ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

01001, м .Київ, вул. Хрещатик, 42-а

Справа № 2-1872/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

                                                        (Заочне)

07 травня 2010  року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:             судді Ільєвої Т.Г,

при секретарі:             Сливка А.В.

за участю

представника позивача:                Присяжнюка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості  за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно ,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Райффайзен банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен банк Аваль» звернулося до суду з вказаним вище позовом.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.04.2008 року ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та гр. ОСОБА_4 уклали кредитний договір, згідно з умовами якого позивач надав ОСОБА_4 кредит за програмою «Автомобіль»  у сумі 9 793,00 доларів США строком на 84 місяці з 22.04.2008 року по 22.04.2015 року із розрахунку 12,95 % річних за час фактичного користування кредитом, а ОСОБА_4 зобов’язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов’язання згідно даним договором у повному обсязі. В зв’язку з вищевикладеним просить стягнути з відповідача заборгованість, яка згідно наданого розрахунку станом на 23.11.2009 року становить 84 986, 03 грн.

Згідно з п.1.1.3 зазначеного кредитного договору в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4  передано в заставу транспортний засіб, що купувався: автомобіль марки CHERY, модель Amulet A15 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 06.04.2008 року.

Вказана  заборгованість відповідача перед позивачем з’явилась у зв’язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_4 умов кредитного договору від 22.04.2008 року, а саме порушенням строків сплати платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Райффайзен банк Аваль» - Присяжнюк А.Ю. позов підтримав повністю з  підстав, викладених у  ньому та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи вважає можливим розглянути справу, в порядку, передбаченому гл.8 ЦПК України, у відсутність відповідача, яка згідно зі ст. 74 ЦПК України повідомлена про день, час, місце розгляду справи належним чином і позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.04.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № НОМЕР_2 (Далі – Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, ОСОБА_4 було надано кредит за програмою «Автомобіль в кредит» 9 793, 00 дол. США на придбання транспортного засобу. Кредит надано на строк по 22 квітня 2015 року.  Процентна ставка за користування кредитом складає 12,95 відсотків річних.

Стаття 1054 ЦК України, передбачає, що за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

   Відповідач ОСОБА_4 не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, чим порушує прийняті на себе договірні зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

  Згідно п.7.1, п.7.3 Кредитного договору, позивач має право вимагати, а відповідач забов’язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші платежі, що визначені кредитним договором,  у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Відповідач забов’язаний виконати вимогу позивача про дострокове погашення грошових забов’язань за кредитним договором протягом не більш ніж 30-ти календарних днів з моменту її пред’явлення. У разі невиконання відповідачем цієї вимоги позивач має право за власним вибором звернути стягнення на майно відповідача.

Отже, у зв’язку з невиконанням ОСОБА_4 зобов’язань прийнятих ним за Кредитним договором, у позивача виникло право на дострокове витребування всієї суми наданого кредиту.

Так, станом на 23.11.2009 року борг відповідача ОСОБА_4 перед позивачем складає 10 636,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23.11.2009 року становить 84 986 грн. 03 коп., з яких:

?   залишок непогашеної частини кредиту – 8 280,23 долари США, що еквівалентно за курсом НБУ – 66 159 грн. 04 коп.

?   заборгованість за відсотками 551,32 долари США, що еквівалентно за курсом НБУ – 4 316,62 грн.

?   пеня за порушення строків погашення кредиту 427,93 долари США, що еквівалентно за курсом НБУ – 3 350 грн. 49 коп.

?   пеня за порушення строків погашення відсотків за користування кредитом 1 417,07 долари США, що еквівалентно за курсом НБУ – 11 322 грн. 37 коп.

Дана обставина підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором складеного станом на 23.11.2009 року начальником Оболонського районного відділення №5 КРД «Райффайзен Банк Аваль» Ніколайчук А.О. (а.с.38-40).

В якості забезпечення виконання ОСОБА_4  зобов’язань перед позивачем, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 22.04.2008 року  було укладено Договір застави транспортного засобу до кредитного договору №2203859048 від 22.04.2008 року (Далі - Договір застави).

В забезпечення виконання зобов’язань вказаних у пункті 1.1 Договору застави ОСОБА_4 передає у заставу належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого У УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 06.04.2008 року, автомобіль марки CHERY, модель Amulet A15 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 06.04.2008 року.

Листом від 22.05.2009 року № 09-14-01/778 відповідач ОСОБА_4 попереджалася про існуючу заборгованість перед банком, їй пропонувалося у 30 денний строк погасити усю заборгованість або передати предмет застави у володіння позивача на підставі ст.ст. 27, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідачем ОСОБА_4 не була повернута заборгованість за кредитом, предмет застави також не був переданий у володіння заставодержателя.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду,   якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 2 п.3 ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави в інших випадках, встановлених договором.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не  буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, своїх пояснень щодо суті позовних вимог та доказів, які б спростовували доводи позивача суду не надала.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що вимоги позивача  про стягнення в з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» суми заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_2  від 22.04.2008 року у розмірі 10 636,55 доларів США,  є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на заставлене майно та визначити порядок звернення стягнення на заставлене майно, суд вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення предмета застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, рішення суду є підставою встановлення факту невиконання забов’язання та є підставою для відкриття примусового стягнення заборгованості, що підтверджується ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою стягнення на заставлене майно в порядку примусово виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача – заставодержателя.

Положеннями ст. 20 Закону України «Про заставу» та ст.33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на майно, що було передано у забезпечення забов’язань  за основним договором, здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодерджателя, якщо інше не передбачено законом або договором.

Крім того, у ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:  виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів або, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Також слід зазначити, що договори застави та іпотеки укладаються між заставодателем та заставодержателем добровільно, тобто заставодатель добровільно визначає майно, що йому належить, на яке в першу чергу необхідно звернути стягнення у разі невиконання ним або боржником встановлених основним договором обов’язків. Таким чином, такі договори можливо вважати волевиявленням боржника щодо визначення майна  на яке необхідно звернути стягнення за визначеним порушеним обов’язком у першу чергу, відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, органи ДВС мають усі необхідні повноваження для звернення стягнення на заставлене майно за рішенням суду про стягнення заборгованості на користь заставодержателя, процедура погашення заборгованості таким шляхом відповідає вимогам діючого законодавства та не порушує законних інтересів стягувачів та боржників.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне  стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору  в розмірі 849 (вісімсот сорок дев’ять) грн.86 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 543, 554, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 174, 169, 214, 215, 224-228 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості  за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно   – задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір №2203859048  від 22 квітня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», р/р 2909001032, МФО 322904, Код ЄДРПОУ 23494105,  заборгованість за кредитним договором №2203859048  від 22 квітня 2008 року в розмірі 84 986 (вісімдесят чотири  тисячі дев’ятсот вісімдесят шість)  грн. 03 коп   .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», р/р 2909001032, МФО 322904, Код ЄДРПОУ 23494105, витрати з оплати судового збору у розмірі 849 (вісімсот сорок дев’ять) грн.86 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», р/р 2909001032, МФО 322904, Код ЄДРПОУ 23494105, - 120  (сто двадцять)  грн. 00  на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

    Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

  Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги .

Суддя                                 Т.Г. Ільєва