КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

                                                                       Справа № 488/1013/20

Провадження № 2/488/1016/20 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

19.11.2020 року                                                         м. Миколаїв

       Корабельний районний суд м. Миколаєва

            в складі : судді Лазаревої Г.М.,

            при секретарі Криницькій Ю.О.,

                 розглянувши в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича, третя особа Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання постанови противоправною та її скасування, стягнення моральної шкоди

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Баришнікова А.Р., зазначивши, що він є особою з інвалідністю 1 групи, з 04.09.2019 року отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1638 грн., потребує постійного стороннього догляду. Для отримання пенсії в відділенні Приватбанку він відкрив особовий рахунок № НОМЕР_1 від 22.08.2019 року. Вважає, що такий рахунок має спеціальний режим, на який відповідно до п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення заборонено. 18 лютого 2020 року він дізнався, намагаючись зняти частину грошей з рахунку, що на кошти накладено арешт постановою відповідача від 04.02.2020 року. Вважає вказану постанову протиправною, такою, що підлягає скасуванню. Так, вказує, що він ніде не працює, є інвалідом 1 групи за загальним захворюванням. Пенсійне забезпечення є його єдиним джерелом існування та забезпечення життя, проте в результаті накладення арешту на картковий рахунок для отримання пенсійних виплат за постановою державного виконавця від 04.02.2020р. позбавлений можливості отримувати пенсію та навіть її частину. Враховуючи викладене, просить скасувати постанову про арешт коштів від 04.04.2020р. Також просить стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

       У відзиві на позовні вимоги відповідач просив відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що на примусовому виконанні у нього перебуває виконавче провадження № 61158054 з виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 560440,45 грн. боргу. 04.02.2020 року ним була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 61158054. В той же день була винесена постанова про арешт коштів боржника, копія якої була направлена до АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал банк» для виконання. Вважає, що його дії відповідають вимогам абз. 1 ч.2 ст. 48 Закону «Про виконавче провадження». Пенсійні рахунки не відносяться до рахунків зі спеціальним режимом використання (ч.3 ст. 52 Закону «Про виконавче провадження»).

       В судовому засіданні позивач підтримав позовну заяву та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.

       Відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

       Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

       Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали справи, приходить до наступних висновків.

       Встановлено, що Дніпровським районним судом м. Києва 01.12.2011 року по справі № 6-5206/2011 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 554495,50 грн. та суму витрат, пов`язаних з розглядом справи в третейському суді, в розмірі 5944,95 грн, всього стягнувши 560440,45 грн.

       Відповідно до відміток, що маються на звороті копії виконавчого листа, останній раз лист повернуто 28.12.2015 року з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на той час.

       Заява про відкриття виконавчого провадження надійшла до приватного виконавця 04.02.2020 року. В той же день приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №61158054, копія якої отримана позивачем 15.02.2020 року. Також 04.02.2020 року винесена постанова про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватному виконавцю в сумі 56044,05 грн., про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника, про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, в межах сум звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 616734,50 грн. Копія постанови про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, направлена на АТ КБ «ПРИВАТБАНК». 19.02.2020 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, копія якої направлена для виконання до ГУ ПФУ в Миколаївській області.

       Позивач є особою з інвалідністю 1 групи відповідно до довідки МСЕК від 07.08.2019 року безстроково, потребує постійного стороннього догляду.

       Згідно даних Головного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєві позивач перебуває на обліку в даній установі як пенсіонер по інвалідності 1 групи. Йому призначена пенсія по інвалідності у розмірі 1638,00 грн. з 01 грудня 2019 року довічно, яку він отримує у відділенні АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідно до довідки медичної установи за станом здоров`я він потребує постійного прийняття ліків.

       Суд звертає увагу на те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, передбачений ч.1, 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», сплинув, але відсутні данні про вирішення судом питання про його поновлення.

       Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

       Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

       Примусове виконання рішень в силу частини 1 статті 5 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (надалі Закон) покладається, в тому числі, й на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

       Частиною 1 статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

       Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частини 1, 2 статті 48 Закону).

       Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина 1 статті 56 Закону).

       Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (частина 2 цієї статті).

