ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
27.04.10 р. Справа № 40/8пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Тітовій С.С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „УКРПРОМ-ПОСТАЧ”, м. Луганськ
до відповідача фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Сніжне
про розірвання договору
за участю:
представників сторін:
від позивача: : Бродяний Р.П. - юрисконсульт
від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, фізична особа – підприємець ОСОБА_1
З урахуванням складності та категорії спору, відповідно до вимог частини 3 статті 69 ГПК України строк розгляду спору по даній справі було продовжено додатково на один місяць.
За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових матеріалів, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, ц у судовому засіданні з 14 год. 25 хвил. 27.04.10р. до 14 год. 40 хвил. 27.04.10р. було оголошено перерву, без винесення процесуального документу згідно частини 4 статі і77 ГПК України, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія УКРПРОМ-ПОСТАЧ” звернулось до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди №23/3 від 01.07.09р., індивідуально визначеного майна, (модулю), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія УКРПРОМ-ПОСТАЧ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, стягнення з останнього основного боргу з орендної плати в сумі 25 553 грн. 69 коп., пені в сумі 1 289 грн. 36 коп., трьох процентів річних в сумі 187 грн. 41 коп., штрафу в сумі 750 грн. за прострочення грошового зобов’язання згідно договору оренди №23/3 від 01.07.09р.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступні обставини, зокрема:
· згідно пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання передачі. Тобто, момент виникнення прав та обов’язків за договором оренди та строк його дії виникає саме з моменту передачі майна шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі;
· більш того, відповідно до пункту 2.3 договору обов’язки зі складення акту покладаються на Орендодавця. Проте в порушення пункту 2.3 договору Орендодавець взагалі не надав Орендарю акт прийому-передачі, що є порушенням вимог статті 795 ЦК України;
· факт підписання договору відповідачем не оспорюється, а надана позивачем фотокопія акту прийому - передачі від 01.07.09р. на якому міситься начебто підпис фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 скопійований за допомогою засобів оргтехніки – не відповідає фактичному підпису;
· угода про продовження строку дії спірного договору оренди (пункт 10.4) між сторонами не укладалася, а майно у користування не надавалося згідно статті 762 ЦК України;
· з урахуванням вказаних обставин, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з орендної плати, пені , трьох процентів річних та штрафу за прострочення внесення орендних платежів.
З метою встановлення фактичних обставин справи, відповідачем в розумінні вимог статті 22 ГПК України надані клопотання про:
ь витребування від Сніжнянського РЕС для ознайомлення: лист вхідний №2885 від 25.09.09р.,; акт про відключення № 088129 від 30.09.09р.; акт про підключення від 13.11.09р.;
ь зупинення провадження у справі до розгляду апеляційної скарги на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 11.03.10р. у справі №2-238/2010р.;
ь витребування від позивача для ознайомлення оригінал акту прийому-передачі спірного майна за договором оренди №23/3 від 01.07.09р.;
ь призначення судової почеркознавчої експертизи на предмет визначення справжності належного відповідачу підпису на акті прийому-передачі від 01.07.09р.
У задоволенні клопотань відповідача слід відмовити виходячи із наступного, що:
- предметом розгляду спору по даній справі – є стягнення заборгованості за договором оренди №23/3 від 01.07.09р. Дії позивача про відключення від електропостачання модулю не впливає орендні відноси сторін, а може бути предметом спору іншої справи . Суд не вбачає підстав для витребувати від Сніжнянського РЕС: лист вхідний №2885 від 25.09.09р.; акту про відключення № 088129 від 30.09.09р.; акт про підключення від 13.11.09р ;
- щодо зупинення провадження у справі, то це питання повинно вирішуватися судом з урахуванням вимог статті 79 ГПК України. Зупиняючи провадження у справі, господарський суд повинен послатися на неможливість розгляду спору у справі. Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 11.03.10р. у справі №2-238/2010р., яке набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду відносно фактів, які мають значення для вирішення спору в розумінні вимог статті 35 ГПК України. Апеляційна скарга отримана вказаним судом 09.04.10р., і до наступного часу відповідно до вимог ЦПК України не прийнята до розгляду. Судове рішення набрало законної сили, і підстав для зупинення провадження у справі – не існує за законом;
- щодо витребування від позивача для ознайомлення у судовому засіданні оригіналу акту прийому-передачі спірного майна за договором оренди №23/3 від 01.07.09р., то воно також необґрунтовано. Надана представником позивач належним чином засвідчена копія акту прийому - передачі від 01.07.09р., приймається судом у якості належних доказів згідно вимог ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України;
- відносно призначення судової почеркознавчої експертизи на предмет визначення справжності приналежного відповідачу підпису на акті прийому-передачі, то воно також є хибним. Надані докази у справі надають можливість суду вирішити спір у правовому полі, оскільки спір не потребує спеціальних знань. Крім того, представник позивача повідомив суд про те, що відсутність оригіналу спірного акту прийому-передачі від 01.07.09р., пов’язано з тим, що 02.07.09р. відповідачем було повернуто на його адресу оригінал спірного договору оренди та копію акту прийому-передачі. При цьому відповідач зазначив, що помилково додав копію спірного акту, замість оригіналу, і що найближчим часом надасть оригінал такого акту прийому-передачі. Клопотання позивача про витребування оригіналу акту прийому-передачі не містить посилання на конкретний акт, дату його можливого складення тощо. Законодавець визначає, що відсутність акту прийому - передачі майна, яке орендується, не спростовує факт наявності орендних правовідносин між сторонами, а тому не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог при наявності заборгованості за умовами договору, оскільки докази по справі свідчать про фактичне користування Орендарем спірним майном. Таким чином, договір оренди майна треба вважати таким, що вступив в законну силу. Судова експертиза передбачає наявність оригіналів документів, які підлягають дослідженню. Таких доказів під час судового процесу сторонами не надано.
З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:
До прийняття рішення у справі, позивач згідно вимог статті 22 ГПК України уточнив свої позовні вимоги, у зв’язку з чим намагається стягнути з відповідача:
ь основний борг в сумі 25 000 грн. за період з липня 2009 року по листопад 2009 року, (лист корпорації „ СХІД „ союз професійних служб безпеки” від 18.02.10р. за № 6), де зазначено, що Орендар звільнив приміщення 02.12.09р.;
ь пеню за прострочення внесення орендних платежів в сумі 1247 грн. 26 коп.;
ь три процента річних в сумі 181 грн. 23 коп. та інфляційних в сумі 553 грн. 69 коп. за прострочення грошового зобов’язання;
ь штраф у розмірі 5% від заборгованості ( не менш ніж три місяця) в сумі 750 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості за позовом складає – 27 732 грн. 18 коп.
Позов мотивовано тим, що 01.07.09р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія УКРПРОМ-ПОСТАЧ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди №23/3 від 01.07.09р., індивідуального визначеного майна, а саме модулю, надалі майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Набрання чинності договору визначено сторонами у пункті 10.1, де зазначено, що він діє з моменту підписання протягом трьох місяців. Ознаки продовження, розірвання та припинення договору знайшли своє відображення у п. п. 8.2, 10.4, 10.6.
На виконання умов п.п 1.1, 2.1, 5.1 договору Орендодавець передав Орендарю у строкове, платне користування майно, що підтверджено актом прийому – від 01.07.09р. передачі.
Пунктом 3.1 договору, сторони визначили орендну плату, яка дорівнює - 500 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 20%. Орендар не пізніше п’ятого числа розрахункового місяця перераховує на розрахунковий рахунок Орендодавця орендну плату за майно, яке передано в оренду.
Під час дії договору за відповідачем за період з липня 2009 року по листопад 2009 року утворився борг з орендної плати в сумі 25 000 грн., який позивач намагається стягнути з відповідача.
Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у вигляді несплати орендних платежів, позивач з посиланням на пункт 3.5 договору намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 1 247 грн. 26 коп. за період прострочення з липня 2009 року по листопад 2009 року.
З посиланням на приписи частини 2 статті 625 ЦК України позивач намагається стягнути з відповідача три проценти річних за прострочення грошового зобов’язання за період з липня 2009р. по листопад 2009р. в сумі 181 грн. 23 коп.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяця, Орендар також сплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості. Заборгованість за період з липня 2009 року по вересень 2009 року дорівнює 15 000 грн., а тому розмір штрафу, який намагається стягнути позивач з відповідача за прострочення внесення орендних платежів дорівнює 750 грн.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди індивідуально визначеного майна.
Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України та п. 1 ст. 638, ст. 759 ЦК України.
Судом прийнято до уваги, що учасники судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб’єктами господарювання.
Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За приписами статті 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки та умови внесення орендної плати визначаються в договорі.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Обов’язки щодо своєчасного внесення орендних платежів за користування майном відповідачем не виконані.
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 11.03.10р. у справі №2-238/2010р. набрало законної сили, і є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору в розумінні вимог статті 35 ГПК України.
За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов’язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:
· а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;
· б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);
· в) законні презумпції ( частина п’ята статті 35 ГПК України).
Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.
Так, за змістом мотивувальної частини рішення Сніжнянського місцевого суду від 11.03.10р. у справі №2-238/2010р., вбачається, що відповідач орендував згідно договору оренди №23/3 від 01.07.09р. орендував у позивача спірне приміщення(модуль) за адресою: Донецька область м. Сніжне, вул. Ковпака, 36.
За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати в сумі 25 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню. У задоволенні решти частини позову щодо стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати сілд відмовити.
Згідно вимог пункту 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Умови відповідальності Орендаря за несвоєчасне внесення орендних платежів передбачені в договорі, і ця диспозитивна норма не суперечить імперативної.
Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогами частини 6 статті 232 ГК України, і підтверджує, що на час дії договору мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 247 грн. 26 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань – внесення орендних платежів за період з липня 2009 року по листопад 2009 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню. У задоволенні решти частини позову щодо стягнення з відповідача пені слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.
Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за прострочення грошового за період з липня 2009р. по листопад 2009р. в сумі 181 грн. 23 коп. та інфляційні в сумі 553 грн. 69 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню У задоволенні решти частини позову щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних - відмовити.
Обґрунтовані та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 750 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати за умовами визначених у пункті 3. 6 договору.
Листом від 18.12.09р. за № 18/12-П позивач звертався до відповідача з вимогою здійснити оплату орендних платежів та можливе розірвання договору оренди. Орендар не відреагував на вимоги Орендодавця, а тому були заявлені вимоги про розірвання договору оренди індивідуального визначеного майна №23/3 від 01.07.09р., укладеного між сторонами.
Орендодавець має можливість розірвати договір за рішенням суду. Так, розірвання договору з ініціативи тільки однієї сторони можливе:
– у випадках, прямо застережених договором;
– у випадках, прямо застережених у законі.
Тобто, якщо в договорі орендодавець передбачить додаткові умови розірвання договору, крім тих, що визначено в ЦК України, то за таких умов орендодавець також може звертатися до суду для розірвання договору.
У випадках, прямо застережених законом, договір також можна розірвати за рішенням суду.
Стаття 651 ЦК України визначає підстави для розірвання договору, зокрема:
- згода сторін на це;
- за рішенням суду;
- порушення істотних умов договору;
- одностороння відмова від зобов’язання.
Крім того, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін не тільки у випадках, установлених договором чи законом, але й у випадку істотного порушення договору другою стороною ( 653 ЦК України та ст. 188 ГК України).
Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
Згідно ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Втім, недотримання позивачем частини другої статті 188 ГК України щодо обов’язку щ надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звертатися до суду за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову про розірвання договору відповідно до приписів статті 124 Конституції України.
Пункт 8.2 договору встановлює право Орендодавця виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору.
Пунктом 10.4 вказаного договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Дане положення договору відповідає вимогам статті 764 ЦК України.
Посилання відповідача на приписи пункту 6 статті 762 ЦК України необґрунтовані, оскільки цією нормою встановлені умови звільнення Орендаря від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Таких обставин відповідач суду не довів. Пункт 10.6 договору передбачає умови його припинення, у тому числі достроково за взаємною згодою сторін або рішенням суду. Натомість, у пункті 9.6 договору на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний достроково у випадку не виконання стороною умов договору оренди. Позивачем доведені правові підстави для розірвання договору оренди.
За таких обставин позовні вимоги щодо розірвання договору оренди обґрунтовані та підлягають задоволенню. У зв’язку з чим, слід розірвати договір оренди №23/3 від 01.07.09р. індивідуального визначеного майна, (модулю), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія УКРПРОМ-ПОСТАЧ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Витрати по державному миту у частині майнових та немайнових вимог та забезпеченню судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно частини 5 статті 49 ГПК України.
У зв’язку з тим, що за згодою сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, згідно вимог частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 599, 625, 651, 653, 759, 762, 764, 782 ЦК України, ст. ст. 55, 174, 188, 193, п. 6 ст. 232, 286, 291 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 35, 36, ч. 3 ст. 43, 44, ч. 4 ст. 49, ч.ч. 3,4 ст. 69, ч. 4 ст.77, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія УКРПРОМ-ПОСТАЧ” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 05.09.07р., ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія УКРПРОМ-ПОСТАЧ”, 91011, Луганська область, м. Луганськ, вул. Сосюри, 42, р/р 26009053708627 у Луганській філії КБ „Приват – Банк”, МФО 304795, ід. код 33571575, борг з орендної плати в сумі 25 000 грн., пеню в сумі 1247 грн. 26 коп., три процента річних в сумі 181 грн. 23 коп., інфляційні в сумі 553 грн. 69 коп., штраф в сумі 750 грн., витрати по держмиту в сумі 362 грн. 17 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 235 грн. 58 коп., видавши наказ.
3. Розірвати договір оренди №23/3 від 01.07.09р., індивідуально визначеного майна (модулю), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія УКРПРОМ-ПОСТАЧ” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
4. У задоволенні решти частини позову – відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя