ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

         10 квітня  2007 року                                                           м. Київ

         Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого  Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Штульмана І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом  ОСОБА_1 до Державної митної служби України   ( далі - ДМС України), Ізмаїльської митниці про визнання неправомірними наказу про звільнення з посади та відмову в прийнятті на роботу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ДМС України на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

         У листопаді 2005 року  ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ДМС України, Ізмаїльської митниці про визнання неправомірними наказу про звільнення з посади та відмову в прийнятті на роботу.

         Вимоги обґрунтовував тим, що він працював на посаді начальника відділу пункту пропуску «Рені - Джурджулєшти» митного поста Рені Придунайської митниці ДМС України.

         Наказом Придунайської митниці від 14 жовтня 2005 року він був звільнений з роботи на підставі пункту 1статті 40 КЗпП України. Дізнавшись про майбутню реорганізацію - ліквідацію Придунайської митниці і створення Ізмаїльської митниці звернувся із заявами від 12 та 26 вересня 2005 року про переведення його на роботу до Ізмаїльської митниці у зв'язку з ліквідацією  Придунайської митниці. Однак отримав відмову.

         Просив визнати незаконним наказ Придунайської митниці від 14 жовтня 2005 року та неправомірними відмову виконуючого обов'язки начальника Ізмаїльської митниці в надані роботи та бездіяльність ДМС України.

         Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені в повному обсязі.

У касаційній скарзі ДМС України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовної заяви.

         Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

        Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виник спір з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, який відноситься до спорів адміністративної юрисдикції.

         Згідно статті 23 Кодексу адміністративного судочинства України усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

         За правилами частини 1 статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

         З аналізу положень наведених норм слідує, що справи у яких відповідачем є інший центральний орган виконавчої влади розглядаються і вирішуються колегією у складі трьох суддів.

         Відповідно Указу Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 року №1573/99 та додатку до цього Указу ДМС України відноситься до інших центральних органів виконавчої влади.

         За таких обставин, указана справа підлягала розгляду в суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

         Однак у порушення зазначених процесуальних приписів у суді першої інстанції розглянуто та вирішено справу суддею одноособово.

         Зазначених порушень не врахував апеляційний суд при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

         Відповідно до п.1 ч.3 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

         З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції.

         Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         Касаційну скаргу Державної митної служби України задовольнити частково.

         Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2006 року скасувати та направити справу на новий судовий розгляд у суд першої інстанції.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

          Головуючий              /підпис/                              Смокович М.І.

           судді               /підпис/                               Весельська Т.Ф.                                                                                                                         

                                   /підпис/                               Горбатюк С.А.

                                   /підпис/                               Мироненко О.В.

                                   /підпис/                               Штульман І.В.

З оригіналом згідно

           Суддя: