ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5162/20 Справа № 201/13766/18 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року                        

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого         -        Лаченкової О.В.

суддів         -        Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі         -        Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»,

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2020 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, грошових коштів та судових витрат, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2018 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, грошових коштів та судових витрат.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, грошових коштів та судових витрат - задоволено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 не відшкодовану частину страхового відшкодування в розмірі 39 517 грн. 64 коп..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки (витрати на проведення експертного дослідження пошкодженого автомобіля) в розмірі 3 000 грн. та судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп., а всього 3 704 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2020 року у справі №201/13766/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відзивів на апеляційну скаргу ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 червня 2018 року близько 19.25 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21063», державний номер автомобіля НОМЕР_1 , що належить йому ж, рухався по пр. Гагаріна в місті Дніпро та в районі будинку №72 перед здійсненням маневру – проїзду перехрестя - не пересвідчився, що це буде безпечно, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діяв таким чином, щоб не завдавати загрози життю та здоров`ю громадян, грубо порушуючи вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не впорався з керуванням свого автомобіля, заходів для своєчасного зниження швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу не прийняв, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, продовжив рух і скоїв наїзд, зіткнення з рухавшимся в тому місці в попутному напрямку автомобілем «Фольксваген Гольф», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що належить позивачу, скоївши ДТП.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав значні ушкодження. При цьому порушення зазначених в протоколі Правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинно-слідчому зв`язку із наслідками у вигляді завданих ушкоджень позивача та пошкодження названого автомобіля.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2018 року адміністративну справу відносно ОСОБА_2 розглянуто, у вказаній ДТП встановлено і визнано позивача ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАПП через порушення ним п. 13.1 Правил дорожнього руху України і за малозначністю вчиненого правопорушення його було попереджено усно і справу закрито. Вказана постанови оскаржена не була і набрала законної сили.

Згідно ч. 4 і 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , згідно централізованої бази даних МТСБУ і наданих документів, застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів № АМ/1616685, страховик – Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант». З метою компенсації спричинених в результаті даної ДТП збитків позивач звернувся до ТзДВ СК «Альфа-Гарант».

Згідно з Висновком експерта № 1098/18 від 05 грудня 2018 року автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику колісного транспортного засобу вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля марки «Фольксваген Гольф», державний номер НОМЕР_2 , з врахуванням фізичного зносу та без врахування податку на додану вартість складає 53 108 гривень 03 копійок.

Після ДТП відповідач ТзДВ СК «Альфа-Гарант», яке на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ 1616685 застрахувало цивільно-правову відповідальність власника «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 , визнало зазначену подію страховим випадком та виплатило на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 13 590 гривень 39 копійок, що підтверджується роздруківкою банку від 13 вересня 2018 року. В виплаті решти страхового відшкодування цей відповідач позивачу відмовив.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, якою є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом в порядку та на підставі передбаченому ст. 1187 ЦК України. До того, ж за закріпленими положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування визначено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1 ст. 22 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Згідно ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно п. 2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) або здійснити виплату страхового відшкодування. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або іншій особі, яка має право на отримання відшкодування. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Отже, відповідач страхова компанія, повинна була сплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля за вирахуванням зносу, а саме – у розмірі 53 108 гривень 03 копійки. Проте позивачу було виплачене страхове відшкодування у розмірі 13 590 гривень 39 копійок, так як залишок суми страхового відшкодування складає: 53 108 грн. 03 коп. – 13 590 грн. 39 коп. = 39 517 гривень 64 копійки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із заяви на страхове відшкодування, складеної на бланку відповідача – страхової компанії, розрахунок страхового відшкодування здійснювався на підставі Висновку № 1098/18 від 05 грудня 2018 року.

А тому, відповідно до п. 34.3. Закону відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати на проведення експертизи у розмірі 3 000 гривень.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що розмір відшкодування визначається принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості, у зв`язку з чим правомірно стягнув з ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь позивача невідшкодовану частину страхового відшкодування у розмірі 39517,64 грн.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не досліджено розрахунку вартості матеріального збитку завданого транспортному засобу «Фольксваген Гольф», державний номер НОМЕР_2 від 10.09.2018 року як доказ щодо виплати страхового відшкодування та належного виконання обов`язків в порядку вимог Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції було досліджено всі надані сторонами докази та в достатньому обсязі встановлено обставини справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Твердження апелянта, що суд першої інстанції неналежно дослідив питання зносу, відповідно до положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2020 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова