Справа № 572/2923/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Слободянюка Б.К.

за участю секретаря судових засідань - Кудіної А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сарни  цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про стягнення заборгованості за договором позики ,-

                                                              ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за борговою розпискою від 09.09.2019 року в розмірі 53710,66 грн. та сягнути  судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що 09.09.2019 року сторони уклали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 51561 грн., про що надав власноруч написано розписку та зобов`язався їх повернути не пізніше 31.12.2019 року. Однак, позичені кошти ОСОБА_2 не повернув, на вимогу про погашення коштів не відреагував, що стало підставою звернення до суду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву. З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримала копію ухвали про відкриття провадження 17.11.2020 року.

Відповідачем, відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, не подано до суду відзиву на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Суд  дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.     

Згідно з ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України вказує на те, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у  строк та в порядку, що передбачені договором.

Системний аналіз зазначених норм цивільного законодавства України вказує на те, що договір позики є двостороннім правочином, реальним, одностороннім договором (оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі щодо повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом положень частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 уклав договір позики та підписав розписку про отримання у ОСОБА_1 51561 грн. із зобов`язанням повернути вказану суму до 31.12.2020 року.

Суд вважає, що факт укладання та підписання ОСОБА_2 розписки підтверджує отримання ним зазначених у ній коштів.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, несе наслідки, визначені статтею 625 цього Кодексу, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за договором позики заборгованості у розмірі 51561 грн..

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Проте, відповідач до теперішнього часу не виконав свої зобов`язання перед позивачем за згаданим договором позики щодо повернення суми позики.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача борг з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми  за період прострочення виконання договору позики, а тому вона підлягає стягненню з відповідача (51561грн. Х 300 днів прострочення Х 3 : 100:365 = 1271,36 грн). 

Також, додатково ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 01.01.2020 року по 30.09.2020 року.

Позивачем надано розрахунок відсотків за користування грошовими коштами та розрахунок інфляційних збитків, які проведені згідно з вимогами чинного законодавства, які суд приймає до уваги.  Таким чином,  ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити позивачу інфляційні нарахування в розмірі 878,30 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягнути документально підтверджені судові витрати  в сумі 840,80рн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 192, 533, 640, 1043, 1046, 1047 ЦК України, керуючись ст..76,77, 81, 82, 178, 263, 279, 280-289 ЦПК України, суд,-

                                                                В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про стягнення заборгованості за договором позики  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , борг  в розмірі  53710 (п`ятдесят три тисячі сімсот десять) грн. 66 коп. за договором позики  з урахуванням трьох % річних та інфляційними втратами.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Сарненський районний суд Рівненської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: