Справа № 953/24053/19

н/п 2/953/997/20

                                               РІШЕННЯ

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

прокурора Конопелько О.В.,

представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним, скасування державного акту, скасування права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки у добросовісного набувача, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2019 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Пієв С. з уточненням просить суд:

- позовні вимоги до відповідача ОСОБА_4 : визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6322083002:00:000:0587), загальною площею 0,1874 га, серія ЯЛ №184331 від 22.06.2010, виданого на ім`я ОСОБА_4 , який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договір оренди землі за №01169300224;

- позовні вимоги до ОСОБА_5 : скасувати запис про право власності №31783396 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку (кадастровий номер 6322083002:00:000:0587), загальною площею 0,1874 га, зареєстровану за ОСОБА_5 , та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь держави в особі ХМР земельну ділянку (кадастровий номер 6322083002:00:000:0587), загальною площею 0,1874 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідачів витрати по оплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані наступним. За результатами вивчення питання законності надання земельних ділянок державної власності на території Дергачівського району Харківської області місцевою прокуратурою 13.06.2019 внесені відомості до ЄРДР №42019221280000075 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що рішенням LV сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 19.03.2010 ОСОБА_4 надано у приватну власність, зокрема, земельну ділянку площею 0,1874 га, кадастровий №6322083002:00:000:0587 для ведення особистого селянського господарства. У подальшому на підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_4 22.06.2010 року виготовлено державний акт про право власності на вищевказану земельну ділянку серії ЯЛ №184331, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за №011069300224. Однак, рішення Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 19.03.2010, на підставі якого виготовлено вищевказаний державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, винесено з порушенням вимог

чинного законодавства та з перевищенням повноважень Черкасько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області Шабалтасом П.П. Згідно до листа Відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області №10.20-0.23, 18-1127/109-19 від 02.10.2019 спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення на час її відведення у приватну власність ОСОБА_4 , розташована на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населених пунктів. Вартість спірної земельної ділянки складає 48482,00 грн. Черкасько-Лозівська сільська рада не було уповноважена на прийняття рішень щодо спірної земельної ділянки, оскільки це відносить до повноважень районних державних адміністрацій. Досудовим розслідуванням встановлено, що вищевказане рішення LV сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 19.03.2010 складено та підписано Черкасько-Лозівським сільським головою без попереднього винесення даного питання на розгляд депутатів Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, що підтверджується належним чином завіреною копією протоколу засідання сесії ради, з якого вбачається, що вказане питання на розгляд ради не виносилось, не розглядалось та відповідне рішення не приймалось. Крім того, сесія ради відбулась 30.04.2010 року, а не 19.03.2010, як зазначено в державному акті щодо посилання на рішення сесії. А тому, вказаним органом місцевого самоврядування відповідне рішення про передачу ОСОБА_4 спірної земельної ділянки не приймалося. Державний акт про право власності на земельну ділянку є документом, що лише посвідчує право власності (у разі його існування на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування), та сам по собі не може бути підставою для виникнення права власності. А тому, у судовому порядку необхідно визнати недійсним правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Оскаржуваним державним актом на право власності на земельну ділянку, на підставі якого за ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку, порушено інтереси держави у вигляді національного та ефективного використання земельних ресурсів, які є власністю народу України. Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на теперішній час власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером №6322083002:00:000:0587, на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2019 є ОСОБА_5 . У зв`язку з цим, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_5 як добросовісного набувача. Спірна земельна ділянка на даний час відноситься до меж м. Харкова, а саме Київського району. Наведені вище обставини, є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ХМР. Також про зазначені порушення вимог чинного законодавства Дергачівській місцевій прокуратурі та ХМР стало відомо після внесення до ЄРДР за №42019221280000075 від 13.06.2019 року, зокрема, після направлення Дергачівською місцевою прокуратурою відповідного запиту, отримання та опрацювання відповідних матеріалів, тому строки позовної давності пропущено з поважних причин.

Відповідачем ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що він придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1874 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6322083002:00:000:0587, та сплатив за неї 300000,00 грн., а тому є добросовісним набувачем цієї земельної ділянки. Вказана земельна ділянка до оформлення вищевказаного правочину належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №184331 виданим Управлінням Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 22.06.2010 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300224. Державний акт на право власності на земельну ділянку було видано на підставі рішення LV сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського

району Харківської області від 19.03.2010. В позовній заяві прокурор посилається на кримінальне провадження, проте особу, якій повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні не визначено, досудове розслідування не закінчено, до суду справу не направлено. Також, в даному випадку у прокурора відсутні підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі позивача ХМР, та просив застосувати строки позовної давності.

Представником відповідача ОСОБА_4 – адвокатом Саніним А.О. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що прокурор звернувся до суду з порушенням сстроків позовної давності, та просив їх застосувати до позовних вимог, оскільки в позовній заяві не міститься належного обґрунтування та доказів на підтвердження того, що про спірні правовідносини прокурор дізнався саме після внесення відомостей до ЄРДР, яке відбулось 13.06.2019 року, та позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення цивільного права. Крім того, як вбачається з відомостей ЄДРСР, прокуратурою Харківської області 27.03.2012 порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових обов`язків та службового підроблення з боку посадових осіб Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, та вироком суду від 05.06.2013 року ОСОБА_6 визнано винним в здійсненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України, та призначено покарання, а тому прокурор мав змогу дізнатись раніше про порушення вказаного права. Також до участі в справі не залучена Дергачівська районна державна адміністрація, не зважаючи на її право на розпорядження земельними ділянками. Прокурором не виконано вимоги ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та не обґрунтовано наявність підстав для представництва, що виключає можливість звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Керівником Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Пієвим С. надано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_5 , в якому він просив позов задовольнити, та зазначив, що прокурором в позовній заяві зазначено про необхідність звернення прокурора з позовною заявою зумовлена потребою захистити інтереси держави, яка надала органам місцевого самоврядування права розпорядження землями територіальних громад в порядку та спосіб, які передбачені ЗК України. ХМР за захистом до суду не зверталась, та строки позовної давності пропущено з поважних причин, оскільки про зазначені порушення стало відомо після спрямування запиту в рамках кримінального провадження лише в 2019 році.

Представником відповідача ОСОБА_4 – адвокатом Саніним А.О. подані заперечення до суду, в яких просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що будь-яких обґрунтувань не здійснення або неналежного здійснення захисту законних інтересів держави Дергачівською районною державою адміністрацією, яка не залучена до участі в справі, також надано не було, як і не надано доказів підвищеного інтересу громадськості до предмету спору.

Керівником Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Пієвим С. надано відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_4 , в якому він просить задовольнити позов, та вказує, що органом місцевого самоврядування рішення про передачу ОСОБА_4 спірної земельної ділянки не приймалось, та на розгляд ради вказане питання винесено не було, а тому посилання про обізнаність прокурора про вказане рішення є безпідставним, оскільки про вказані відомості стало відомо після направлення прокуратурою відповідного запиту, а тому строки пропущено з поважних причин, та прокурор має право звертатись до суду в інтересах держави.

Відповідачем ОСОБА_5 надані до суду заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що жодного доказу того, що рішення від 19.03.2010 року прийнято з перевищенням повноважень прокурор не надано, та , та прокурором не доведено поважність причин пропуску строків позовної давності.

Представником відповідача ОСОБА_4 – адвокатом Саніним А.О. надані до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити в позові посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву та поданих запереченнях стосовно строків позовної давності.

Прокурор Конопелько О.В. та представник ХМР Настусенко Д.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Санін А.О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та заперечення на позовну заяву, та просив застосувати строки позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_5 – адвокат Савченко Я.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та заперечення на позовну заяву, та просила застосувати строки позовної давності.

05.12.2019 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 13.12.2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.06.2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про повернення позовної заяви прокурору відмовлено.

Ухвалою суду від 24.06.2020 року закрито підготовче провадження по справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

Судом встановлено, що рішенням LV сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 19.03.2010 ОСОБА_4 надано у приватну власність, зокрема, земельну ділянку площею 0,1874 га, кадастровий №6322083002:00:000:0587 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на даний час за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому на підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_4 22.06.2010 року виготовлено державний акт про право власності на вищевказану земельну ділянку серії ЯЛ №184331, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області за №011069300224.

Досудовим розслідуванням встановлено, що вказане рішення сільської ради складено та підписано особисто Черкасько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області Шабалтасом П.П. без попереднього винесення цього питання на розгляд депутатів Черкасько- Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. Стосовно вказаних дій були внесені відомості до ЄРДР за №42019221280000075 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України. Досудове розслідування за вказаним кримінальним провадженням триває.

Судом встановлено, та не спростовано відповідачами, що рішення про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки, загальною площею 0,1874 га, органом місцевого самоврядування не приймалося.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. та зареєстрованого за реєстровим номером № 552, ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,1874 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6322083002:00:000:0587.

Відповідно до листа відділу у Дергачівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 02.10.2019 року №10-20-0.23, 18-1127/109-19 спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та розташована на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населених пунктів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин (пункти 30 і 34 статті 26 Закону).

Частиною другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Крім того, за змістом статей 17, 122 ЗК України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками із державної власності сільськогосподарського призначення у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів належать районним державним адміністраціям.

Відсутність рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) про відчуження майна означає, що воно вибуло поза його волею.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19) зазначено, що «відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (права власності), що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. Підставою набуття права приватної власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку».

У постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «оскільки підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку».

Проте, враховуючи те, що Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області рішення від 19.03.2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1874 га, кадастровий номер 6322083002:00:000:0587, не приймала, зазначена земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади, як законного власника,

не з її волі, а тому суд приходить до висновку про те, що набуття у власність відповідачем ОСОБА_4 спірної земельної ділянки відбулось з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), а також в аналогічних справах у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 619/738/17 (провадження № 61-22690св18), від 03 липня 2019 року у справі № 619/737/17 (провадження № 61-36609св18), від 03 липня 2019 року у справі № 619/720/17 (провадження № 61-27502св18), від 17 жовтня 2019 року № 619/717/17 (провадження № 61-4248св19), від 30 квітня 2020 року у справі № 619/732/17 (провадження № 61-710св19), від 16 червня 2020 року у справі № 619/974/17 (провадження № 61-3223св19), від 01 липня 2020 року у справі № 619/740/17 (провадження №61- 36675св18)від 08 липня 2020 року у справі № 619/897/17 (провадження №61-2722св19).

Відповідно до частини третьої статі 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (у редакції, що була чинна на момент виникнення порушення прав держави) місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Статтею 9 зазначеного закону встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснювала Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Суд погоджується з доводами відповідачів, що прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення інтересів держави переданням спірної земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_4 під час розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 (Черкасько-Лозівський сільський голова Дергачівського району Харківської області, який самостійно підписав рішення від 19.03.2010), стосовно якого вирок набув чинності 03.07.2014 року, та інших кримінальних проваджень стосовно інших посадових осіб. Посилання прокурора, що він довідався про порушення права лише з отриманої відповіді в рамках досудового розслідування кримінального провадження в кінці 2019 року, а тому з саме цього часу повинен обчислюватись строк є необґрунтованим, оскільки оскаржуваний державний акт містить підпис уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що свідчить про обізнаність державного органу про прийняття Черкасько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області рішення з перевищенням наданих їй повноважень, та примірник даного рішення також було надано до Управління Держкомзему в Дергачівському районі Харківської області, на підставі якого був виданий акт. Крім того, на момент виникнення порушень прав держави було врегульовано та функціонував механізм виявлення таких порушень через уповноважені державою органи, які після офіційної реєстрації державного акту про право власності на землю мали можливість виявити порушення визначеного законом порядку виділення земельної ділянки, ініціювати відповідні процедури перевірки і звернення до суду, у тому числі за допомогою прокуратури, в межах передбаченого статтею 257 ЦК України строку позовної давності.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

Встановивши, що з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсними та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку і витребування земельної ділянки керівник Дергачівської місцевої прокуратури звернувся до суду лише 05.12. 2019 року, тобто, після спливу позовної давності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора з підстав пропуску позовної давності.

Разом з тим, аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Крім того, оскільки право власності на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли власник довідався або міг довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (§ 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»;§ 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що у позові необхідно відмовити внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявили відповідачі по справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по оплаті судового збору компенсуються за рахунок самого позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним, скасування державного акту, скасування права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки у добросовісного набувача – відмовити в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – керівник Дергачівської місцевої прокуратури, місцезнаходження: Харківська область, м. Дергачі, вул.. 1 Травня, буд. 63, що діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243.

Відповідач – ОСОБА_4 , місцеперебування: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_5 , місцеперебування: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 21 грудня 2020 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