частині виплати одноразової щорічної грошової допомоги учаснику війни у 2009 році, судом враховується наступне.
Мінімальна пенсія за віком на 01.04.2009 року складала 498 грн. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 ріку" тому відповідач повинен був до 5-го травня 2009 року сплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу у розмірі 498 х 5 = 2490 грн. Тому враховуючі те, що позивачу була фактично виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 180 грн., суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача за 2009 рік недоплачену допомогу у розмірі 2310 грн.
Таким чином загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає : 1785 + 2235 + 2310 = 6330 грн.
Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито» сторони звільнені від сплати судового збору, а тому суд відповідно до вимог ст.94 КАС України вважає необхідним судові витрати, понесені по справі, віднести на рахунок держави.
При задоволенні позову, суд зазначає, що позивачем неправильно був зазначений розмір мінімальних пенсій на день виплати вказаної допомоги - позивачка має право на отримання щорічної матеріальної допомоги у розмірі 5-ти , а не 3-х мінімальних пенсій за віком, як вона зазначила в своїй позовній заяві, тому суд, згідно вимог ч.2 ст.11 КАС, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просить.
Крім цього суд вважає за необхідне поновити позивачу, строк для подання позову, який він пропустив з поважних причин.
На підставі викладеного, ст.ст.3,8,19,22,64 Конституції України, ст.ст.2,10,15,17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993р., Постановой Пленуму ВС України №9 від 1.11.1999р., керуючись ст.ст.71,94,158-163,172,175,177 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління правці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги за 2007 – 2009 роки.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу за 2007 – 2009 роки , в сумі 6330 грн.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду, про що необхідно на протязі 10 днів після проголошення рішення ,подати заяву , та на протязі 20 днів, після подання заяви , подати апеляційну скаргу , через Попаснянський райсуд.
Суддя