Справа № 2-1322/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 травня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування жилого фонду» про поділ особових рахунків, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (в подальшому відповідач-1), КП «Дирекція з управління та обслуговування жилого фонду» (в подальшому відповідач-2) про поділ особових рахунків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач і відповідач-1 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 на підставі виданого виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів ордеру № 649 від 01.04.1989. Наймачем та власником особового рахунку є відповідач-1. Однак в порушення вимог ст. ст. 64, 66, 67, 68 ЖК України, Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, відповідач-1 лише частково сплачує плату за утримання квартири та комунальні послуги. У разі несплати ОСОБА_2 частини (за користування половиною квартири) плати за утримання квартири та комунальні послуги, сума заборгованості буде розподілятись і на позивача, і на відповідача-1, не зважаючи на те, що позивач сплачує половину коштів за користування квартирою та комунальні послуги. Домовленості з відповідачем-1 по розподілу витрат досягти позивач не може, оскільки відповідач-1 уникає спілкування з ним та не намагається вирішити питання в досудовому порядку. Позивачем 30.10.2009 до відповідача-2 була подана заява про зміну договору найму та поділ особових рахунків, на яку відповідачем-2 була надана відповідь про те, що питання  про поділ особових рахунків не відноситься до його компетенції і для вирішення даного питання необхідно звернутися до суду. У зв’язку з цим позивач просить зобов’язати відповідача внести зміни до договору найму житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1 в частині виділення окремого особового рахунку зі сплатою платежів за користування Ѕ частини квартири на ОСОБА_1 та окремого особового рахунку зі сплатою платежів за користування Ѕ частини квартири на ОСОБА_2, а також покласти на відповідачів судові витрати, понесені позивачем.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та просили його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Відповідач-1 проти позову заперечувала та зазначила, що не вбачає підстав для поділу особових рахунків, оскільки не чинить перешкод щодо можливості позивача брати участь в оплаті житлово-комунальних та інших послуг. Посилання позивача на недосягнення згоди з відповідачем-1 не є підтвердженням неузгодженості питання.

Представник відповідача-2 у попередньому судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, однак зазначила, що комунальне підприємство не є належним відповідачем у справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів 01.04.1989 видано ордер № 649 на жиле приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8-9). ОСОБА_1, як член сім’ї наймача, зареєстрований та проживає разом з нею у зазначеній квартирі, що підтверджується довідкою форми № 3 КП «Дирекція з управління та обслуговування жилого фонду» від 02.10.2009 (а.с. 10).

Як вбачається з позовної заяви та було підтверджено представником позивача у судовому засіданні, його вимоги полягають у зміні договору найму лише в частині поділу особових рахунків.

Відповідно до ст. 103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 104 ЖК України, яка регулює зміну договору найму на вимогу члена сім’ї наймача, член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

Статтею 63 ЖК України передбачено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

З викопіювання з поповерхового плану квартири АДРЕСА_1 вбачається, що дана квартира є двокімнатною і складається з двох суміжних кімнат, тобто поєднаних спільним входом (а.с. 40).

Таким чином, зазначена квартира не може бути самостійним предметом договору найму, тому підстави для зміни договору найму жилого приміщення відсутні.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач-1 частково сплачує плату за утримання житла та комунальні послуги. Відповідач-1 в  свою чергу вказала, що не чинить перешкод позивачеві щодо участі в оплаті житлово-комунальних послуг. Позивач в порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, не надав доказів недосягнення взаємної згоди з відповідачем-1 щодо розподілу витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач лише посилався на можливе порушення його прав у майбутньому у разі несплати відповідачем-1 частини плати за житлово-комунальні послуги, що призведе до виникнення заборгованості, частина якої буде покладена на нього.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на  вимогах закону, є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 63, 103, 104 ЖК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування жилого фонду» про поділ особових рахунків – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий