УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 р. м. Кремінна

Справа № 425/2829/15-к

Провадження № 1-кп/414/100/2020

Колегія суддів Кремінського районного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

суддів: Ковальова В.М.,

Тесленко І.О.,

за участі секретаря судового засідання Білан Н.О.,

прокурора Коваленка І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Овчаренка О.В.,

потерпілих: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

під час розгляду у підготовчому судовому засіданні обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Рубіжне Луганської області, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

– у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановила:

коллегія суддів Кремінського районного суду Луганської області здійснює розгляд даного кримінального провадження.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко О.В., якого підтримав обвинувачений ОСОБА_1 , заявив відвід головуючому судді Панчуку М.В. та судді Ковальову В.М., посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, з мотивів того, що головуючий суддя Панчук М.В. та суддя Ковальов В.М. уже брали участь у даному кримінальному провадженні та постановляли ухвали про повернення обвинувального акту прокурора для доопрацювання. При цьому ухвала колегії суддів під головуванням судді Ковальова В.М. в апеляційному порядку не була переглянута, так як прокуратура відкликала апеляційну скаргу, а ухвалу про повернення обвинувального акту колегії суддів під головуванням судді Панчука М.В. було залишено в силі при перегляді в апеляційному порядку, однак як головуючий суддя Панчук М.В., так і суддя Ковальов В.М. давали оцінку окремим обставинам справи, які вважали за необхідне, щоб прокуратура виправила, як недолік обвинувального акту.

Прокурор заперечив у підготовчому судовому засіданні щодо заявленого клопотання, вказавши, що на виконання ухвал суду про повернення обвинувального акту, в останній були внесені виправлення і вручено новий доопрацьований обвинувальний акт обвинуваченому. А тому, враховуючи, що колегія суддів як під головуванням судді Ковальова В.М., так і під головуванням судді Панчука М.В. розглядали у підготовчому судовому засіданні та повертали на доопрацювання обвинувальні акти 15.01.2018 р. та 10.05.2018 р., тобто за різними датами їх підписання, отже різними обвинувальними актами, а ухвалою суду, яку скасовано у апеляційному порядку, було повернуто обвинувальний акт від 04.10.2018 р.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечили щодо заявленого відводу, вказавши, що дані судді можуть розглядати вказане кримінальне провадження у визначеній колегії суддів.

Колегія суддів, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, зробила такі висновки.

У відповідності до ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід або самовідвід повинен бути вмотивованим.

За нормами ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а тому рішення Європейського суду є обов`язковими для виконання судами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінюваності суддів (далі - Висновок), судова незалежність передбачає повну неупередженість з боку суддів. При розгляді справи між будь-якими сторонами судді повинні бути неупередженими, тобто вільними від будь-яких зв`язків, прихильностей, необ`єктивності, які впливають або можуть створювати враження впливу на спроможність суддів здійснювати судочинство незалежно. У цьому розумінні судова незалежність є розвитком основоположного принципу, згідно з яким «жодна особа не може бути суддею у своїй справі». Значущість цього принципу виходить за межі окремої судової справи та її сторін. Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої справи, але й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто насправді повинен бути вільним від будь-яких зв`язків, симпатій, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку, довіру до судової влади може бути підірвано.

В пункті 11 Висновку зазначено, що ця незалежність повинна існувати стосовно як суспільства в цілому, так і сторін будь-якої судової справи, в якій судді повинні винести рішення.

Виходячи з вказаної норми закону, в даному випадку достатньою підставою для відводу судді є не доведений факт упередженості чи необ`єктивності судді, а наявність обґрунтованого об`єктивними обставинами припущення, що суддя в силу дії певних чинників не може зберегти безсторонність.

Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення Європейського суду по справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 року).

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як вбачається із п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Як вбачається із ухвали суду від 19.11.2019 р., постановленої у колегії суддів Костроби Ю.Ю., Безкровного І.Г. та Акулова Є.М., скасованої апеляційною інстанцією 03.02.2020 р., обвинувальний акт від 04.10.2018 р. був повернутий прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України.

Відповідно до ухвал суду від 15.01.2018 р., постановленої у складі колегії суддів Ковальова В.М., Безкровного І.Г., Костроби Ю.Ю., та 10.05.2018 р., постановленої у складі суддів Панчука М.В., Акулова Є.М., Безкровного І.Г. обвинувальний акт повертався для виконання вимог ст. 291 КПК України.

Разом з тим, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні підписаний 04.10.2018 р., тобто після постановлення ухвал колегій суддів, у складі яких були судді Ковальов В.М. та Панчук .М.В.

З огляду на те, що судді Ковальов В.М. та Панчук М.В. не були в колегіях суддів при розгляді обвинувального акту, підписаного 04.10.2018 р., враховуючи заявлену захисником обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатом Овчаренком О.В. підставу відводу та досліджені матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для відводу головуючого судді Панчука М.В. з суддею Ковальовим В.М., як суддів, які брали участь у розгляді обвинувального акту від 04.10.2018 р. у даному кримінальному провадженні, а відтак у заявленому відводі слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 21, 75, 80 КПК України, ст. 129 Конституції України, колегія суддів,

ухвалила:

у задоволенні відводу головуючому судді Панчуку М.В. та судді Ковальову В.М., заявленого захисником обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатом Овчаренком О.В. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий судддя М.В. Панчук

Судді В.М. Ковальов

І.О. Тесленко