       Відповідно до статті 68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

       Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

       Підприємства, установи, організації та інші здійснюють відрахування з заробітної плати і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, про що щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України (частина 1 статті 69 Закону).

       Порядок та розмір відрахувань із заробітної плати встановлено статтею 70 Закону, правилами якої визначено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 відсотків.

       Відповідно до ч. 1 ч. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За положеннями ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

       Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

       Так, ст. 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

       Згідно до ст. 1 Закону України № 966-XIV від 15.07.1999 «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

       Ст. 7 Закону України від 14.11.2019 г. N 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2020 року становить 1638 гривень.

       Дані про нарахування інших коштів, крім пенсії, відсутні. Також відсутні дані про наявність у позивача іншого доходу, крім пенсії. Оскільки на картковий рахунок надходять грошові кошти після утримання Управлінням Пенсійного фонду України максимально можливих сум на погашення заборгованості за судовим рішенням, на залишкові грошові кошти стягнення заборгованості вже не звертається. Тому підстави для накладення арешту на залишок грошових коштів в межах розміру заборгованості відсутні. Арешт порушує право боржника на отримання коштів, необхідних для існування.

       Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

       Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

       Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

       Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

       Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

       Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

       Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Таким чином суд доходить висновку, що доводи відзиву на позовну заяву про те, що законодавством не заборонено виконавцю накладати арешт на рахунок боржника, на який надходять пенсійні виплати, є безпідставними, так як чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення таких відрахувань, а тому суд дійшов висновку про те, що арешт пенсійних коштів особи, після вирахування з неї сум за судовим рішенням, позбавляє її джерел до існування та порушує її право на соціальний захист.(Постанова ВС 03 жовтня 2019 року справа № 642/6675/18 провадження №61-11118св19).

Отже, вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 04.02.2020 року, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України підставою для відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, є наявність вини особи, яка її завдала, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

       Відповідно до п.2 ч.2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи з загальних норм права, приватний виконавець відповідає усім своїм майном за нанесену третім особам шкоду. Разом з тим, відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», він зобов`язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами. Тобто страховка забезпечує належну виплату третім особам (боржнику, стягувачу, іншим особам) внаслідок заподіяної шкоди через неправомірні дії приватного виконавця. Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування має становити 10% загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року. При цьому, протягом перших трьох років зайняття діяльністю приватного виконавця мінімальний розмір страхової суми не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок календарного року.

Відповідно до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватним виконавцем Баришніковим А.Д. були укладені договори страхування його цивільно-правової відповідальності перед третіми особами: №ВТО/040/17; дата початку дії 01.08.2017; дата закінчення дії 31.07.2018; Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Рідна"; 10000000 грн; №ВПВ/059/18; дата початку дії 01.08.2018; дата закінчення дії 31.07.2019; Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Рідна"; 100000000 грн; №ВПВ/085/19; дата початку дії 01.08.2019; дата закінчення дії 31.07.2020; Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Рідна"; 400000000 грн; №011420056/И; дата початку дії 31.07.2020; дата закінчення дії 30.07.2021; ПрАТ "Страхова компанія "ОСТРА"; 2000000000 грн.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин між сторонами цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за договором страхування №ВПВ/085/19, дата початку дії 01.08.2019р., дата закінчення дії 31.07.2020р. з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Рідна" з розміром страхової суми 400 000 000 грн.

Відносини страхування врегульовані главою 67 ЦК України. Відповідно до статті 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Оскільки дії приватного виконавця Баришнікова А.Д. судом визнані неправомірними, то обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди, за її наявності, та відповідно до умов договору страхування, лежить на страховику, але він до участі в справі не притягувався, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в зазначеній частині.

Відповідно до положень ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України,суд,

В И Р І Ш И В:

       Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича скасувати накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому 22.09.2019 року в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», постановою про арешт коштів боржника від 02 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 61158054.

       В частині стягнення моральної шкоди в задоволенні позову відмовити.

       Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       Повне найменування сторін:

       Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

       Відповідач: ОСОБА_2 , приватний виконавець округу Миколаївської області м. Миколаїв, вул. Садова, 1, офіс. 307.

       Третя особа: Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Суддя Г.М. Лазарева