Справа № 2-2115/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М              У К РА Ї Н И

06 травня 2009 року   Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді     - Калініченко О.Б.

        при секретарі                 - Кучерявець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Дніпровського відділення №7989 м. Києва, про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

В С  Т А Н ОВ И В :

 Позивачка звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що  з відповідачем за час перебування у шлюбі з 30.07.2005 року по 04.11.2008 року вони  придбали майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: легковий автомобіль «Chevrolet Aveo», 2006 року випуску, кольору 05U, кузов № НОМЕР_1,  реєстраційний № НОМЕР_2, вартістю еквівалентною 14000 доларам США, що по курсу НБУ складає 107800,00 грн.

Просить поділити спільно нажите майно, зобов’язавши відповідача виплатити її частку в спільному майні подружжя, з урахуванням частки неповнолітньої доньки, а саме 8 тис. дол., що по курсу НБУ становить 61600 грн., а автомобіль залишити відповідачу.

Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позивачка в судових засіданнях позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд їх задовольнити в повному обсязі, пояснюючи це тим, що спірний автомобіль був куплений за спільні кошти подружжя, а після розірвання шлюбу відповідач користується автомобілем одноособово, в добровільному порядку сплатити частину вартості автомобіля відмовляється.

Враховуючи те, що на утриманні позивачки знаходиться малолітня донька, аліменти на утримання якої відповідач сплачує нерегулярно, вона, з урахуванням тих обставин, що з нею залишилась проживати неповнолітня донька, просить збільшити частку у спільному майні подружжя.

Відповідач проти задоволення позовних вимог у вказаному позивачкою розмірі заперечував, пояснюючи це тим, що спірний автомобіль був куплений частково за рахунок коштів, вилучених від продажу придбаного ним до шлюбу автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO»,  решта грошей на купівлю автомобіля була отримана ним в кредит в ВАТ «Державний ощадний банк України», частина заборгованості за яким погашалась вже після розірвання шлюбу з позивачкою.

06.05.2010 року позивачка в судове засідання не з’явилась, надавши суду письмову заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд їх задовольнити.

          Відповідач 06.05.2010 року в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином за адресою його реєстрації, причини неявки суду не повідомив. За таких обставин суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає повному, всебічному  та об’єктивному розгляду справи.

Представник 3-ї особи у судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву з проханням розглянути справу без їх участі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що  позов підлягає  задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 60, 61, 70 СК  України будь-яке  майно, за винятком виключеного з цивільного обороту,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.07.2005 року по 04.11.2008 року.

Від цього шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, яка народилася 28.05.2007 року  і яка на даний час проживає з матір'ю.

Під час перебування у шлюбі сторони за договором купівлі-продажу, укладеного 25.07.2006 року відповідачем з ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-сервіс», придбали (частково в кредит) легковий автомобіль «Chevrolet Aveo», 2006 року випуску, кольору 05U, кузов № НОМЕР_1,  реєстраційний № НОМЕР_2, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вартість автомобіля станом на 25.07.2006 року складала 66400,00 грн., з них частина грошових коштів – 30000 грн., з яких 23969,82 грн. були виручені відповідачем за рахунок продажу напередодні – 22.07.2006 року автомобіля марки «ЗАЗ-DAEWOO», була сплачена безпосередньо ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-сервіс» – продавцю спірного автомобіля під час укладення договору купівлі-продажу з використанням банківського кредиту №214212-4091 від 31.07.2006 року.

Решта коштів – 36400,00 грн. була отримана відповідачем ОСОБА_2 у кредит в ВАТ «Державний ощадний банк України» (Кредитний договір №793 від 31.07.2006 року), строком на 84 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 31.07.2013 року.

При вирішенні спору  щодо  поділу  спільного майна  поділу підлягає все майна подружжя, до складу якого включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться в інших осіб; враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Сторони не вказали про наявність  іншого майна подружжя, крім спірного автомобіля.

Відповідно до ч.3 ст.70 Сімейного кодексу України, частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.  

Отже, при вирішенні спору щодо розподілу майна за певних обставин суд може відступити від принципу рівності частин подружжя та за рішенням суду збільшити частину майна одного з подружжя, якщо з ним після розлучення проживатимуть діти за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього лікування, фізичного і духовного розвитку.

Згідно довідки про неотримання аліментів № 1168/8 від 25.04.2009 року, виданої ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва, у період з 24.02.2009 року по 24.04.2009 року позивачка не отримувала з відповідача аліменти на утримання доньки, які стягуються згідно з виконавчим листом, виданим 11.12.2008 року за рішенням Солом’янського районного суду м. Києва.

Із наданих позивачкою в судовому засідання пояснень також вбачається, що відповідач несумлінно виконує свій батьківський обов’язок по утриманню доньки, оскільки добровільно грошових коштів на утримання доньки не надає, присуджені аліменти також не сплачує. Основний тягар утримання доньки після розірвання шлюбу несе одна позивачка, проте доходу, який вона отримує, не вистачає для достатнього забезпечення фізичного та духовного розвитку доньки.

Тому суд, з урахуванням вищевикладених обставин приходить до висновку про присудження позивачці 2/3 частки в спільному майні подружжя.

При поділі майна суд виходить із того, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Якщо річ неможливо розділити, вона присуджується одному з подружжя.  

Якщо виділити в натурі частину із загального майна не можна, хтось один із подружжя має право на отримання від іншого грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частини. Проте, така компенсація може бути надана лише за згодою колишньої дружини чи чоловіка. Крім того, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, відповідно до частин 4, 5 ст.  71 СК  присудження судом одному з подружжя грошової компенсації замість  його  частки  у  праві  спільної  сумісної  власності  на неподільну   річ (автомобіль) допускається за його згодою за умовою попереднього внесення другим подружжям відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності таких умов присудження  грошової  компенсації може  мати  місце, зокрема,  на  підставах  передбачених ст.  364 ЦК,  за умови звернення подружжя (одного з них) до суду  з таким позовом та наявності згоди співвласника  на одержання відповідної грошової суми.

Так, відповідно до  ст. 364   ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ  у натурі частки із спільного майна не допускається згідно  з законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Таке ж право співвласників передбачено і ч. 3 ст. 358   ЦК України.

Разом з тим, позивачка, посилаючись  на  ст. 364   ЦК, порушила  питання  про  одержання від відповідача як іншого співвласника грошової компенсації вартості належної їй частки в спільному майні, виходячи з того, що спірний автомобіль є річчю неподільною.

Пленум Верховного Суду України в постанові від  21.12.2007 року  N 11 «Про практику застосування судами  законодавства при розгляді справ   про право на шлюб, розірвання шлюбу,
 визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відзначив, що вартість майна,  що підлягає поділу,  визначається за погодженням між подружжям,  а при недосягненні згоди - виходячи  з дійсної його вартості на час розгляду справи, для визначення якої при необхідності призначається експертиза.

Згідно висновку №334 судової авто-товарознавчої експертизи по визначенню ринкової вартості транспортного засобу від 15.03.2010 року дійсна вартість автомобіля марки «Chevrolet Aveo» 2006 року випуску, кольору 05U, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на 05.03.2010 року становить 63569,40 грн.

Як вбачається з особового рахунку вкладника, на час розірвання шлюбу між сторонами залишок виплати по кредиту складав 10005,00 грн.

Отже, вартість спільного майна подружжя, з вирахуванням частини грошових коштів, внесених на купівлю автомобіля особисто відповідачем, становить 29594,58 грн.

Вирішуючи спір в  межах  правового  обґрунтування  позову, враховуючи те, що спірний автомобіль залишається у власності відповідача, то з відповідача підлягає стягненню грошова компенсація за належні позивачці 2/3 частки у спільному майні у розмірі 19709,99 грн.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71  СК України, ст.ст. 358, 364 ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

Позов  задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_2 в рахунок поділу майна автомобіль марки «Chevrolet Aveo», 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної їй частки у спільному майні подружжя у розмірі 19709,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 197,09 грн. сплаченого нею державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 600 грн. витрат, пов’язаних з проведенням судової авто-товарознавчої експертизи.

Рішення може бути оскаржено позивачем на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: