печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5305/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Московенку В.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 , її представника - ОСОБА_3 ,

третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , яка є правонаступником ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Груша О.В., про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом та з урахування застосування правонаступництва в зв`язку з настанням 16 лютого 2014 року його смерті, ОСОБА_5 , як його правонаступник уточнивши позовні вимоги просила розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 03 грудня 2010 року, посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 11-12338 державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Грушею О.В., а також визнати за нею право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 43,4 кв.м., жилою площею - 28,8 кв.м., з мотивів не належного виконання цього договору відповідачем.

Вислухавши представника позивача, який в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив задовольнити, відповідача, її представника та третю особу, які проти задоволення позову заперечували, заслухавши показання свідків: ОСОБА_7 , яка була сусідкою позивача за його життя, яка показала суду, що регулярно спілкувалась з позивачем, часто була в нього вдома, при цьому бачила неодноразово відповідача в квартирі позивача, коли вона приносила їжу й інші необхідні йому речі, допитавши ОСОБА_8 , сестру відповідача, яка зазначила, що неодноразово відвідувала позивача разом із відповідачем, вказала на те, що допомагала в побутових питаннях пов`язаних з утриманням позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 3 ЦПК України, правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Статтею 5 ЦПК України, визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що 03 грудня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Груша О.В., зареєстрований в реєстрі за № 11-12337.

За умовами договору позивач передав у власність належну йому на праві власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , взамін чого відповідач зобов`язалася повністю утримувати позивача, надавати йому матеріальне забезпечення, (сплачувати комунальні платежі, електроенергію, телефон), догляд та необхідну допомогу, медичну допомогу та сплачувати ліки, а також забезпечити його довічне проживання в указаній квартирі. Вартість забезпечення, догляду та необхідної допомоги визначається сторонами у розмірі 1000 грн. в місяць.

Пунктом 2.1. договору довічного утримання передбачено, що матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись ОСОБА_6 , оцінюється сторонами в сумі 1000 грн.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України, також встановлено свободу договору, з посиланням на ст. 6 зазначеного Кодексу із зазначенням того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 638 ЦК України передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов договору належать умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного вид), а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач зазначає, що в порушення вимог п. 2 договору довічного утримання, відповідачем обов`язок щодо утримання позивача не виконується.

Зокрема, як зазначає позивач, від відповідача він не отримує матеріального забезпечення та витрат на утримання квартири, які має нести власник квартири, якій зазначена квартира була передана у власність згідно договору довічного утримання.

На спростування тверджень позивача, відповідачем надано довідку Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва «Липкижитлосервіс» № 320 від 28 травня 2013 року, з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01 червня 2013 року заборгованість по квартплаті та комунальним послугам, в тому числі по газопостачанню відсутня.

Пунктом 4.2 договору довічного утримання встановлено, що даний договір може бути розірваний за згодою сторін, а випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з цим, як зазначає позивач, після укладення договору довічного утримання, відповідач, порушила взяті на себе зобов`язання по виконанню вказаного договору, а саме перестала забезпечувати його матеріально, не несла витрати по утриманню квартири (сплати платежів за утримання будинку та прибудинкової території).

Проаналізувавши умови п. 2 Договору, де сторони чітко погодили спосіб грошового утримання ОСОБА_6 , дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив, що відсутні підстави стверджувати про невиконання умов договору довічного утримання, що підтверджується квитанціями про купівлю продуктів, товарів загального вжитку, будівельних матеріалів та побутової техніки наданими відповідачем (Том І а.с. 87-141), довідкою щодо відсутності заборгованості по квартплаті та комунальним послугам (Том І а.с. 142), особистими розписками ОСОБА_6 , який підтвердив виконання умов договору в частині грошового утримання (Том І а.с. 143-144).

Відповідно до ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно ч. 1 ст. 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також всі види догляду (опікуання), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Відтак, договір довічного утримання являє собою не лише здійснення матеріального забезпечення, а й догляду за особою, яка його потребує.

На підставі показань свідків під час розгляду справи судом не встановлено, що мало місце не виконання відповідачем умов договору в частині догляду за відповідачем, а тому відсутні підстави стверджувати про неналежне виконання обов`язків, визначених договором.

Відповідно до ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Зважаючи на те, що суду було надано достатні докази перерахування коштів у порядок, визначений договором довічного утримання, а також наявні докази щодо належного догляду позивача, суд констатує відсутність факту невиконання та / або неналежного виконання умов договору довічного утримання, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову та розірвання договору довічного утримання як це передбачено ст. 755 ЦК України суд не вбачає.

Частиною 1 ст. 756 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

У відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

При оцінці аргументів та доводів сторін суд керується Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, no. 4241/03, у якому вказується, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищевикладене, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, заслухавши показання свідків, які безпосередньо вказали на належний догляд за позивачем, а відтак виконання договору, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд зазначає, що покази свідків в частині, яка не стосується предмету спору не приймаються та приходить до переконання, що вимоги позову задоволенню не підлягають, з огляду на те, що відсутні будь-які докази того, що відповідач не виконувала взяті на себе обов`язки, які передбачені договором довічного утримання, укладеним з позивачем за його життя.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 141, 179, 208, 209, 212-215, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_5 , яка є правонаступником ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Груша О.В., про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2020 року.

Суддя В. А. Писанець